У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.10.06 Справа №15/123-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Кагітіна Л.П. , Яценко О.М.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_3.
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 28.09.2006р. - юрист, ОСОБА_4, довіреність №НОМЕР_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 15/123-06 та апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лідія», с.Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області
на рішення господарського суду Херсонської області від 30.06.2006р. у справі № 15/123-06
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янка Черкаська область (далі за текстом ПП ОСОБА_1)
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лідія», с.Новомиколаївка Скадовський району Херсонська область (далі за текстом СВК «Лідія»)
про стягнення суми
та за зустрічним позовом СВК «Лідія», с.Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області
до ПП ОСОБА_1, м. Кам'янка Черкаська область
про стягнення суми.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006р. ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до СВК «Лідія» про стягнення з останнього 18000грн. - основного боргу за договором купівлі-продажу від 26.07.2004р., 4298грн. - пені та 3000грн. додаткових витрат по оплаті послуг адвоката.
В процесі розгляду справи СВК «Лідія» в порядку ст.60 ГПК України подано зустрічний позов про стягнення з ПП ОСОБА_1 6050грн. пені за невиконання умов договору купівлі-продажу від 26.07.2004р. Зустрічний позов прийнято до розгляду з первісним, про що судом винесено ухвалу від 29.06.2006р. а.с.105.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 30.06.2006р. по справі №15/123-06 (суддя Клепай З.В.) первісний позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з СВК «Лідія» на користь ПП ОСОБА_1 18000грн. основного боргу, 4298грн. пені, 2500грн. витрат на послуги адвоката. Судові витрати покладено на відповідача. В задоволені зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано наступним: відповідач всупереч умовам договору купівлі-продажу не здійснив оплату за отриманий від позивача товар, чим порушив умови договору та загальні умови законодавства щодо належного виконання зобов'язань. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивач розрахував та пред'явив до стягнення суму пені, розмір який судом першої інстанції задоволено. Також задовольнив частково вимоги по стягнення вартості послуг адвоката. У задоволенні зустрічного позову відмовлено, оскільки позивачем за зустрічним позовом пропущено строк позовної давності по стягнення неустойки, передбаченою п.1,4 ст.258 ЦК України.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням СВК «Лідія» подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить рішення господарського суду Херсонської області по справі №15/123-06 скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ПП ОСОБА_1 пені у сумі 6050грн. Заявник апеляційної скарги зазначає, що позивач в день укладення договору не надав відповідачу технічної документації та паспорту на сівалку. Особа, яка прийняла товар на зберігання, не мала повноважень по його прийняттю. Вважає, що договір купівлі-продажу від 26.07.2004р. укладено під впливом обману. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідач за первісним позовом на підставі п.3.1 договору просить стягнути з позивача пеню у сумі 6050грн. Представники відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги викладені у апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що між сторонами за даною справою договору зберігання не укладалось, акт приймання-передачі оформлений належним чином, посилання на некомплектність товару чи його технічну несправність нічим не підтверджено. Представник у судовому засіданні підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2954 від 18.10.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Коробка Н.Д. (доповідач), суддів Кагітіна Л.П., Яценко О.М., даною колегією прийнято постанову.
За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, за його згодою у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Сутність спору: 26.07.2004р. між сторонами за даною справою укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець (ПП ОСОБА_1) зобов'язався передати у власність Покупця (відповідача у справі) належний Продавцю товар (сіялка СУПН-12 у кількості 1 штука за ціною 18000грн.), а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити його вартість.
Передача товару, відповідно до п.2.1 договору, підтверджується наступними документами: видаткова та податкова накладна та товар; акт приймання-передачі товару.
Згідно п.2.3 договору строк проведення розрахунків за товар сторонами визначено до 01 вересня 2004р.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили відповідальність сторін, зокрема, у випадку прострочки у виконанні своїх зобов'язань, винна сторона зобов'язана оплатити на користь іншої сторони пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зобов'язання за кожний день прострочки.
Дія договору, відповідно до пункту 4.2 договору, встановлена сторонами до повного виконання кожної із сторін взятих на себе зобов'язань за даним договором.
На виконання зобов'язань за договором позивач поставив, а відповідач прийняв товар визначений у п.1.1 договору. Про прийняття товару свідчить накладна НОМЕР_1. (а.с.8) та акт приймання здачі від 26.07.2004р. (а.с.9). Вказані первинні документи підписано зі сторони Покупця посадовою особою підприємства відповідача (головним інженером). Оригінали вказаних документів приєднано до матеріалів справи.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань позивач 24.01.2006р. надіслав на адресу відповідача претензію (а.с.17-18) про перерахування у строк до 10.02.2006р. 18000грн. - основного боргу, 4298грн. - пені та 3000грн. додаткових витрат по оплаті послуг адвоката. Відповідач у відповіді на претензію зазначив, що вказані вимоги є безпідставними і не задовольняються підприємством відповідача. У зв'язку з чим позивач, у порядку позовного провадження, звернувся до господарського суду з відповідним позовом. В свою чергу, відповідач подав зустрічний позов про стягнення з ПП ОСОБА_1 6050грн. - пені, відповідно до п.3.1 договору. Стягнення з СВК «Лідія» на користь ПП ОСОБА_1 18000грн. - основного боргу, 4298грн. - пені та 3000грн. додаткових витрат по оплаті послуг адвоката за первісним позовом та стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь СВК «Лідія» 6050грн. - пені за зустрічним позовом, стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, в свою чергу рішення суду необхідно змінити з наступних підстав.
Оскільки спір виник між суб'єктами господарської діяльності стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до п.2 ст.4 та п.1 ст.175 Господарського кодексу України до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу від 26.07.2004р. До правовідносини сторін щодо купівлі-продажу застосовуються норми 54 ЦК України (ст.ст. 655-697).
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (Продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (Покупцеві), а Покупець або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як зазначалось вище, за умовами п.2.3 договору строк проведення розрахунків за отриманий товар визначено сторонами 01.09.2004р.
Відповідач зобов'язання не виконав, не сплатив вартість отриманого товару у визначений договором строк. Відтак, вимоги позивача викладені в позовній заяві відповідають нормам чинного законодавства, є обґрунтованими, передбачені умовами договору, факт порушення зобов'язання відповідача щодо несплати отриманого від позивача товару у сумі 18000грн. позивачем доведений, підтверджений матеріалами справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що товар прийнято не уповноваженою особою, колегією суддів не приймається, оскільки відповідальність юридичної особи, при укладенні договору несе саме юридична особа, в свою чергу, якщо товар, на думку заявника, прийнято не уповноваженою особою то ця особа, у разі достатніх підстав, повинна нести іншу, передбаченому діючим законодавством відповідальність. Також, отримання, на думку заявника, не уповноваженою особою товару не звільняє підприємство (юридичну особу) від обов'язку оплатити цей товар.
Колегією суддів не приймається до уваги доводи заявника апеляційної скарги про те, що останній придбав товар, який йому не потрібний, оскільки вказані обставини не можуть бути підставою для відмови від оплати отриманого товару. Відповідач при прийнятті товару повинен був визначитись чи потрібен йому товар тієї чи іншої модифікації. Крім того, відповідач, у випадку отримання товару неналежної якості повинен був у встановлений ст.270 Господарського кодексу України строк заявити вимоги про доукомплектування товару, що відповідачем не зроблено.
Учасники господарських відносин, до яких зокрема належать сторони по справі, несуть згідно ст. 216 ГК України господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах, в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушені ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 3.1 договору у випадку, якщо будь-яка із сторін даного договору допустить прострочку виконання своїх зобов'язань, вина сторона зобов'язана оплатити на користь іншої сторони пеню із розрахунку подвійної ставки НБУ від суми зобов'язання за кожний день прострочки.
Виходячи з даного пункту колегія суддів зазначає, що сторонами за договором не погоджено розміру пені, оскільки в умовах зазначеного пункту відсутні відомості за який період береться подвійна ставка НБУ. Оскільки ставка НБУ є величиною зміною то фактично сторонами не узгоджено розміру пені. Відтак вимоги позивача за первісним позовом про стягнення пені задоволенню не підлягають.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
До матеріалів справи залучено оригінал договору про надання юридичної допомоги без номера від 12.01.2006р., за яким адвокат зобов'язався надавати послуги по наданню юридичних послуг у справі за позовом до відповідача. Квитанцією №НОМЕР_2 від 12.01.2006р. позивавч перерахував адвокату 3000грн.
Колегія суддів перевірила свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. За таких підстав витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 2500грн. слід віднести на відповідача, оскільки спір у суді виник внаслідок його неправомірних дій. У задоволенні позову про стягнення 500грн. адвокатських послуг слід відмовити, оскільки вказана сума за договором про надання юридичної допомоги визначена, як витрати на забезпечення судового процесу.
Розглядаючи зустрічний позов СВК «Лідія» та відмовляючи у його задоволенні, колегія суддів виходить з наступного: позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача 6050грн. пені за невиконання останнім умов договору від 26.07.2004р., підставою для стягнення пені позивач зазначає передачу товару в некомплектності. При цьому колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст.270 Господарського кодексу України у випадку отримання недоукомплектованого товару відповідач повинен був заявити вимогу про некомплектованість товару, а позивач зобов'язаний був у 20-ти денний строк з дня отримання вимоги доукомплектувати цей товар. В свою чергу, поняття комплектності товару передбачено статями 682, 683 ЦК України, правові наслідки некомплектності товару передбачені ст.684 ЦК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач за зустрічним позовом не надав доказів, що ним вчинені дії передбачені ст.681 ЦК України, відповідно до якої до вимог застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків. Позивач (СВК «Лідія») звернувся до суду з зустрічним позовом 15.02.2006р., в свою чергу вимоги про усунення недоліків - доукомплектування товару до відповідача не звертався.
Як зазначалось вище, оскільки сторонами не узгоджено розміру пені (п.3.1 договору) тому вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення пені також не підлягають задоволенню.
За таких підстав та у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, в частині стягнення пені за первісним позовом і, як наслідок неправильним застосуванням норм матеріального права в цій частині, рішення господарського Запорізької області слід змінити.
Судові витрати за розгляд справи у суді господарському суді Запорізької області та апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лідія», с.Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 30.06.2006р. у справі №15/123-06 змінити і резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лідія», с.Новомиколаївка Скадовський району Херсонська область на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янка Черкаська область 18000грн. - заборгованості, 2500грн. - витрат на послуги адвоката, 204,99грн. - державного мита за розгляд справи у господарському суді Херсонської області, 95,62грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янка Черкаська область на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лідія», с.Новомиколаївка Скадовський району Херсонська область 21,49грн. - державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді».
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Херсонської області.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Кагітіна Л.П. Яценко О.М.