ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 907/985/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В.

суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М"

на постанову відЛьвівського апеляційного господарського суду 11.02.2014

у справі господарського суду№ 907/985/13 Закарпатської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М"

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус ОСОБА_4

провизнання припиненими іпотечного договору та договорів застави

за участю представників сторін:

від позивача - Лихвар В.А.

від відповідача - Мовчко А.О.

від третьої особи - не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.10.2013 у справі № 907/985/13 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М". Визнано припиненим договір застави обладнання від 25.04.2012, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" та посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі № 2139; визнано припиненим договір застави обладнання від 25.04.2012, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котнар-М", посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі № 21340; визнано припиненим договір застави обладнання від 25.04.2012, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котнар-М", посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі № 21341; визнано припиненим іпотечний договір від 25.04.2012, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк"" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котнар-М", посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі № 2138. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" суму 4 588грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 22.10.2013 у справі № 907/985/13, прийнято нове рішення. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 та залишити в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 22.10.2013 у справі № 907/985/13.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 16 Цивільного кодексу України, 20 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України "Про іпотеку", статті 28 Закону України "Про заставу".

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" у задоволенні касаційної скарги, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у даній справі залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 04.06.2010 порушено провадження у справі № 5/58 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Котнар", постановою господарського суду Закарпатської області від 30.03.2011 ЗАТ "Котнар" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.03.2012 затверджено Мирову угоду, укладену 06.12.2011 між Закритим акціонерним товариством "Котнар" та комітетом кредиторів і третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Котнар-М", відповідно до умов якої TOB "Котнар-М" зобов'язано укласти із ПАТ "ВТБ Банк" іпотечний договір та договори застави, за яким TOB "Котнар-М" передає в іпотеку нерухоме майно, в заставу - обладнання згідно з переліком, в рахунок забезпечення виконання Банкрутом та/або ТОВ "Котнар-М" в межах суми 32 750 000,00 грн. зобов'язань перед ПАТ "ВТБ Банк" за даною Мировою угодою.

25.04.2012 укладено іпотечний договір між ПАТ "ВТБ Банк" (Іпотекодержатель) та TOB "Котнар-М" (Іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі № 2137.

Відповідно до пункту 1.2 договору іпотекою забезпечується виконання Іпотекодавцем та/або Банкрутом основного зобов'язання перед Іпотекодержателем, що виникають з Мирової угоди від 06.12.2011 у справі № 5/58 про банкрутство ЗАТ "Котнар", затвердженої ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2012, в сумі 32 750 000 грн. Предметом іпотеки є комплекс будівель, що знаходяться за адресою с. Мужієво, вул. Р.Ференца II, 274 "б" на земельній ділянці площею 0,4002 га, кадастровий номер 2120486400:03:000:0004 (пресовочна літ. "А" 22,3 кв. м.; компресорна літ. "Б" 31,0 кв. І; будівля операторної "В" 27.5 кв. м., огорожа 1, яма I-VIII, песколовка IX).

25.04.2012 між ПАТ "ВТБ Банк" (Заставодержатель) та ТОВ "Котнар-М" (Заставодавець) укладено три договори застави обладнання посвідчені приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровані в реєстрі під № 2139, № 2140 та № 2141.

Пунктом 1.1 договорів встановлено, що Заставодавець, з метою забезпечення виконання своїх зобов'язання та/або Банкрута за Мировою угодою, передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому Договорі, рухоме майно, яким є обладнання, зазначено в розділі 2 цих договорів.

Крім того, даними договорами передбачено, що останні забезпечують виконання основного зобов'язання Заставодавця та/або Банкрута перед Заставодержателем, що випливають з Мирової угоди від 06.12.2011 у справі № 5/58 про банкрутство ЗАТ "Котнар", затвердженої ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.03.2012.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 скасовано ухвалу господарського суду Закарпатської області від 16.03.2012 про затвердження мирової угоди від 06.12.2011 та припинення провадження у справі про банкрутство.

Приватним нотаріусом ОСОБА_4 відмовлено ТОВ "Котнар-М" у вчиненні нотаріальної дії - знятті заборони та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів щодо обтяжень майна, записів щодо накладення заборони на відчуження зазначеного у договорах майна. Відмову мотивовано тим, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 скасовано тільки Мирову угоду.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" мотивовані тим, що у зв'язку із скасуванням ухвали господарського суду Закарпатської області від 16.03.2012, Мирова угода є такою, що втратила силу, тому припинено зобов'язання, забезпечене іпотекою та заставою, що є підставою, відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" та статті 28 Закону України "Про заставу", для припинення іпотеки та застави.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Позивача. Суд зазначає, що при укладенні мирової угоди відбулася новація зобов'язання - попереднє зобов'язання змінилося новим, яке припиняє основне зобов'язання та мирова угода є підставою для виникнення нових грошових зобов'язань, умови і порядок яких закріплені в угоді.

Частиною 3 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами статей 572 - 593 глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законом - Законом України "Про іпотеку".

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 Цивільного кодексу України, а іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України "Про іпотеку".

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що іпотека та застава виникли внаслідок прийняття судом відповідного рішення - ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка в подальшому була скасована, а відтак, мирова угода, як основне зобов'язання припинила свою дію, що призвело до припинення додаткових зобов'язань.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, вказує на те, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім передбачених винятків.

Так, вимога про визнання припиненими договорів застави та іпотеки спрямована на встановлення певного юридичного факту. За змістом статті 12 Господарського процесуального кодексу України, встановлення юридичних фактів не відноситься до компетенції господарського суду.

Пункт 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначає припинення правовідношення, як один із способів захисту цивільних прав. У частині другій статті 20 Господарського кодексу України зазначено, що способами захисту прав суб'єктів господарювання є, зокрема, визнання наявності або відсутності прав та припинення господарських правовідносин. Права та законні інтереси суб'єктів господарської діяльності захищаються, зокрема, шляхом, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Між тим, ані нормами чинного законодавства, ані укладеними договорами не встановлено такого способу захисту права, як визнання припиненим договору. Вимога про встановлення цивільного факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення цивільного факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Крім того, реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги про визнання договору іпотеки припиненим не відповідають способам захисту прав суб'єктів господарювання, передбачених приписами статті 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Під способом захисту цивільних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Порушення, невизнання або оспорення права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись із позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" просило визнати договори іпотеки та застави припиненими.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі, зокрема, припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 16 даного Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, а згідно з пунктом 7 частини 2 цієї статті - припинення правовідношення.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов'язків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України) можна зробити висновок про те, що в разі невизнання кредитором права заставодавця, іпотекодавця на припинення зобов'язання за договорами іпотеки та застави, передбаченого статтею 593 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України "Про іпотеку", статтею 28 Закону України "Про заставу", таке право підлягає захисту судом за позовом заставодавця, іпотекодавця шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Наслідком визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов'язків у особи або їх припинення.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідно до статей 17 Закону України "Про іпотеку", 28 Закону України "Про заставу" до припинення застави та іпотеки призводить припинення основного зобов'язання.

Разом з тим помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що права Позивача підлягають захисту шляхом припинення договорів іпотеки та застави.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав на невірно обраний спосіб захисту та мотивував постанову пунктом 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, вказавши, що реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Вказаний висновок суду спростовується вищезазначеним.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, оскільки у порушення вимог статей 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України попередні судові інстанції не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" підлягає частковому задоволенню. Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.10.2013 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у даній справі - скасуванню. Справа № 907/985/13 направляється на новий розгляд.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у справі № 907/985/13 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2013 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Кочерова Н.О.

Саранюк В.І.