печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15167/14-ц

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Волкової С.Я.,

при секретарі - Поклад А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної адміністрації залізничного транспорту України, державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України», треті особи: ОСОБА_2, Міністерство інфраструктури України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 5.06.2014 р. звернувся до суду із вимогами до відповідачів, які протягом розгляду справи скорегував та остаточно просить визнати незаконним та скасувати наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України №591/ос від 23.05.2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1», посилаючись на його незаконність, оскільки виданий не уповноваженим та не органом, його звільнення проводилось із суттєвими порушеннями чинного законодавства України, цілеспрямовано були створені штучні умови для його подальшого звільнення, а тому не було жодної правової підстави для його звільнення, тим паче за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, поновити його на посаді виконуючого обов'язки директора державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України», стягнути з державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» 59 146,73 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України 109 620,00 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, його представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача Державної адміністрації залізничного транспорту України Астрюхін К.А. заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на необґрунтованість його вимог.

В судовому засіданні представники відповідача державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» Кір’як А.І., Демиденко С.М. заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з тих же підстав.

В судове засідання третя особа: ОСОБА_2 не з'явився, про час і місце судового розгляду оповіщений у встановленому порядку.

В судовому засіданні представники третьої особи: Міністерства інфраструктури України Ярошенко Н.Ю., Сєчко А.В. просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на необґрунтованість його вимог.

Встановлено, що наказом Міністра Міністерства інфраструктури України Козака В.В. №1-О від 17.01.2014 р. ОСОБА_11 20.01.2014 р. було за угодою сторін звільнено від виконання обов'язків директора державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» (п.1 ст.36 КЗпП України), підстава: заява ОСОБА_11; позивача ОСОБА_1 з 21.01.2014 р. було призначено виконуючим обов'язки директора державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» за переведенням з Державної адміністрації залізничного транспорту України на період до прийняття відповідного рішення Міністерством інфраструктури України, підстава: заява ОСОБА_1; наказом по державному підприємству «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» №109-К від 21.01.2014 р. ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора з 21.01.2014 р., підстава: наказ Міністерства інфраструктури України №1-О від 17.01.2014 р.; наказом виконуючого обов'язки генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України ОСОБА_2 №591/ос від 23.05.2014 р. за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке полягає в невиконанні вимог наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України №218-Ц/од від 20.05.2014 р. та створенні перешкод працівникам головного управління контролю та внутрішнього аудиту в проведенні контрольних заходів, ОСОБА_1 звільнено з роботи 23.05.2014 р. (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України).

Судом встановлено факт порушення чинного законодавства при звільненні позивача ОСОБА_1 тому, що наказ №591/ос від 23.05.2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1» виданий не уповноваженим на те органом, оскільки державне підприємство «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та статуту підприємства, затвердженого Міністерством інфраструктури України (наказ в.о.Міністра №176 від 23.06.2011 р.), державну реєстрацію установчих документів проведено державним реєстратором Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва 24.06.2011 р.; згідно п.7.1, 7.2 статуту державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» управління підприємством здійснює директор підприємства; наймання (звільнення) директора підприємства здійснюється Міністерством інфраструктури України шляхом укладення (розірвання) з ним контракту в порядку, встановленому чинним законодавством.

Представник відповідача Державної адміністрації залізничного транспорту України Астрюхін К.А., заперечуючи проти позову ОСОБА_1, в судовому засіданні стверджував, що переліком наказів міністерства, виданих у вересні, жовтні 2011 р., функції з реалізації кадрової політики підприємств, установ та організацій залізничного транспорту, у тому числі державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України», були передані державній адміністрації, суд не приймає зазначені заперечення, оскільки накази міністерства не являються законами, згідно п.9.1, 9.2, 9.3 статуту державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» внесення змін до цього статуту здійснюються в тому ж порядку, що й затвердження статуту в новій редакції, зміни до цього статуту є виключної компетенцією уповноваженого органу управління, зміни до цього статуту підлягають державній реєстрації у встановленому чинним законодавством України порядку.

Відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» на підставі п.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

В оспорюваному наказі №591/ос від 23.05.2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1» вказано, що одноразове грубе порушення трудових обов'язків полягає у невиконанні вимог наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України №218-Ц/до від 20.05.2014 р. та створенні перешкод працівникам головного управління контролю та внутрішнього аудиту в проведенні контрольних заходів, й наданим суду наказом генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України №218-Ц/од від 20.05.2014 р. «Про проведення перевірки стану усунення порушень» наказано провести 22.05.-23.05.2014 р. перевірку стану усунення порушень державним підприємством «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» виявлених ревізією, проведеною згідно з наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України №012-ЦЗ/од від 5.02.2014 р., директору державного підприємства запропоновано створити необхідні умови для проведення контрольного заходу: забезпечити робочим приміщенням, необхідними для перевірки документами, телефонним зв'язком, оргтехнікою тощо, особам, які здійснюють перевірку, слід доповісти про результати перевірки до 27.05.2014 р.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про незаконність притягнення позивача ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, тому його позов підлягає частковому задоволенню, наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України №591/ос від 23.05.2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1». слід визнати незаконним з наступних підстав.

Так, наказом генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України №039-ц від 3.02.2012 р. затверджено та введено в дію Інструкцію про проведення контрольних заходів фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій залізничного транспорту, на думку суду, дію таких наказу, інструкції й мали дотримуватися особи при проведенні ревізії державного підприємства 22.05-23.05.2014 р. тому, що попередню ревізію було проведено на державному підприємстві 19.02.2014 р., а відповідно до п.2.6 наказу №039-ц від 3.02.2012 р. ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підконтрольних підприємств та організацій, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття нестач, втрат, недоборів, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань та повноти надходження доходів за надані послуги; за наслідками ревізії складається акт (довідка). Відповідно до п.3.1 зазначеного наказу планові контрольні заходи здійснюються на підставі піврічних планів проведення ревізій, внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності об'єктів контролю. Відповідно до п.3.3 наказу плани діяльності з контролю, внутрішнього аудиту повинні включати: тему або напрям контролю, внутрішнього аудиту, місце його розташування; назву об'єкта контролю, внутрішнього аудиту, місце його розташування; термін проведення контролю, внутрішнього аудиту; період, який підлягає контролю, внутрішнього аудиту. Ревізії (перевірки) підприємств та їх структурних підрозділів включаються до плану не частіше ніж один раз на рік. Ревізії (перевірки) окремих питань комерційно-фінансової діяльності товарних контор станцій (вокзалів) позакласних та першого класу вносяться до плану через півроку після проведення останньої ревізії (перевірки) станції. Піврічні плани діяльності з контролю, внутрішнього аудиту керівник суб'єкта контролю, внутрішнього аудиту подає на розгляд і затвердження керівнику Державної адміністрації залізничного транспорту України (п.3.3 наказу). Згідно п.3.8 наказу підставою для проведення суб'єктами контролю та внутрішнього аудиту контрольних заходів є розпорядчий документ - наказ генерального директора або його заступника згідно з розподілом обов'язків; на залізницях - наказ начальника залізниці або його заступника згідно з розподілом обов'язків. При проведенні контрольних заходів керівником суб'єкта контролю видається посвідчення на проведення контрольного заходу. Розпорядчий документ має бути складений на паперовому носії та містити такі обов'язкові реквізити: назва органу, що видав документ про проведення контрольного заходу; назва розпорядчого документа; дата і номер; прізвище, ім'я, по батькові, посади керівника групи, службових осіб, уповноважених на проведення контрольного заходу; підстава для проведення контрольного заходу; тема (напрям) контрольного заходу; зазначення об'єкта контролю (найменування та місцезнаходження), на якому буде проводитись контрольний захід; період діяльності об'єкта контролю, який охоплюється контрольним заходом; строк проведення контрольних заходів (дата початку та завершення); посада, прізвище, ім'я, по батькові та підпис особи, яка видала розпорядчий документ. Отже наказ про призначення перевірки був планованим оперативним заходом, при цьому не були додержані строки та форми проведення перевірки, крім того, порушена її підготовка до проведення, передбачені розділом 4 наказу №039-ц від 3.02.2012 р., яка включає в себе підготовку та затвердження програми перевірки. Відповідно до розділу 7 зазначеного вище наказу перевірка повинна проводитись за участі голови комісії та її членів, наданий суду акт від 22.05.2014 р. про перешкоджання проведенню перевірки свідчить про те, що був складений тільки однією особою - старшим ревізором Козирою В.С. Крім того, п.11.7 наказу №039-ц від 3.02.2012 р. передбачає, що у разі перешкоджання керівником підприємства у проведенні ревізії керівник, члени ревізії готують та надають керівнику суб'єкта контролю пропозиції щодо відсторонення керівника підприємства від виконання службових обов'язків на час проведення ревізії, про що Державна адміністрація залізничного транспорту України приймає відповідне рішення, суд вбачає, що дана норма також не була дотримана, а розділом 12 наказу передбачено, як повинен бути оформлений акт перевірки, де чітко вказано, що повинна бути вступна, описова та резолютивна частині, п.12.9 наказу вказує, що у разі відмови посадових осіб об'єкта контролю від підписання акта (довідки) ревізії (перевірки) суб'єктом контролю складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови; акт підписується головою та членами комісії з проведення контрольного заходу; в акті необхідно зазначити про ознайомлення керівника і головного бухгалтера підприємства зі змістом акта (довідки) ревізії (перевірки); акт (довідка) ревізії (перевірки) після підписання (складання акта відмови від підпису) реєструється суб'єктом контролю, який провів перевірку (очолював перевірку) у спеціальному журналі; суд вбачає, що ОСОБА_1 протягом п'яти робочих днів мав право надати свої пояснення, та протягом п'ятнадцяти робочих днів його повинні були письмово повідомити у формі письмового висновку щодо обґрунтованості його відмови (п.12.9 наказу). Такі вимоги наказу дотримані не були.

Із пояснень в судовому засіданні ОСОБА_1 вбачається, що 21.01.2014 р. він приступив до виконання обов'язків директора державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України», та на виконання вимог п.7.5 статуту підприємства, відповідно до якого у разі звільнення директора підприємства обов'язковим є проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законодавством України, звернувся до заступника генерального директора державної адміністрації з проханням провести таку ревізію (лист №54/10-14 від 27.01.2014 р.), у відповідь на що за дорученням заступника генерального директора №ЦЗЛ-3/79 від 28.01.2014 р. була створена комісія, за результатами проведеної ревізії був складений акт №3/ЦКРУ-39/ком.Т/в/36051259 від 19.02.2014 р. «Про результати комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» за період з 26.07.2013 р. по 01.02.2014 р., який зберігається на підприємстві; одразу після закінчення ревізії 20.02.2014 р. він зібрав комісію для розгляду матеріалів річної звітності та матеріалів ревізії, аналізу господарської діяльності, розробки заходів щодо покращення діяльності підприємства, що підтверджується протоколом балансової комісії підприємства від 20.02.2014 р. із зазначенням конкретних термінів виконання, та продовжив вдосконалювати роботу підприємства для отримання прибутку; 20.05.2014 р. наказом №218-Ц/од «Про проведення перевірки стану усунення порушень» генеральним директором державної адміністрації наказано провести 22.05-23.05.214 р. перевірку стану усунення порушень, виявлених ревізією, проведеною згідно з наказом №012-ЦЗ/од від 5.02.2014 р., він надав вмотивовану відповідь на ім'я начальника головного управління контролю внутрішнього аудиту Романківа І.П. вих.№54/91-14 від 22.05.2014 р та просив перенести проведення перевірки на П півріччя 2014 р. з об'єктивним обґрунтуванням, після цього йому було направлено телеграму №ЦЦЛ-8/36 від 22.05.2014 р. за підписом директора з організації пасажирських перевезень державної адміністрації про необхідність йому прибути на нараду 22.05.2014 р. о 15-00 год. з відповідними матеріалами та технічною документацією до приміщення ЦІТ за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, кім.209, в цей же момент о 15-15 год. 22.05.2014 р., коли він перебував на нараді, в приміщенні державного підприємства складено акт від 22.05.2014 р. про перешкоджання ним проведенню перевірки, акт від 22.05.2014 р. про відмову ОСОБА_1 від підпису та ненадання документів, на наступний день 23.05.2014 р. за його робочою адресою прибули перевіряючі із листом вих.№Ц3-1/8/823 від 23.05.2014 р. за підписом в.о.генерального директора державної адміністрації про надання письмових пояснень щодо подій 22.05.2014 р. та одночасно із врученням наказу про його звільнення №591/ос від 23.05.2014 р. за підписом в.о.генерального директора ОСОБА_2, його письмові пояснення від 23.05.2014 р. щодо подій 22.05.2014 р. взагалі в.о.генерального директора не розглянуто, а одразу вручено наказ про звільнення, його письмові пояснення вих.№54/96-14 від 23.05.2014 р. на ім'я генерального директора державної адміністрації також ніхто до уваги не взяв.

Відповідно до ст.ст.147,148,149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Так, суд вбачає, що наказом №281-Ц/од від 20.05.2014 р. передбачалося провести перевірку стану усунення порушень державним підприємством «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» виявлених ревізією, проведеною згідно з наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України №012-ЦЗ/од від 5.02.2014 р., 22.05-23.05.2014 р., тобто протягом двох робочих днів, відповідачами не надано жодного доказу того, ОСОБА_1 23.05.2014 р., тобто на наступний день перевірки, не виконував вимоги наказу №218-Ц/од від 20.05.2014 р. та створював перешкоди працівникам головного управління контролю та внутрішнього аудиту в проведенні контрольних заходів в цей день перевірки.

Суд також звертає увагу, що відповідач, застосовуючи до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, порушив порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, при обранні виду стягнення не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Згідно п.7.1, 7.2 статуту державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» директор призначається на посаду та звільняється з посади Міністерством інфраструктури України, й притягувати до дисциплінарної відповідальності позивача мало Міністерство інфраструктури України.

Позивач ОСОБА_1, звертаючись до суду за захистом своїх прав, просить постановити рішення, яким, в тому числі, скасувати наказ про звільнення, при цьому право скасовувати будь-який наказ належить підприємству, який такий наказ видав, тому, оскільки право позивача порушене, суд визнає наказ №591/ос від 23.05.2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1», не скасовуючи його.

Підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При розрахунку середньої заробітної плати позивача суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. Всього на користь позивача за час вимушеного прогулу підлягає стягненню 59 146,73 грн.

Згідно наданої суду довідки №54/166-14 від 28.07.2014 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за один робочий день складає 664,57 грн., позивача звільнено з 23.05.2014 р., тому його вимушений прогул складає: травень - 5 робочих днів, червень, липень, серпень, вересень - повні місяця. Всього позивачу за час вимушеного прогулу підлягає стягненню (664,57 грн. х (5+19+23+20+22).

Статей 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації за нанесену йому моральну шкоду суд знаходить обґрунтованими, оскільки порушення його законних прав призвели до моральних страждань, що виразилось в нервуванні, відчутті сильного емоційного дискомфорту, у виді страху, тривоги, позбавленні можливості забезпечувати себе, дружину, доньку, стареньку мати необхідним для життя, нести додаткові витрати. Вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, суд виходить із наданих позивачем доказів в підтвердження своїх вимог, терміну заподіяних страждань, їх характеру, враховує висновок спеціаліста від 8.08.2014 р. Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології, і вважає необхідним стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн.

Суд, враховуючи позовні вимоги ОСОБА_1, ту обставину, що його звільнено від оплати судового збору, на підставі ст.88 ЦПК України з відповідачів в прибуток держави підлягає стягненню судові витрати: з державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» 591,47 грн. судового збору, з Державної адміністрації залізничного транспорту України 243,60 грн. судового збору.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.233,235,237-1 КЗпП України, ст.ст.3,4,10, 11,60,169,209,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної адміністрації залізничного транспорту України, державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України», треті особи: ОСОБА_2, Міністерство інфраструктури України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України №591/ос від 23.05.2014 р. «Про звільнення ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки директора державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України».

Стягнути з державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» на користь ОСОБА_1 59 146,73 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. моральної шкоди,

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Стягнути з державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» в прибуток державни 591,47 грн. судового збору.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України в прибуток держави 243,60 грн. судового збору.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ