ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"16" січня 2007 р. | № 12/1982-06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Друзенко К.В.
за участю представників сторін:
від позивача Шинкаренко Ю.В. за довіреністю від 15.09.2005р. №409
від відповідача Постригач М.Й. за довіреністю від 07.08.2006р.
Гур’янов О.Г. за довіреністю від 05.09.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці
на ухвалу господарського суду Одеської області від 05 грудня 2006 року
№12/1982-06 про відмову у прийнятті позовної заяви
за позовом Одеської залізниці
до Одеської філії Відкритого акціонерного товариства „Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту”
про стягнення 11455,80 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05 грудня 2006 року №12/1982-06 (суддя Юдова В.З.) на підставі п.1.ч.1 ст.62 ГПК України Одеській залізниці відмовлено у прийнятті позовної заяви про стягнення з Одеської філії ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” 11455,80 грн. за фактично надані послуги по подачі та прибиранню вагонів.
Відмовляючи у прийнятті позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що відповідач Одеська філія ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” не є юридичною особою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст.1, ст.21 ГПК України.
Позивач з ухвалою суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить її скасувати, а позовні матеріали передати на розгляд того ж суду, з посиланням при цьому на те, що суд першої інстанції фактично ухилився від виконання функцій правосуддя, передбачених ст.129 Конституції України, чим фактично порушив норми матеріального права, а саме пункти 1-4 статті 129 Конституції України.
Так, на думку позивача господарський суд не вправі відмовляти у прийнятті позовної заяви і зобов’язаний прийняти позовну заяву до розгляду, якщо її оформлено і подано до господарського суду з дотриманням вимог норм ГПК України. Оформлення позовної заяви за правилами ГПК України означає, що вона повинна відповідати вимогам, установленими статтями 54-58 ГПК України. Також позивач зазначає, що відповідно до ст.65 ГПК України, з метою забезпечення правильного та своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: 1) вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про включення чи заміну неналежного відповідача.
Відповідач надав відповідь на апеляційну скаргу позивача за вх.№3976-Д1 від 15.01.2007р., в якій зазначає, що взагалі не повідомлений про оскаржувану позивачем судову ухвалу, а також вважає, що підстави для стягнення заявленої Одеської залізницею у позові заборгованості відсутні.
У судове засідання представники відповідача надали Положення про Одеську філію ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” та довіреність ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ”, з посиланням при цьому на те, що Одеська філія має повноваження представляти інтереси ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” в усіх судах загальної юрисдикції та спеціалізованих судах, передбачених Законом України „Про судоустрій України”, а отже фактично відповідачем у справі є ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ”.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши законність та обґрунтованість винесеної судом першої інстанції ухвали, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на таке:
Як встановлено апеляційним господарським судом, Одеською залізницею до господарського суду Одеської області поданий позов про стягнення з Одеської філії ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” 11455,80 грн. за фактично надані послуги по подачі та прибиранню вагонів.
При цьому, підставою означених позовних вимог Одеської залізниці є виконання укладеного між позивачем та ВАТ „Одеське МППЗТ” договору на експлуатацію під’їзної колії, що належить ВАТ „Одеське МППЗТ” (ділянка №3) і примикає до станції Одеса-Вантажна (обслуговування локомотивом ОММЗТ) із терміном дії 5 років, з 18.01.2002р. по 18.01.2007р.
Таким чином, матеріалами позовної заяви встановлено, що Одеською залізницею поданий позов до Одеської філії ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” і спір за цією позовною заявою стосується виконання укладеного між позивачем та ВАТ „Одеське МППЗТ” договору.
Згідно з наявною в додатку до позовної заяви довідкою ВАТ „Одеське МППЗТ” від 12.07.2006р. №995/03, ВАТ „Одеське МППЗТ” реструктурується шляхом приєднання до ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” і з 17.07.2006р. буде перейменоване у Одеську філію ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ”, яка являється правонаступником ВАТ „Одеське МППЗТ” і раніше укладені з ВАТ „Одеське МППЗТ” договори залишаються в силі.
Відповідно до вимог ч.4 ст.64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статус юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Разом з тим, вимогами ст.95 Цивільного кодексу України також передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (ч.1 ст.95 ЦК України); філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (ч.3 ст.95 ЦК України).
З огляду на наведені норми чинного законодавства України, апеляційний господарський суд вважає, що коло повноважень відособленого структурного підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому, слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.
Тобто, у разі наявності у Одеської філії повноважень стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ”, то відповідачем у справі вважається ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” від імені якої діє Одеська філія.
Але, як свідчать матеріали позовної заяви Одеської залізниці, в додатку документів до позовної заяви відсутні відповідні установчі документи ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ”, положення про Одеську філію ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ”, або довіреність ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” керівнику Одеської філії на здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі.
Між тим, вимогами п.4 ч.1 ст.65 ГПК України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов’язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.
Тобто, виходячи з вимог зазначеної статті Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції передчасно відмовив Одеській залізниці у прийнятті позовної заяви не витребувавши і не дослідивши при цьому необхідні для вирішення цього питання документи, а саме: установчі документи ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ”, положення про Одеську філію ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ”, або довіреність ВАТ „Київ-Дніпровське МППЗТ” керівнику Одеської філії.
Звідси апеляційний господарський суд дійшов висновку про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення спору, про передчасну відмову Одеській залізниці у прийнятті позовної заяви, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції –скасувати, а позовні матеріали Одеської залізниці передати на розгляд господарського суду Одеської області.
Доводи, що викладені відповідачем у відповіді на апеляційну скаргу, стосуються розгляду цього спору по суті, а тому відповідно до вимог ч.4 ст.106 ГПК України не приймаються до уваги апеляційним господарським судом. Разом з тим, апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ухвала про відмову в прийнятті апеляційної скарги не отримувалася відповідачем, оскільки такі посилання документально не підтверджені.
Керуючись ст.ст.99,101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити.
2.Ухвалу господарського суду Одеської області від 05 грудня 2006 року №12/1982-06 про відмову у прийнятті позовної заяви скасувати.
3.Позовні матеріали Одеської залізниці направити на розгляд до господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |