ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" вересня 2014 р.Справа № 916/893/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 29.09.2014р. розгляд справи здійснюється даною колегією)
при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Гамарц О.С., за довіреністю №523 від 01.08.2014р.
від відповідача: Кірющенко О.М., за довіреністю №1 від 01.04.2014р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технолом"
на рішення господарського суду Одеської області від 23 травня 2014 року
у справі №916/893/14
за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Технолом"
про стягнення 70915 грн.
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство „Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технолом" 70915 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23 травня 2014 року у справі №916/893/14 (суддя Малярчук І.А.) задоволено позов ДП „Одеська залізниця": з ТОВ "Технолом" стягнуто 70915 грн. штрафу та 1827 грн. судового збору. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено відсутності вини щодо невірного зазначення маси вантажу у спірній залізничній накладній та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ТОВ "Технолом") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП „Одеська залізниця" у повному обсязі, з посиланням при цьому на неповне з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення для справи, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.
У судових засіданнях представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представники позивача (Державного підприємства „Одеська залізниця") у судових засіданнях надали пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ "Технолом", просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2013р. зі станції відправлення Кодима Одеської залізниці ТОВ „Технолом" (відправник, відповідач) на адресу одержувача - ПАТ «Єнакіївський металургійний завод» (станція призначення Єнакієво Донецької залізниці) був відправлений вантаж - лом чорних металів, вид 17 у кількості 61800 кг (маса нетто) у вагоні №67656280, що підтверджується залізничною накладною №40214512 (а.с. 12).
Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ТОВ „Технолом") навалом. Вантаж марковано вапном, вагон навантажено до повної місткості. Вантаж розміщено й закріплено згідно з гл. 3 ч. 1 п. 17 прил. 14 СМГС, п.1-1, 11, 17. Маса вантажу визначена зважуванням на кранових вагах.
Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048 (надалі - Правила), так і ст. 23 Статуту залізниць України.
12.09.2013р. на станції Єнакієво Донецької залізниці було здійснено контрольне зважування вагонів на 150-тонних вагонних вагах та виявлено різницю в масі вантажу у зазначених вагонах проти накладної №40214512 в сторону зменшення на 1450 кг, а саме: у вагоні №67656280 брутто 84350 кг, тара 24000 кг, нетто 60350 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1450 кг, про що свідчить складений станцією Єнакієво Донецької залізниці комерційний акт БК №391860/43 від 12.09.2013р. (а.с. 10).
Відповідно до вказаного акту при перевірці виявлено: завантаження у вагоні рівномірне, вантаж пакетовано, марковано вапном, маркування не порушено, вагон технічно справний.
З наявного в матеріалах справи витягу з книги переважувань вантажів на вагонних вагах вантажоодержувача від 17.09.2013р. вбачається, що у вагоні №67656280 брутто 84560 кг, тара 24000 кг, нетто 60560 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1240 кг.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення ДП „Одеська залізниця" до місцевого господарського суду з відповідним позовом.
Дослідивши матеріали та обставини справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.
За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 „Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до п.п.2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (в редакції, що діяла на момент перевезення) визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси". При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів", своїм підписом підтверджує представник відправника. Як вбачається із відомостей зазначених у накладній №40214512, відповідальним представником відповідача за навантаження вантажу у спірні вагони був - ОСОБА_4.
За ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником.
Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Матеріалами справи встановлено, що на станції Єнакієво Донецької залізниці було виявлено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу. Так, по прибуттю поїзда і одночасному контрольному зважуванні на тензометричних вагах виявлено, вага у вагоні №67656280 брутто 84350 кг, тара 24000 кг, нетто 60350 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1450 кг.
При цьому, відповідно до спірного комерційного акту при перевірці виявлено: завантаження у вагоні рівномірне, вантаж пакетовано, марковано вапном, маркування не порушено, вагон технічно справний.
Згідно з п.22 Правил видачі вантажів приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до п.7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 маса зернових вантажів, насіння, висівок і комбікормів, які перевозяться насипом, картоплі, овочів і баштанних культур, які перевозяться навалом, визначається відправником на вагонних, елеваторних, інших вагах або за допомогою дозувальних пристроїв чи інших спеціальних приладів. Маса інших вантажів, які перевозяться навалом та насипом, визначається зважуванням на вагонних вагах.
Враховуючи, що за накладною №40214512 вантажем є лом чорних металів, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у даному випадку вантажовідправником порушено приписи Правил приймання вантажів до перевезення, у зв'язку із визначенням маси вантажу не на вагонних вагах, а кранових вагах.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано належних доказів, в розумінні ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності вини щодо невірного зазначення маси вантажу у залізничній накладній №40214512 від 11.09.2013р. та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.
Матеріалами справи підтверджують, що втрати вантажу під час його перевезення залізницею не відбулось, оскільки із складених залізницею актів загальної форми не вбачається наявність будь-яких слідів просипання вантажу, поглиблень, тощо, та напроти, вбачається, що маркування не порушено, а завантаження у вагоні рівномірне.
Згідно із п.п. 13, 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334 експертиза вантажів проводиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів. У разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.
Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржування відомостей викладених у комерційному акті БК №391860/43 від 12.09.2013р.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вантаж, з урахуванням зменшення ваги, було отримано вантажоотримувачем без зауважень та претензій до перевізника.
За ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що ТОВ „Технолом" не спростовано належними доказами, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, що відповідач скоїв порушення зобов'язання щодо правильності зазначення маси вантажу у накладній та не надав жодних доказів того, що маса, визначена ним шляхом зважування на кранових вагах, є правильною у порівнянні з тією, що була встановлена на станції прибуття.
Колегія суддів також зауважує, що як комерційний акт, так і виписка з книги переважування вантажоодержувача свідчать про наявність невідповідності фактично отриманого вантажоотримувачем вантажу та заявленим до перевезення вантажовідправником у спірній накладній.
Також апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника стосовно того, що ваги залізниці та спірний вагон є несправними, оскільки скаржником не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування таких доводів.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП „Одеська залізниця" з огляду на їх обґрунтованість та правомірність.
Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технолом" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 23 травня 2014 року у справі №916/893/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технолом" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 02 жовтня 2014 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош