Справа № 22ц- 65                                          Головуючий у 1 інст. - Коверзнев В.О.

                 Доповідач - Хромець Н.С.

РІШЕНЯ  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 січня 2007 року                                 апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Хромець Н.С.

Суддів - Острянського В.І., Смаглюк Р.І.

При секретарі - Івановій Н.Б.

З участю представника позивача ОСОБА_1, представника

відповідача Красненка Ю.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 і товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова фірми „Грань-трейд" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від ЗО жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Грань-трейд" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації,

встановив:

У червні 2006 р. ОСОБА_3 Заявила позов про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та санкцій за затримку розрахунку при звільненні її з роботи, яке мало місце 31 липня 2004 р. за власним бажанням.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_3 і на її користь з ТОА „Виробничо-торгова фірма „Грань-трейд" стягнуто 17 грн. 77 коп. заборгованості по заробітній платі, 1000 грн. за час затримки розрахунку при звільненні, 4 грн. 57 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та 50 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 1072 грн. 34 коп.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і стягнути на користь позивачки за час затримки розрахунку 8156 грн. 70 коп., посилаючись на невідповідність рішення суду в цій частині вимогам ч.2 ст. 117 КЗпП України. В іншій частині представник позивача рішення не оскаржує.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2006 р. скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права. Зокрема, відповідач вказує на те, що станом на липень 2004 p., відповідно до вимог ст. 95 КЗпП України, доплата за роботу в нічний час включалась до розміру мінімальної заробітної плати, а суд цього не врахував і зробив невірний висновок про розмір заробітної плати позивачки у липні 2004 р. Відповідач також посилається на необхідність застосування ст. 61 КЗпП України, яку суд не застосував і невірно обчислив тривалість робочого часу позивачки.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу відповідача обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду таким, що належить скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові на підставі п.4 ст. 309 ЦПК України.

Задовольняючи частково вимоги позивачки, суд виходив з того, що відповідач має перед позивачкою заборгованість по заробітній платі в сумі 21 грн. 04 коп., оскільки не надав доказів на підтвердження вини позивачки у невиконанні норм виробітку, а тому зобов'язаний сплатити за липень 2004 p., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 205 грн., не менше ніж 136 грн. 66 коп., а сплатив фактично 115 грн. 62 коп. Такий висновок суду зроблено без врахування вимог ч. 2 ст. 95 КЗпП України в редакції від 11.05.2004 p., яка діяла на час звільнення позивачки. Відповідно до названої вище норми закону до мінімальної заробітної плати не включалися лише доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога. Доплата за роботу в нічний час є складовою частиною заробітної плати позивачки і станом на липень 2004 р. включалась до складу мінімальної заробітної плати. Розширене тлумачення ч.2 ст. 95 КЗпП України, допущене місцевим судом при вирішенні спору між сторонами по даній справі, є безпідставним і суперечить змісту даної норми права. Обґрунтованими є і доводи відповідача щодо застосування підсумованого обліку робочого часу на підприємстві у зв'язку з цілодобовою роботою магазину, відповідно до ст. 61 КЗпП України та умов оплати праці працівників ТОВ ВТФ „Грань-трейд" (а.с. 61). Таким чином, заробітна плата позивачки за час, відпрацьований нею у липні 2004 p., становить 139 грн. 24 коп. і, відповідно, роботодавець не має перед нею заборгованості по заробітній платі.

Оскільки відсутня заборгованість по заробітній платі, немає правових підстав і для задоволення інших вимог позивачки, в тому числі, заявлених на підставі ст. 117 КЗпП України. Доводи позивача про затримку розрахунку при звільненні матеріалами справи не підтверджуються, а навпаки, спростовуються відсутністю будь-яких даних про те, що позивачка вимагала розрахунку з нею до звернення до суду та даними про виплату належних їй сум 21 серпня 2004 p., коли позивачка з'явилась на підприємство (а.с. 31-34).

Виходячи з наведеного вище та змісту ч.2 ст. 117 КЗпП України, апеляційна скарга представника позивачки є безпідставною і задоволена бути не може.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 п.4, 314, 316 ЦПК України, ст. 95 КЗпП України ( в редакції від 11.05.2004 р.), ст. ст.61, 117 КЗпП України, апеляційний

СУД

вирішив:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова фірма" „Грань-трейд" задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2006 року скасувати. В позові ОСОБА_3 до ТОВ „Виробничо-торгова фірма „Грань-трейд" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.