02.10.2014

                                                                                          Справа № 2-47/11

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України

2 жовтня 2014 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в

складі:

головуючого – судді Телешмана О.В.,

при секретарі Попельницькій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці подання Державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Кельменецького районного управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець звернувся до Кельменецького районного суду з поданням, погодженим з начальником ВДВС Кельменецького РУЮ, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2.

Державний виконавець Джаловський А.О. подав заяву, в якій просить розглядати подання без його участі, подання підтримує повністю.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Кельменецького районного управління юстиції перебуває виконавчий лист Кельменецького районного суду №2-47/11 від 05.09.2011 року про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів у розмірі ? частини її доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття з перерахуванням аліментів на особовий рахунок ОСОБА_3, у відділенні Державного ощадного банку України на користь ОСОБА_3 у відділенні Державного ощадного банку України починаючи з 11.01.2011 року. Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду.

Суд вважає, що подання державного виконавця не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї" кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» (зі змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює статтею 8 даного закону порядок розв’язання спорів у цій сфері. Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта та громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Згідно ч.4 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами, та консульською службою України.

Згідно п.22 «Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених» Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року №231 (далі - Правила) громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта/проїзного документа у разі, коли: діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання, - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, чи забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 24 даних Правил у разі виявлення підстав, зазначених у пункті 22 цих Правил, раніше виданий паспорт/проїзний документ може бути тимчасово затримано або вилучено. Згідно п. 25 цих Правил у випадках, зазначених у пунктах 22 і 24 цих Правил, тимчасове затримання та вилучення паспортів/проїзних документів здійснюється за рішенням суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, охорони державного кордону, військових комісаріатів, дипломатичних представництв чи консульських установ України.

Таким чином, відповідно до Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та вказаних вище Правил, суд не може приймати рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, так як таке право суду не закріплено в матеріальному законодавстві, прийнятому відповідно до ст.33 Конституції України. Відмова у видачі паспорта чи відмова у виїзді за кордон, є компетенцією органів внутрішніх справ та Державної прикордонної служби, а суд відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" може вирішувати лише питання про тимчасове затримання та вилучення паспорта/проїзних документів громадянина України, передбачених в ст.2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", за яким він може виїхати за межі України, якщо встановлено, що такі документи громадянин має в порядку адміністративного судочинства.

Даним спеціальним законом та Правилами не передбачено можливість ухвалою суду тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржнику, який не виконав зобов'язання, тобто зазначеним законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника у виконавчому провадженні до виконання рішення суду, а пункт 18) ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням та ст.377-1 ЦПК України передбачають лише процесуальний порядок вирішення такого питання і не є нормами закону, прийнятими на виконання ст. 33 Конституції України.

Викладене узгоджується із практикою Верховного Суду України (ухвала від 06.04.2011 року реєстровий № 14758983).

Крім того, передбачений ст.377-1 ЦПК України порядок вирішення питання про тимчасове обмеження боржнику у праві виїзду за межі України без повідомлення боржника, у випадку встановлення такого обмеження, може бути порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право людини на справедливий і публічний розгляд його справи.

Державним виконавцем також не надано суду належних доказів, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, оскільки згідно доданих до подання матеріалів вбачається, що рішенням суду на боржника не покладалися ніякі зобов'язання, які б він мав виконувати чи здійснювати особисто, а приймалися рішення про стягнення з нього аліментів. В матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на те, що боржник має намір виїхати за межі України.

Крім того ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений цілим рядом прав для виконання судового рішення, які він може здійснювати незалежно від місця перебування боржника.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до повного погашення заборгованості за виконавчими документами та до виконання своїх зобов'язань слід відмовити.

Керуючись ст.ст.8, 208,209,210,377-1 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання державного виконавця Джаловського А.О. про тимчасове обмеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 у праві виїзду за межі України до повного погашення заборгованості за виконавчими документами та до виконання своїх зобов'язань відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії до апеляційного суду Чернівецької області через Кельменецький районний суд.

Суддя