Справа №2- 599/2008 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2.04.2008 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судці Татарінова В.І.
при секретарі Дащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ громадянства, реєстрації і імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про усунення перешкод у здійсненні права власності та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування 1/2 частини квартири недійсним та стягнення моральної шкоди, -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: відділ громадянства, реєстрації і імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про усунення перешкод у здійсненні права власності, зазначаючи, що він є власником квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 на підставі договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_5, реєстраційний номер 1075 та 4164. З 24.04.2004р. по 3.04.2007р. позивач знаходився у шлюбі з відповідачкою- Котлінською О.М. , яка на даний час зареєстрована у зазначеній квартирі. Після припинення шлюбу і по теперішній час відповідачка за місцем реєстрації не проживає, речей, що їй належать у квартирі не має. Відповідно до ст. . 391 ЦК України, позивач зазначає, що він, як власник квартири має право вимагати усунення перешкод при користуванні та розпорядженні своєю власністю. А реєстрація відповідачки перешкоджає позивачу в реалізації його прав як власника. До того ж на відповідачку робиться нарахування на квартиру та комунальні послуги. Враховуючи, що вирішити питання про зняття з реєстраційного обліку відповідачки з зазначеної квартири позасудовим шляхом не виявляється можливим, позивач вимушений звернутися до суду з відповідною позовною заявою на якій він наполягає та просить суд її задовольнити.
У свою чергу відповідачка ОСОБА_2 з позовними вимогами позивача ОСОБА_3 не згодна у повному обсязі, у зв'язку з чим, звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, який згодом було змінено на позовні вимоги про визнання договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 недійсним та стягнення моральної шкоди, вказуючи, що дійсно з позивачем ОСОБА_3 вони почали проживати спільно однією сім'єю з січня 2003 року, а згодом зареєстрували шлюб. Проживали вони в квартирі 24 по вул. Горького у будинку 169. Разом з ними проживала мати позивача ОСОБА_3 Так у той час, коли вони ще не були подружжям, а саме 26.03.2004р., мати позивача ОСОБА_3 подарувала позивачу та відповідачці по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 кожному. 24.04.2004р. позивач та відповідачка зареєстрували свій шлюб, а 12.07.2004р. мати позивача ОСОБА_3 померла. І після цієї події, десь через рік, після спільного життя подружжя, ОСОБА_3 почав шантажувати, залякувати
2
ОСОБА_2 щоб вона повернула ОСОБА_3 1/2 частину квартири, бо тільки тоді вони можуть проживати разом у мирі і спокої. Тому знаходячись під постійним психічним впливом з боку ОСОБА_3 вона вимушена була 16 жовтня 2006 року подарувати йому 1/2 частини квартири яка належала їй на праві приватної власності. А після укладення договору дарування ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, який було згодом, 26 лютого 2007 року, розірвано судом. Цей факт, як стверджує ОСОБА_2 , підтверджує те, що ОСОБА_3, досягнувши своєї мети на отримання 1/2 частини квартири подав заяву про розлучення, а після цього став робити перешкоди, щоб вона не мала можливості користуватися і покинула житлове приміщення. ОСОБА_3 поміняв замок на вхідні двері і вона вимушена була залишити житло. А згодом вона отримала копію позовної заяви, де ОСОБА_3 просив суд позбавити її житлового приміщення та зняти її з реєстрації. Так ОСОБА_3 посилається на те, що після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 не проживає у зазначеній квартирі, тому він просить усунути перешкоди в користуванні своєю власністю. ОСОБА_2 вважає, викладені обставини в позові такими, що не відповідають дійсності з вищенаведених обставин. Тобто, з початку шляхом психологічного впливу ОСОБА_3 вимусив її подарувати йому 1/2 частину квартири, а потім створив перешкоди неможливості проживання, у зв'язку з чим ОСОБА_2 просить суд її позов задовольнити та визнати договір дарування від 16 жовтня 2006 року ОСОБА_3 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 недійсним та скасувати реєстрацію подарованої 1/2 частини зазначеної квартири, та стягнути з відповідача грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду у сумі 10 000 грн., також стягнути з відповідача спричинені збитки у подвійному розмірі на підставі наданих квитанцій та судові витрати.
Представник третьої особи: відділ громадянства, реєстрації і імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області до судового засідання не з'явився, направив до суду заяву, у якій проти розгляду позову ОСОБА_3 не заперечують та просять слухати справу у їх відсутності.
У судовому засіданні позивач по первинному позову ОСОБА_3 на своєму позові наполягає та просить його задовольнити, у позові ОСОБА_2 просить відмовити, як такому що є безпідставним.
Відповідачка по первинному позову та позивач по зустрічному ОСОБА_2 та її представник проти позову ОСОБА_3 заперечують, посилаючись на обставини, викладені у зустрічному позові, просять зустрічний позов задовольнити у повному обсязі у позові ж ОСОБА_3 просять відмовити, посилаючись на обставини викладені у зустрічному позові ОСОБА_2
Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2 та її представника, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_3 і про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 26.03.2004р. мати позивача ОСОБА_3, ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_3 та Холодіної (після заміжжя ОСОБА_3) О.М. по 1/2 частині кожному квартиру АДРЕСА_3 в ОСОБА_4.
24.04.2004р. зареєстровано шлюб між обдарованими ОСОБА_3 та Холодіною (після заміжжя ОСОБА_3) О.М.
Відповідно до договору дарування від 16.10.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за № 4164 ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 у ОСОБА_4, що належала їй на праві приватної власності.
3
Згодом, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що в книзі розірвання шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 72 від 3.04. 2007р.
19.10.2007р. позивач за первинним позовом ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності житловим приміщенням - квартирою 24 у будинку 169 по вул. . Горького у ОСОБА_4, зобов'язавши відділ громадянства, реєстрації та іміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку з вищенаведеної квартири ОСОБА_2 посилаючись на норми ст. 391 ЦК України.
Не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_2 в свою чергу звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, які згодом змінила на позовні вимоги про визнання договору дарування від 16 жовтня 2006 року її 1/2 частини квартири 24 в будинку 169 по вул. . Горького у м. Запоріжжі недійсним, скасувати реєстрацію подарованою нею частини квартири, стягнути з відповідача грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 10 000 грн. та стягнути з відповідача спричинені збитки у подвійному розмірі на підставі наданих квитанцій та судові витрати, посилаючись на порушення норм ст. 717 ЦК України та на норми ст. 231 ЦК України.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 суду пояснили, що дійсно ОСОБА_2 перебували у шлюбі, мати позивача ОСОБА_3 подарувала обом по 1/2 частині квартири АДРЕСА_5 ще до їх реєстрації, оскільки дуже добре відносилась до майбутньої невістки ОСОБА_2 Згодом, свідкам стало відомо, що ОСОБА_2 подарувала свою частину квартири своєму чоловіку ОСОБА_3, потім стосунки між подружжям розладилося, та згодом ОСОБА_2 розірвали шлюб, але жодного доказу того, що ОСОБА_3 якимось чином примушував або пригнічував волю ОСОБА_2 до того, щоб та подарувала його частину квартири не надали, оскільки їх ствердження про те, що позивач ОСОБА_3 примушував ОСОБА_2 подарувати йому належну їй 1/2 частини наведеної квартири, суд оцінює критично, бо такі факти їм стало відомо зі слів самої відповідачки ОСОБА_2 , самі ж вони такого не чули. Також не знайшло свого підтвердження та обставина, що ОСОБА_2 давала ОСОБА_3 або його матері 500 доларів на купівлю наведеної квартири, бо жодний свідок такого не бачив.
Таким чином, враховуючи, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України „Про власність" ст. 48 якого наголошує, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би це порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння та ст. 391 ЦК де передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Суд вважає доведеним, що реєстрація відповідачки ОСОБА_2 перешкоджає позивачу ОСОБА_3 здійснювати своє право власності спірною квартирою. Тому позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору дарування 1/2 частини реєстрації вищенаведеної квартири недійсним та скасування реєстрації то згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28 квітня 1978 року № 3, зі змінами п. 12 -при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною, суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленнями сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах. Враховуючи, що жодних обставин, визнання угоди дарування недійсним за наведеним та за вимогами ст. 231 ЦК України 1/2 частини кварти № 24 в будинку № 169 по вул. Горького у м. Запоріжжі ОСОБА_2 не доведено, враховуючи матеріали справи та беручи до уваги, що наведений правочин
4
посвідчено нотаріально, а нотаріусом у договорі засвідчено, що „сторони стверджують, що цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину, не суперечить правам і інтересам малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей. Дарувальник ОСОБА_2 стверджувала, що майно, яке відчужується, на момент підписання цього договору нікому іншому не продане, не подароване, не відчужене іншим способом, не заставлене, в спорі не перебуває, заборона (арешт), податкова застава щодо нього відсутні, права третіх осіб на відчужуване майно відсутні, дарування здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального" у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 258, 317, 391, 717-722 ЦК України, 48 Закону України „Про власність" суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ громадянства, реєстрації і імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням - квартирою № 26 у будинку № 169 по вулиці Горького у м. Запоріжжя, шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6.
Зобов'язати відділ громадянства, імміграції фізичних осіб Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України у Запорізькій області зняти ОСОБА_2 з реєстрації за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Горького, б. 169, кв. 24.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 7 грн. 50 коп.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування 1А частини квартири від 16.10.2006р. недійсним та стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.