У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.08.06 Справа №10/239-05
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Хуторной В.М. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Соколов А.А.
За участю:
представника позивача: Абрамовіч Н.В., довіреність № 417 від 14.06.2006 р., юрисконсульт;
представника відповідача: Самойленко А.М., довіреність № 01-11/425 від 22.08.2006 р., юрисконсульт;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Виробничо-житловий центр “Аріадна”, м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.2006 року у справі № 10/239-05
про стягнення суми
встановив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.06.2006 року у справі № 10/239-05 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Херсонліфт”, м. Херсон задоволені. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 8297 грн.37 коп. основного боргу та судові витрати.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договорів підряду позивачем в період з вересня 2004 року по червень 2005 року включно надано відповідачу послуги по технічному обслуговуванню ліфтів на загальну суму 32748,77 грн., що підтверджується актами виконаних робіт.
Вартість наданих позивачем послуг по технічному обслуговуванню ліфтів в період з 01.09.2004 р. по 01.09.2005 р. відповідачем сплачена частково. Його заборгованість становить 8297,37 грн., в тому числі 4499,39 грн. за договором від 01.09.2004р та 3797,98 грн. за договором від 10.12.2004 р.
При прийнятті рішення суд керувався п.1, 7 ст. 193 ГПК України, ст. 525, 526 ЦК України, ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство “Виробничо-житловий центр “Аріадна”, м. Херсон звернулося з апеляційною скаргою.
Заявник вважає, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Зазначене рішення підлягає скасуванню з наступних підстав: Відповідно до п. 4.3 договору, обслуговуюча організація (відповідач) самостійно проводе оплату за виконанні роботи по мірі надходження коштів від населення. Тобто, ПП ВЖЦ “Аріадна” зобов’язалась до 10 числа місяця перерахувати всі кошти отриманні від населення, що й було виконано відповідачем в повному обсязі, а тому посилання Господарського суду Херсонської області на неналежне виконання відповідачем зобов’язань відповідно до умов договору безпідставне.
Заявник визнає борг в сумі 7556,17 грн. зазначає, що заборгованість дійсно існує та складається з коштів, які не сплачені населенням за обслуговування ліфтів на користь відповідача, а тому строк їх сплати не настав. Тобто відповідач погоджується з сумою боргу 7556,17 грн. але вважає, що строк сплати його не настав.
З сумою 741,21 грн. (8297,37-7556,16=741,21 грн.) відповідач не погоджується, так як боргу на вказану суму не існує. Акти виконаних робіт за березень, квітень, травень 2005 року підписані сторонами з розбіжностями, зокрема за не роботу кнопок виклику ліфта, що підтверджується актом від 06.04.2005 р., скаргою мешканця будинку від 23.08.2005 р., листами № 01-09/259 від 28.06.2005 р., 08.10.2004р., № 01-09/114 від 05.03.2005р., № 01-09/370 від 08.11.2005 р., актом від 28.11.2005 р. Відповідно до п. 4.4, п. 4.6 договору № 485 від 10.12.2004р. на технічне обслуговування та ремонт ліфтів дні простою ліфтів з вини підрядчика через технічні несправності відображаються в актах виконаних робіт та не оплачуються.
Посилання суду на ненадання відповідачем доказів не роботи кнопок виклику ліфтів є безпідставними, так як відповідачем надавалися суду акти від 06.04.2005 р., 28.11.2005р. підписані представником ЗАТ “Херсонліфт”, які свідчать про не роботу кнопок виклику ліфта, а також надавалися вищезазначені листи та скарга мешканця будинку.
За вказанних обставин, керуючись ст.ст. 22, 91, 93, 103, 104 ГПК України заявник просить скасувати рішення Господарського суду Херсонського області від 19.06.2006 р. по справі № 10/239-05.
Апеляційна скарга Приватного підприємства “Виробничо-житловий центр “Аріадна”, м. Херсон прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.08.2006 року.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2406 від 22.08.2006 року справа № 10/239-05 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Коробка Н.Д. (доповідач), судді: Шевченко Т.М., Хуторной В.М.
Від представників сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення стенографічного аудіо-відеозапису судового процесу. Колегія суддів задовольнила клопотання.
Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу зазначає наступне: суд вірно застосував норми матеріального та процесуального права. Оскаржуване рішення не підлягає скасуванню через наступне: відповідач визнав борг в сумі 7556,17 грн., тому що він дійсно існує, про що заявник не заперечує. Але твердження, що даний борг складається з коштів які не сплачені населенням за обслуговування ліфтів на користь відповідача, а тому строк їх сплати відповідачем на користь позивача відповідно до умов договору не настав, є помилковим.
Заборгованість в сумі 741 грн.21 коп. за актами виконаних робіт за березень, квітень, травень 2005 року також повинна бути погашена. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що судовий акт слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Підрядні договори, на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, № 485 від 01.09.2004 року та № 485 від 10.12.2004 року - укладено між Управлінням житлового господарства Херсонського міськвиконкому (замовник), ЗАТ “Херсонліфт”(підрядник) та ПП виробничо-житловим центром “Аріадна” (обслуговуюча організація).
Згідно п. 1.1 договорів замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію та виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів на об’єктах замовника, закріплених за обслуговуючою організацією.
Згідно п. 1.2 розділу 1 договорів замовник доручає, а обслуговуюча організація (відповідач) бере на себе зобов’язання приймати від підрядчика виконані роботи та проводити розрахунки з підрядчиком за технічне обслуговування ліфтів згідно з розділом 4 договору.
В п. 4.1 договорів зазначається, що у кінці поточного місяця підрядчик дає обслуговуючій організації 4 примірника акта виконаних робіт з зазначенням вартості.
Суду надані акти виконаних робіт № 1042 за вересень 2004р., № 1140 за жовтень 2004р.,№ 1241 за листопад 2004 р., № 144 за грудень 2004р., № 246 за січень 2005 р., № 348 за лютий 2005р., б/н за березень 2005 р., .№ 548 за квітень 2005р, б/н за травень 2005 р., б/н за червень 2005 року.
Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що позивачем в період з вересня 2004 року по червень 2005 року включно надані відповідачу послуги по технічному обслуговуванню ліфів на загальну суму 32748,77 грн., що підтверджується вищенаведеними актами виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.3 підрядного договору № 485 від 01.09.2004 р. відповідач зобов’язаний самостійно проводити оплату за виконанні роботи по мірі надходження коштів від населення, але не пізніше 10 числа місяця.
Відповідно до п. 4.3 підрядного договору № 485 від 10.12.2004 р. на підставі підписаних актів обслуговуюча організація проводе оплату за виконані роботи, згідно рахунків, у термін 5 банківських днів.
Відповідно до п. 1.2.1,1.2.3,1.3 укладених між сторонами договорів замовник доручає, а відповідач бере на себе обов’язки не тільки по здійсненню розрахунків з позивачем за технічне обслуговування та ремонти ліфтів, а і отримання від квартиронаймачів та власників
квартир суми квартплати, комунальних послуг, експлуатаційних витрат з метою здійснення повних розрахунків з підрядником (позивачем).
Згідно довідки відповідача, за період з 01.09.2004 р. по 01.09.2005 р. від населення за обслуговування ліфтів за вказаними договорами надійшли грошові кошти в сумі 24 173,97 грн. і перераховано позивачу 28 173,97 грн.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що фактично вартість наданих позивачем послуг по технічному обслуговуванню ліфтів на період з 01.09.2004р. по 01.09.2005 р. відповідачем сплачена частково.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків від 20.07.2005 року заборгованість склала 4499,39 грн. за договором від 01.09.2004 року, що підтверджується (аркуш справи 15) та за актом звірки взаємних розрахунків від 20.07.2005 року заборгованість склала 3797,98 грн. за договором від 10.12.2006 року (аркуш справи 22).
Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що борг в сумі 7556,17 грн. дійсно існує та складається з коштів, які не сплачені населенням за обслуговування ліфтів на користь відповідача. Тобто, відповідач визнає цю суму боргу. Але твердження, що даний борг складається з коштів які не сплачені населенням за обслуговування ліфтів на користь відповідача, а тому строк їх сплати відповідачем на користь позивача відповідно до умов договору не настав, є помилковим, як зазначалося вище, згідно п. 4.3 договору.
Обслуговуюча організація самостійно проводить оплату за виконанні роботи по мірі надходження коштів від населення, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Словосполучення “по мірі надходження коштів”, використане у п. 4.3 договору, стосується не обсягу грошових зобов’язань, а строків оплати, які обумовлюються надходженням коштів від населення, але не можуть бути здійснені пізніше 10 числа наступного місяця.
Крім того, відповідач з сумою 741,21 грн. (8297,37-7556,16=741,21) не погоджується, так як боргу на вказану суму не існує. Акти виконаних робіт за березень, квітень, травень 2005 року підписані сторонами з розбіжностями за не роботу кнопок виклику ліфта.
Дослідивши вищенаведені факти колегія суддів зазначає, що відповідачем факт простою ліфтів з вини підрядчика не доведений належним чином, а саме:
Пунктом 4.6 договорів визначено, що факт простою ліфтів з вини підрядчика фіксується у акті, складеному представниками підрядчика та обслуговуючої організації. При чому акт вважається дійсним, якщо його складено представником обслуговуючої організації та трьома квартиронаймачами (власниками квартир) за відсутності представників підрядчика, повідомленого у письмовому вигляді про час і місце складення акту. В разі відсутності письмового попередження Акт вважається недійсним.
Отже, факт простою ліфтів з вини позивача повинен оформлятися актом в зазначеному п. 4.6 порядку по кожному випадку простою.
Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач таких доказів - актів суду не надав, тому акти виконаних робіт за березень, квітень, травень 2005 року не може бути доказом простою ліфтів з вини позивача і приймаються в повному обсязі. Тобто сума боргу і розмірі 741 грн. 21 коп. повинна бути погашена.
Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 ЦК України).
Враховуючи зазначене та з огляду на відповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду Херсонської області, обставинам справи та чинному законодавству, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків Приватного підприємства “Виробничо-житловий центр “Аріадна”, м. Херсон.
На підставі викладеного, керуючись ст.101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Виробничо-житловий центр “Аріадна”, м. Херсон залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.2006 року у справі № 10/239-05 без змін.
Постанова оформлена відповідно до ст. 84 ГПК України 01.09.2006 року.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Хуторной В.М. Шевченко Т. М.