АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7930/14 Справа № 178/1212/14 Головуючий у 1 й інстанції - Цаберябий Б.М. Доповідач - Петренко І.О.
Категорія 48
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О.
суддів - Романюк М.М., Макарова М.О.
при секретарі - Кравцовій Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року про забезпечення позову по справі за позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на ? частину майна, що придбане за час спільного проживання,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на ?? частину майна, що придбане за час спільного проживання та одночасно із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги виходячи із наступного.
На розгляді суду першої інстанції знаходиться позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю та визнання права власності на 1\2 частину майна , що придбане за час спільного проживання.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 Криничанскього районну Дніпропетровської області, суд першої інстанції виходив із того , що саме це домоволодіння являється предметом спору сторін.
За змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п., п. 2, 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.
Згідно з роз»ясненнями , що містяться в п. 9 постанов Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" , відповідно до положень частин 9, 10 ст. 153 ЦПК ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження, на відміну від ухвали про скасування цього забезпечення, не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зважаючи на те, що предметом спору являється нерухоме майно , суд першої інстанції у відповідності з вимогами цивільного процесуального законодавства дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем.
Ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те , що суддею після скасування двох ухвал про забезпечення позову по даній справі , втретє постановлена аналогічна ухвала , самі по собі не свідчать про які-небудь порушення процесуального чи матеріального права.
Яких-небудь посилань на те , що оскаржувана ухвала порушує чиї небудь права та інтереси апеляційна скарга не містить .
Твердження апелянта про те , що справа про встановлення факту , що має юридичне значення повинна розглядатись у відповідності до вимог ст. 234 ЦПК України за заявою особи в порядку окремого провадження і , диспозиція названої статті не передбачає винесення будь-якої ухвали про забезпечення позову , визнати юридично правильними не можна , оскільки ст. 235 ЦПК України передбачає розгляд справи за правилами цивільного судочинства в позовному порядку у випадку , коли в справі мається спір про право. Як вбачається з самої позовної заяви спір виник у сторін і стосується права власності на вище зазначене домоволодіння , а тому і розглядається за правилами саме позовного провадження.
Посилання на те , що позивачем не сплачено судовий збір також не являються достатніми для скасування ухвали , оскільки дане порушення процесуального права само по собі не призводить до неправильних висновків і може бути в наступному усунено.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя - І.О. Петренко
судді - М.О.Макаров
- М.М. Романюк