Справа № 352/1534/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2131/2014

Категорія 49

Головуючий у 1 інстанції Гургула В. Б.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Горблянського Я.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тисменицького районного суду від 15 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Тисменицького районного суду від 15 вересня 2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу зупинено. Надано сторонам строк для примирення шість місяців до 16 березня 2015 року.

На вказану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, тому що вважає таку ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою без з'ясування всіх обставин справи та без належного дослідження доданих до матеріалів справи доказів. Зокрема, апелянт зазначає, що у суду не було жодних підстав для зупинення провадження у справі та надання сторонам строку для примирення, оскільки судом не враховано, що причиною подання ним позову про розірвання шлюбу було те, що міцної сім'ї вони не створили, протягом останнього часу сімейних стосунків вони не підтримують, разом не проживають вже майже рік, а шлюб існує формально. Також апелянт зазначає, що хоча суд в ухвалі посилається на п.10 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", проте, всупереч роз'ясненню, даному у зазначеному пункті постанови, суд не врахував думку апелянта щодо доцільності надання терміну для примирення. Зокрема, не врахував того факту, що у них з відповідачем відсутні діти, не врахував, що вони приживають окремо майже рік та не ведуть спільного господарства і сумісне проживання як сім'ї припинено. А тому, на думку апелянта, не має сенсу надавати строк для примирення. З цих підстав просив ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів та просив її задовольнити.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, подала заяву, в якій просить справу розглядати в її відсутності, вважає, що вони з чоловіком, позивачем по справі, можуть помиритись протягом встановленого судом терміну, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду залишити без змін як постановлену з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Відповідно до ст.111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Пленум Верховного Суду України у п.10 постанови від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" дав судам роз'яснення, відповідно до якого проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч.1 ст.111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч.5 ст.191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Виходячи із наведених норм закону та роз'яснень, враховуючи те, що відповідачка заперечує проти розірвання шлюбу та просила суд надати строк для примирення, зважаючи на закріплений законом обов'язок суду вживати заходів щодо примирення подружжя, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно надав сторонам у справі строк для примирення, що в даному випадку не суперечить моральним засадам суспільства.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом не враховано роз'яснень, даних у п.10 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" є безпідставними. Так, щодо неврахування судом думки апелянта щодо доцільності надання терміну для примирення, колегія суддів вважає, що оскільки апелянт був повідомлений належним чином про судове засідання, в якому було постановлено оскаржувану ухвалу, проте не з'явився та не повідомив про причини неявки, то це дало суду підстави для розгляду заяви відповідачки без його участі відповідно до норм процесуального права. Що стосується неврахування судом того факту, що у них з відповідачем відсутні діти, а тому, на думку апелянта, в такому випадку не має підстав для надання строку для примирення, то такі доводи є необґрунтованими, оскільки у вищевказаному роз'ясненні зазначено, що надання строку для примирення не пов'язується із наявністю дітей, а наголошується на тому, що при наданні такого строку суди повинні враховувати конкретні обставини справи.

Інші доводи апелянта також не спростовують правильного висновку суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу судом постановлено з держанням вимог закону.

Відповідно до п.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 15 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

Я.Д. Горблянський