ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2014 року Справа № 902/666/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Глос О.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма "Сфера"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014
у справі№ 902/666/14 господарського суду Вінницької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна"
до Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма "Сфера"
про стягнення 110 135,08 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача : Шумило А.О. (дов. № 26/05/14 від 26.05.2014);
від відповідача: Кудельський А.А. (дов. № б/н від 22.09.2014), Хващук Г.А. (дов. № 75 від 29.09.2014);
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.06.2014 у справі № 902/666/14 (суддя Говор Н.Д.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 (судді: Гулова А.Г., Олексюк Г.Є., Маціщук А.В.), позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма "Сфера" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" 110 135,08 грн. заборгованості, 2 202,70 грн. судового збору.
У касаційній скарзі Приватне багатопрофільне мале підприємство Фірма "Сфера" просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 27 та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, у відповідача не виник обов'язок оплатити одержаний товар, тому що позивачем не було пред'явлено вимогу про оплату; по-друге, заборгованість за одержаний товар не може бути сплачена до оплати замовником виконаних відповідачем робіт за договором субпідряду на виконання ремонтно-реставраційних робіт приміщення Вінницького апеляційного адміністративного суду (який, на думку скаржника, господарський суд зобов'язаний був залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки одержана від позивача металопродукція була використана відповідачем на ремонт суду).
Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 29.09.2014 №03-05/1920 у зв'язку завантаженістю судді Мачульського Г.М. для розгляду касаційної скарги у справі №902/666/14 господарського суду Вінницької області сформовано колегію суддів у складі: головуючого - судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Костенко Т.Ф.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
07.11.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (Продавець) та Фірма "Сфера" приватне багатопрофільне мале підприємство (Покупець) уклали договір поставки № 13/552.
Відповідно до п. 1.1. договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця металопродукцію (далі товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 2.1 договору ціна на товари, що поставляються, вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних (специфікаціях, додаткових угодах).
Відповідно до п. 3.2 договору строк поставки по даному договору складає 10 робочих днів з моменту здійснення передоплати згідно п. 5.1 даного договору, якщо сторонами інше не передбачено в специфікації, додаткових угодах.
Відповідно до п. 5.1 договору оплата погодженої сторонами в накладній (рахунку) партії товару, поставленого по даному договору, здійснюється в наступному порядку: 100% передоплата за товар/партію товару на протязі 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури на оплату.
Відповідно до Специфікації № 1 до договору № 13/552 від 07.11.2013 (яка є невід'ємною частиною договору) поставка металопродукції буде здійснюватись на умовах відстрочки платежу 30 днів з моменту поставки.
Відповідно до п. 6.3 договору у випадку несвоєчасної оплати Покупцем товару/партії товару, Покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% в день від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.
На виконання зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 110 135,08 грн., що підтверджується видатковими накладними № МД-0002580 від 13.11.2013 на суму 33 519,29 грн., № МД-0002722 від 03.12.2013 на суму 29 887 грн., № МД-0002723 від 03.12.2013 на суму 11 103,38 грн., № МД-0002908 від 27.12.2013 на суму 23 930,50 грн., № МД-0002907 від 27.12.2013 на суму 11 694,91 грн.
Згідно з гарантійним листом Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма "Сфера" від 11.11.2013 № 152 оплата поставленого товару мала бути здійснена до 30.12.2013.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті одержаного товару не виконав.
Листами від 22.01.2014 № 127 та від 11.02.2014 № 339 позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за поставлену продукцію на загальну суму 110 135,08грн. ( а.с. 21, 22).
У листі - відповіді від 27.02.2014 № 21 відповідач підтвердив отримання продукції від позивача, однак зазначив про неможливість проведення оплати за поставлену продукцію у зв'язку із порушенням Вінницьким апеляційним адміністративним судом, як замовником за договором субпідряду, договірних зобов'язань в частині оплати виконаних позивачем робіт ( а.с. 23).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 13/552 від 07.11.2013 в частині проведення розрахунків за отриманий товар Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма "Сфера" про стягнення з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" 110 135,08 грн. заборгованості.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що матеріалами справи підтверджено факт поставки відповідачу товару на загальну суму 110 135,08 грн. за договором поставки № 13/552 від 07.11.2013 та факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вказаного товару, що є підставою для стягнення з відповідача суми боргу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову законними і обґрунтованими з огляду на наступне.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 13/552 від 07.11.2013 у сумі 110 135,08 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Факт поставки позивачем товару відповідачу відповідно до договору поставки № 13/552 від 07.11.2013 на загальну суму 110 135,08 грн. і неоплати товару відповідачем встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи (видатковими накладними № МД-0002580 від 13.11.2013 на суму 33 519,29 грн., № МД-0002722 від 03.12.2013 на суму 29 887 грн., № МД-0002723 від 03.12.2013 на суму 11 103,38 грн., № МД-0002908 від 27.12.2013 на суму 23 930,50 грн., № МД-0002907 від 27.12.2013 на суму 11 694,91 грн.; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей; актом звірки взаєморозрахунків станом на 27.05.2014) і відповідачем не заперечується.
Доводи скаржника про те, що обов'язок відповідача оплатити товар не виник з огляду на відсутність вимоги позивача оплатити вказаний товар, цілком правомірно не було взято до уваги господарськими судами, оскільки господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено не тільки факт звернення позивача до відповідача листами від 22.01.2014 № 127 та від 11.02.2014 № 339 з вимогою сплатити заборгованість за поставлену продукцію на загальну суму 110 135,08 грн., а й факт відповіді відповідача на лист позивача № 339 від 11.02.2014 (в якій відповідач визнав факт одержання від позивача товару на суму 110 135,08 грн. і неоплати останнього (а.с. 23)).
Доводи касаційної скарги про порушення господарськими судами приписів ст. 27 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з незалученням до участі у справі Вінницького апеляційного адміністративного суду не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до п. 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у вирішенні питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Як встановлено господарськими судами, матеріалами справи не доведено, що особи, щодо яких заявлено клопотання про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, знаходяться у таких відносинах з відповідачем, які можуть змінитися внаслідок прийняття рішення у даній справі.
Крім того, умови договору поставки № 13/552 від 07.11.2013 свідчать, що обов'язок відповідача виконати договірні зобов'язання щодо оплати одержаного від позивача товару не ставиться в залежність від оплати (чи не оплати) замовником за договором субпідряду на виконання ремонтно-реставраційних робіт приміщення Вінницького апеляційного адміністративного суду виконаних відповідачем робіт.
За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі № 902/666/14 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма "Сфера" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі № 902/666/14 залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі № 902/666/14 - без змін.
Головуючий К. Грейц
Судді О. Глос
Т. Костенко