У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2009 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючої - Міщенко О.А.
Суддів - Горщарук Г.О., Іващука В.Я.
З участю прокурора - Горбань О.В.
Та засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Рівненського районного суду від 23 жовтня 2008 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, не працюючий, раніше не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.121 КК України на вісім років позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с.Шпанів, Рівненського району, українець, громадянин України , житель АДРЕСА_2, не працюючий, раніше не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.121 КК України на сім років позбавлення волі.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що 14 травня 2008 року близько 20-00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку по АДРЕСА_3 під час сварки з ОСОБА_3 заподіяли останньому тяжкі тілесні ушкодження шляхом нанесення ударів руками та ногами в різні частини тіла. Після чого пренесли ОСОБА_3 в приміщення будинку АДРЕСА_4. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
В поданих на вирок суду апеляціях :
- засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікації своїх дій. вважає вирок суду щодо нього надто суворим. Зазначає, що суд не врахував його явку з повинною, щире каяття, сприяння в розкритті злочину, те що хворіє на туберкульоз. Просить врахувати всі пом'якшуючі відповідальність обставини та призначити мінімальне покарання, передбачене ч.2 ст.121 КК України;
- засуджений ОСОБА_2 також зазначає, що призначене йому судом покарання є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного ним злочину.
Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги показання, дані ним в ході судового слідства, що його вини у вчиненні злочину немає. Суд не врахував, що він позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні трьох дітей, раніше не судимий. Просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії на менш тяжкий злочин.
На вирок суду подавалась апеляція прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, яка відкликана ним згідно листа за № 131 вих.-09 від 21.01.2009 року.
Заслухавши доповідача Міщенко О.А., засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про задоволення апеляцій, думку прокурора Горбань О.В. про залишення вироку суду без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає до задоволення повністю, а апеляція ОСОБА_2 - до часткового задоволення з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину за який їх засуджено ґрунтується на сукупності зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказів, яким судом дана належна оцінка.
Сам засуджений ОСОБА_1 в ході судового слідства не заперечував факт нанесення ОСОБА_3 ударів в різні частини тіла.
Будучи допитаним в ході досудового слідства засуджений ОСОБА_2 вказуючи про нанесення Ковальчуком ударів потерпілому, зазначав, що коли вони разом із ОСОБА_3 викотились на двір, то він наніс удари потерпілому.
Про те, що ОСОБА_2 наносив удар потерпілому стверджував і засуджений ОСОБА_1.
За таких обставин суд вірно взяв до уваги показання ОСОБА_2, дані ним в ході досудового слідства і поклав їх в основу вироку, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі.
Доводи ОСОБА_2 в апеляції, що суд не взяв до уваги його показання, дані ним в судовому засіданні щодо того, що він не наносив удари потерпілому не заслуговують на увагу.
Безпідставним є також посилання ОСОБА_2 про застосування до нього в ході досудового слідства недозволених методів ведення слідства. В ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_2 не звертався зі скаргами на дії працівників, які проводили досудове слідство з питань вчинення на нього тиску.
Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України. Підстав для зміни чи скасування вироку в частині кваліфікації не вбачається.
При призначенні покарання суд першої інстанції врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особи засуджених.
Разом з тим, суд не дав цим обставинам належної оцінки. В ході розгляду апеляцій засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними себе визнали та щиро розкаялись у вчиненому.
ОСОБА_1. згідно довідки СІЗО перебуває на диспансерному обліку з діагнозом інфільтративний туберкульоз верхньої долі лівої легені.
Колегія суддів вважає за можливе зменшити ОСОБА_1, покарання до мінімального, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
ОСОБА_2 виключно позитивно характеризується, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому.
Всі ці обставини у їх сукупності дають можливість колегії суддів застосувати до ОСОБА_2 ст.69 КК України - призначити покарання нижче нижчої межі, передбаченої законом за вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_2
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити повністю, а апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Рівненського районного суду від 23 жовтня 2008 року в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.121 КК України на сім років позбавлення волі. ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.121 КК України з застосуванням ст.69 КК України на чотири роки позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Головуюча - підпис
Судді - підписи
Вірно: Доповідач О.А.Мішенко