У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.11.06                                                                                       Справа №7/117/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Кагітіна Л.П.  , Яценко О.М.

при секретарі: Акімова Т.М.

За участю представника:

позивача: Сосонна О.С., довіреність №282 від 12.12.2005р. – провідний юрисконсульт групи юридичного забезпечення збуту електричної енергії

відповідача: Мироненко В.В., довіреність б/н від 03.05.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької  області від 03.07.2006р. по справі №7/117/06

про стягнення суми.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.2006р. по справі №7/117/06 (суддя Кутіщева Н.С.) позовні вимоги задоволені. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 68420,20грн. основного боргу. Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 714 ЦК України та мотивовано наступним: взяті на себе договірні зобов’язання відповідач не виконав, платіжна вимога надіслана позивачем на адресу відповідача про сплату спожитої електроенергії останнім не сплачена.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду ВАТ «Запоріжнерудпром» звернулось з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду. Заявник апеляційної скарги зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності за період з листопада, грудня 2002р., січень-березень 2003р. Вказує, що фактично заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.2003р. по 31.10.2003р. складає 11775,50грн. Зауважує, що позивач вимагає оплату за електроенергію, як з підприємства відповідача так і з мешканців будинків, з якими у 2003р. підписувались договори на постачання електроенергії. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2006р. по справі №7/117/06 в частині задоволення позовних вимог у розмірі 63663,568грн. Представник у судовому засіданні підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу та представник у судовому засіданні вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. апеляційна скарга прийнята та призначена до розгляду на 23.08.2006р., у зв’язку з наданням можливості надати суду документи, які необхідні для розгляду справи у судових засіданнях оголошувались перерви до 28.09.2006р. та до 02.11.2006р.

Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №2702 від 27.09.2006р. розгляд скарги передано колегії суддів у складі: головуючий – Коробка Н.Д. (доповідач), суддів Кагітіна Л.П., Яценко О.М., даною колегією прийнято постанову.

Представники сторін клопотання про здійснення фіксації судового процесу не заявляли. За їх згодою в судовому засіданні 02.11.2006р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Сутність спору: Між ВАТ «Запоріжжяобленерго" та ВАТ „Запоріжнерудпром" укладено договір №9 від 03.12.2001року на користування електричною енергією (далі договір).

Відповідно до п. 4.2 договору, кожен місяць відповідач повинен надавати звіти (рапорти) про спожиту електроенергію за розрахунковий період.

Відповідач, в порушення п. 4.2 договору, рапорти про споживання електроенергії позивачу, за період з березня 2003 року по жовтень 2003р., не надавав.

Відповідно до п. 7.25 Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ України від 22.08.2002 р. № 928), у разі не надання відповідачем даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.

За період з березня_2003р. по жовтень 2003 р. ВАТ „Запоріжнерудпром" споживання електричної енергії було розраховано по потужності. Договір № 9 укладений на постачання електричної енергії на об'єкті ВАТ „Запоріжнеружпром" - гуртожиток по вул. Дзержинського, 53, м. Запоріжжя, з загальною потужністю 36,25 кВт., години роботи 24 години на добу, без вихідних, та гуртожиток по вул. Кузнєцова, 20-А, м. Запоріжжя, з загальною потужністю 25 кВт., години роботи 24 години на добу без вихідних, що зазначено у додатку № 2.1 до договору №9.

Об'єм споживання електричної енергії визначається помноженням потужності на години роботи, а сума заборгованості за спожиту електричну енергію визначається помноженням об'єму споживання електричної енергії на тариф з урахуванням ПДВ.

З листопада 2003 року, у зв'язку з переведенням мешканців гуртожитків на окремі особові рахунки, ВАТ „Запоріжнерудпром" був закритий загальний облік використаної електричної енергії і залишений лише облік комунальних навантажень, що підтверджується актом від 12.11.2003 р. та актом від 18.11.2003 р.

В рапортах, за період з 01.11.2002 р. по 30.11.2002р., та за період з 01.12.2002р. по 31.12.2002 р. в найменуванні об'єктів, адрес, точок обліку зазначені цілі будинки гуртожитків по вул. Кузнєцова, 20-А та по вул. Дзержинського, 53, а, починаючи з листопада 2003 року у рапорті, за період з 01.11.2003 р. по 01.12.2003р., та в наступних рапортах в найменуванні об'єктів, адрес, точок обліку зазначені лише комунальні навантаження будинків гуртожитків по вул. Кузнєцова, 20-А та по вул. Дзержинського, 53, що спростовує заперечення відповідача про завищення розміру, зазначеного в розрахунку.

Пунктом 2.2.3 договору передбачений порядок зняття показань з розрахункових приладів обліку, а саме в останній день кожного місяця, а також встановлений період, який має назву розрахунковий, за який потрібно знімати та надавати електропостачальнику показання цих приладів обліку. Відповідно до визначення термінів, які зазначені у Правилах користування електричної енергії, „розрахунковий період" - період часу, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності, та здійснюються відповідні розрахунки. Погоджений сторонами розрахунковий період вказується в договорі.

Пунктом 4.1 договору розрахунковий період встановлено - місяць. Таким чином, поняття „розрахунковий період" ніяким чином не встановлює термінів чи строки, в які повинно бути проведена оплата за спожиту електричну енергію, не встановлює постачальнику якийсь певний обов'язок відносно термінів звертання до споживача за проведення оплати І не встановлює форму, у якій ця оплата повинна бути проведена. А поняття „розрахунковий період" визначає конкретний проміжок часу, у межах якого, для зручності розрахунків, визначаються об'єми спожитої електричної енергії.

Згідно з умовами пунктів 2.2.1 та 4.1 договору, встановлюється саме форма розрахунків за спожиту електричну енергію у якомусь певному розрахунковому періоді (місяці), Цим пунктом договору встановлено виключно грошову форму розрахунку за спожиту електричну енергію.

Порядок проведення оплати у грошовій формі за спожиту електричну енергію визначається пунктом 4.4 договору: „Споживач проводить оплату у п'ятиденний термін після дати, що зазначена у платіжній вимозі-дорученні".

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником (відповідач) обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор (позивач) має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно з п. 4.3 договору, остаточний розрахунок за електроенергію, а також інші платежі за розрахунковий період здійснюються по платіжним вимогам -дорученням, які направляються позивачем на адресу відповідача.

23 березня 2006р. відповідачу була надіслана платіжна вимога - доручення № 7138 від 09.03.2006 р. на суму 68 420 грн. 20 коп., яка до теперішнього часу відповідачем не оплачена, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 68 420 грн. 20 коп.

Пунктом 4.2 договору визначено, що споживач повинен кожен місяць до 14 годин другого робочого дня наступного за звітним місяцем (розрахунковим періодом) направляти свого представника у відділ збуту для пред'явлення звіту (рапорту, згідно з додатком 12) про спожиту електричну енергію (активну і реактивну) за розрахунковий період, документів, що підтверджують оплату за спожиту електричну енергію за розрахунковий період та отримання платіжних документів для оплати електричної енергії у наступному розрахунковому періоді. Сума оплати визначається відповідно з очікуваним споживанням електричної енергії у наступному розрахунковому періоді з урахуванням кредитового сальдо за попередній розрахунковий період.

Відповідачем звіти (рапорти) за спожиту електричну енергію у розрахункових періодах позивачу надавались не за кожен місяць, не надавались документи, що підтверджують оплату за спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді,

Відповідно до Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441, енергопостачальні організації, до початку наступного року, в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни, узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами), а тому позивач не встановлював ніяких обмежень споживання електричної енергії, як зазначено у п. 2.2.7 договору № 9. У ч. 2 п. 4.4 договору № 9 встановлено право, а не обов'язок енергопостачальника (позивача по справі) відключити або обмежити поставку електричної енергії на об'єкти ВАТ „Запоріжнерудпром" та нарахувати штрафні санкції.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними ресурсами одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів.

Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання не виконав, вищевказана платіжна вимога - доручення відповідачем не оплачена. Сума неоплачених платежів, складає 68420 грн. 20 коп.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник), зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 193 ГК України, ст. 526 ЦК України вказують на те, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в строк, встановлений законом, договором.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 68420 грн. 20 коп., пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню і колегія суддів погоджується з даним висновком.

Посилання заявника апеляційної скарги відносно пропуску строку позовної давності, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки пунктом 4.2 договору не встановлений строк (термін) оплати за використану електричну енергію, а визначена подія, яка має настати, тобто отримання відповідачем платіжних документів, і зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події. Платіжний документ, а саме платіжну вимогу - доручення № 7138 від 09.03.2006 року представником ВАТ „Запоріжнерудпром" була отримана 24 березня 2006р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1699523. Таким чином, відповідач, згідно з п. 4.4 договору повинен був оплатити платіжну вимогу - доручення упродовж п'яти днів після дати, що зазначена у вимозі - дорученні. ВАТ „Запоріжнерудпром" у встановлений термін п.4.4 договору № 9 оплату платіжного документу не здійснив. Виходячи з цього, перебіг позовної давності починається з березня 2006р. і на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду не сплинув.

Не приймаються до уваги доводи відповідача щодо сплати вартості спожитої електроенергії позивачу, як зі сторони відповідача так і зі сторони мешканців будинку, оскільки додаткові угоди чи зміни у спірний договір не вносились, тобто сторони договору повинні виконувати свої обов’язки у відповідності до його (договору) умов.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог.

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції слід віднести на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром», м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2006р. по справі №7/117/06 без змін.

  

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Кагітіна Л.П.  Яценко О.М.