Справа № 127/26365/13-ц

Провадження № 2/127/1113/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

11.09.2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р. В.

при секретарі Мартинюк Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, служба у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення та виселення,-

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, служба у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення та виселення - відмовити.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

CУДДЯ

Справа № 127/26365/13-ц

Провадження № 2/127/1113/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р. В.

при секретарі Мартинюк Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, служба у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення та виселення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, служба у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення та виселення, мотивуючи позовні вимоги тим, що 05.06.2007 року укладено договір № VIH0GК06271412 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_2, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 45 506 доларів США 00 центів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.06.2037 року. Згідно умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, які складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. У порушення зазначених норм закону та умов договору позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором позичальник станом на 11.10.2013 року має заборгованість - 38 614 доларів США 56 центів, з яких: заборгованість за кредитом 33 193 доларів США 54 центи, заборгованість по процентам за користування кредитом - 2 646 доларів США 27 центів, заборгованість по комісії за користування кредитом - 493 доларів США 15 центів, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 413 доларів США 15 центів, штраф (фіксована частина) - 31 долар США 29 центів, штраф (процентна складова) - 1 837 доларів США 30 центів. 05.06.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" і ОСОБА_2 уклали договір іпотеки №VIH0GK06271412. Згідно з договором іпотеки відповідач ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 33,60 кв.м, житловою площею 17,30 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 221 190 грн. 00 коп. Позивач до звернення із позовом до суду, з метою надання можливості відновити платіжну дисципліну за кредитним зобов'язанням, надіслав повідомлення боржнику про порушення основного зобов'язання з вимогою добровільно звільнити житлове приміщення у разі продовження порушення. Просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIH0GК06271412 від 05.06.2007 року в розмірі 38 614 доларів США 56 центів, що за курсом 7,99 грн. за долар США відповідного до службового розпорядження НБУ від 11.10.2013 року складає 308 530 грн. 32 коп. звернути стягнення на квартиру загальною площею 33,60 кв.м, житловою площею 17,30 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки № VIH0GК06271412 від 05.06.2007 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки та виселити ОСОБА_2, який зареєстрований та проживає у квартирі (предмет іпотеки), розташованій по АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку в територіальному підрозділі державної міграційної служби України.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - Мазур О.О. в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги з наведених у позові підстав. Крім того зазначила, що позивач має право звернутися з позовом про звернення стягнення та виселення. Вважає, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" стосується лише стадії відчуження майна. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заперечила проти задоволення позовної заяви та суду пояснила, що в позовних вимогах не встановлено загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. Позивач не врахував, що підставою для виселення є не будь-яке прийняте рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а лише, те що ґрунтується на позасудовому врегулюванні на підставі договору між іпотекодержателем та іпотекодавцем. Враховуючи положення ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд вправі винести рішення про виселення мешканців за заявою іпотекодержателя. Зазначає, що ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" не містить категоричної та обов'язкової вимоги про виселення, а лише вказує на право суду винести таке рішення, а тому слід виходити при вирішенні даного питання з конкретних обставин справи та врахувати при цьому інтереси не тільки однієї сторони. Разом із тим, зазначена норма права суперечить іншим рівнозначним нормам, а саме положенням ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч. 3 ст. 109 ЖК України за змістом яких виселення проводиться в установленому законом порядку. Зокрема цей порядок передбачає таке виселення мешканців після прийняття рішення про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру, а не під час вирішення даного питання. Законом передбачене добровільне звільнення мешканцями житла в місячний строк з дня отримання такої вимоги, а тому вирішення цього питання одночасно із вирішенням питання про звернення стягнення на майно суперечить вказаним нормам права. Вважає, що вимоги в частині виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку проживання у цій квартирі заявлено усупереч ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону України "Про іпотеку", ч. 4 ст. 9, ч. 3 ст. 109 ЖК України. Крім того, відповідач намагався врегулювати дане питання мирним шляхом. Зокрема відповідач неодноразово звертався до позивача із заявами про визначення умов погашення простроченої заборгованості по кредитному договору, за яких позивач міг би відкликати позовну заяву про звернення стягнення на іпотечне майно та просив розглянути питання реструктуризації. Однак, на дані заяви надійшла відповідь позивача від 13.02.2014 року з якої вбачається, що проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором можливе з погашенням в 1 платіж, сума реструктуризації 38 123,73 доларів США. Зазначає, що права позивача не порушуються, оскільки позивач може звернутися з позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості. Просить взяти до уваги, що в даній квартирі, крім відповідача, проживають дружина та неповнолітня дитина відповідача, які в даній квартирі не зареєстровані. Крім того пояснила, що відповідачем отримано споживчий кредит в іноземній валюті, загальна площа нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці становить 33,60 кв.м., нерухоме житлове майно що є предметом іпотеки - використовується як місце постійного проживання відповідача та членів його сім'ї, у власності відповідача та членів його сім'ї немає іншого нерухомого житлового майна. Посилаючись на п. 1 ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" просить в позові відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради Манзюк Н.В., будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву, в якій просить розглядати справу у її відсутності, при вирішенні справи просить врахувати інтереси дитини ОСОБА_4

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. До такого висновку суд приходить на підставі наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 05.06.2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № VIH0GК06271412, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 45 506 доларів США 00 центів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.06.2037 року.

Згідно умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, які складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

05.06.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №VIH0GK06271412.

Згідно з п. 33.3 договору іпотеки відповідач ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 33,60 кв.м, житловою площею 17,30 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1.

Майно належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 05.06.2007 року.

Згідно з п. 33.4 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 221 190 грн. 00 коп.

Свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами договору.

Взяті на себе зобов'язання відповідач своєчасно не виконує, у зв'язку з чим станом на 11.10.2013 року утворилася заборгованість в розмірі 38 614 доларів США 56 центів.

30.08.2013 року позивачем була надіслана відповідачу вимога про звільнення квартири АДРЕСА_1 в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги. Як вбачається з поштового повідомлення відповідачем дану вимогу було отримано 03.09.2013 року, у зазначений строк відповідач квартиру не звільнив.

Відповідно до акту мешканців будинку по АДРЕСА_1, мешканці будинку підтвердили, що по АДРЕСА_1 дійсно проживає ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4

Відповідно до листа відділу адресно-довідкової роботи Управління ДМС України у Вінницькій області від 24.03.2014 року №2/6536 станом на 24.03.2014 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки Приватного підприємства "Бокуд" від 27.03.2014 року №1137 в квартирі АДРЕСА_2 з 11.07.2007 року зареєстрований ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 18.06.1995 року, актовий запис №3.

Згідно свідоцтва про народження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що батьком є ОСОБА_2, а матір'ю ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта від 11.08.2014 року № 25436426 вбачається, що за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

Із інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.08.2014 року № 25436633 вбачається, що у реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості щодо ОСОБА_2.

Із довідки Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" від 23.07.2014 року №1633 вбачається, що згідно облікових даних по м. Вінниці станом на 29.12.2012 року в реєстрі прав власності на об'єкти нерухомості майна за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровано квартиру АДРЕСА_1.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позичальник згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно частини 1 та 3 статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду..

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем, станом на 11.10.2013 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 38 614 доларів США 56 центів (що за курсом 7, 99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.10.2013 року складає 308 530 грн. 32 коп.), з яких: заборгованість за кредитом 33 193 доларів США 54 центи, заборгованість по процентам за користування кредитом - 2 646 доларів США 27 центів, заборгованість по комісії за користування кредитом - 493 долари США 01 цент, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 413 доларів США 15 центів, штраф (фіксована частина) - 31 долар США 29 центів, штраф (процентна складова) - 1 837 доларів США 30 центів.

Правильність зазначеного розрахунку заборгованості відповідачем та його представником не спростовано належними та допустимими доказами.

Разом з тим, на час ухвалення даного рішення вступив в силу Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 просить в позовних вимогах відмовити, при цьому посилаючись на п. 1 ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Відповідно до ч. ч. 1, 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи. Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем отримано споживчий кредит в іноземній валюті, загальна площа нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці становить 33,60 кв.м. Нерухоме житлове майно що є предметом іпотеки використовується як місце постійного проживання відповідача та членів його сім'ї, у власності відповідача не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Позивачем не надано до суду доказів того, що відповідач має інше нерухоме житлове майно, окрім переданого в іпотеку, а також не надано доказів того, що на відповідача не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" стосується лише стадії відчуження майна.

Суд зазначає, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" № 1304-VII від 03 червня 2014 р. набрав чинності 07 червня 2014 р. Враховуючи, що вимоги про звернення стягнення та про виселення розглядаються після набрання чинності Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", суд вважає, що даний закон підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та про виселення відповідача зі зняттям з реєстраційного обліку задоволенню не підлягають.

Крім того суд зазначає, що порушення основного зобов'язання, допущене відповідачем, не не змінює обсяг прав позивача, оскільки строк дії кредитного договору встановлений до 03.06.2037 року, позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право на повернення кредитних коштів та інших платежів, які нараховані відповідно до умов кредитного договору, шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що в позові позивачу відмовлено, судові витрати слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, служба у справах дітей Вінницької міської ради про звернення стягнення та виселення - відмовити.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

CУДДЯ