ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2014 Справа №917/1358/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС", пров. Микитинський, 24, м. Харків, Харківська область, 61001
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621
про стягнення грошових коштів.
Суддя Плотницька Н.Б.
Представники сторін:
від позивача: Мурга К.Ю., дов. б/н від 26.06.2014,
від відповідача: Кочура С.В., дов. б/н від 11.02.2014.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості, а саме: 22 539,97 грн. основного боргу, 1811,37 грн. пені, 283,82 грн. 3% річних та 1695,13 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10 липня 2014 року порушено провадження у справі №917/1358/14 та призначено до розгляду в засіданні на 29 липня 2014 року на 10:30 год. у приміщені господарського суду Полтавської області.
Судове засідання неодноразово відкладалось. 03.09.2014 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду. Ухвалою від 04.09.2014 строк розгляду справи продовжено за клопотанням відповідача.
В судовому засіданні 25.09.2014 представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні (з урахуванням заяви про збільшення).
Представник відповідача проти задоволення вимог заперечував, зокрема, посилався на те, що поставка була не завершена, так як позивачем не було надано документів які підтверджують якість та комплектність товару. Крім того, у своєму відзиві відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження повноважень особи що його підписала - в.о. ген. директора ОСОБА_3
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
МіжТовариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" (надалі Позивач, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (надалі Відповідач, Покупець) було укладено Договір від4 грудня2012 року№0590-СН (надалі Договір №0590-СН), Договір від13 грудня2013 року№0687-СН (надалі Договір№0687-СН) та усний Договір відповідно до видаткової накладної №С-010373 від 20.02.2014 (надалі видаткова накладна №С-010373), відповідно до яких Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити Товар партіями, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в видаткових накладних та або/і специфікаціях.
В подальшому між Сторонами було укладено Додаткову угоду №11 від 11.12.2013 до Договору №0590-СН, Додаткові угоди №1 від 25.12.2013, №2 від 31.01.2014 до Договору №0687-СН.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між Сторонами суд встановив, що Сторонами по справі було вчинено правочини, які за своєю правовою природою є договорами поставки.
Позивачем було поставлено Відповідачу Товар на загальну суму 22 539,97 грн., що підтверджується наступними документами:
- видаткова накладна №Ю-098270 від 24.12.2013 на суму 841,78 грн., поставка здійснена на підставі Договору №0590-СН, товар отримано згідно довіреності №0000003663 від 17.12.2013 виданої Відповідачем на ОСОБА_5 (а.с. 36);
- видаткова накладна №С-002238 від 20.01.2014 на суму 5 359,58 грн.; №С-002323 від 20.01.2014 на суму 10 829,29 грн.; №С-002805 від 22.01.2014 на суму 45,94 на суму; №С-009199 від 17.02.2014 на суму 3576,02 грн., поставки здійснені на підставі Договору №0687-СН, товар отримано згідно довіреності №0000000117 від 14.01.2014 виданої Відповідачем на ОСОБА_5 (а.с. 29);
- видаткова накладна №С-010373 від 20.02.2014, виставлено рахунок №СЧС-017470 від 20.02.2014.
Вказані документи оглянуто судом в судовому засіданні, належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи.
Позивач зазначив, що Відповідачем Товар був отриманий в повному обсязі, зауважень щодо кількості і якості від Відповідача не надходило.
Однак, Відповідач не виконав свій обов'язок стосовно оплати отриманого Товару, в зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 22 539,97 грн., а саме: 841,78 грн. за Договором №0590-СН від 04.12.2012; 19 810,83 грн. за Договором №0687-СН від 13.12.2013 та 1887,36 грн. за видатковою накладною №С-010373 від 20.02.2014.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №11 від 11.12.2013 до Договору №0590-СН розрахунки за товар згідно додаткової угоди здійснюється протягом 60 календарних днів з дати надходження товару.
Доказів оплати отриманого товару згідно Договору №0590-СН, Додаткової угоди №11 та видаткової накладної №Ю-098270 від 24.12.2013 на суму 841,78 грн. Відповідачем не надано, а відтак вимога Позивача в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №1 від 25.12.2013 та Додаткової угоди №2 від 31.01.2014 до Договору №0687-СН розрахунки за товар згідно додаткової угоди здійснюється протягом 60 календарних днів з дати надходження товару.
Доказів оплати отриманого товару згідно Договору №0687-СН, Додаткових угод №1, 2 та видаткових накладних №С-002238 від 20.01.2014, №С-002323 від 20.01.2014, №С-002805 від 22.01.2014, №С-009199 від 17.02.2014 на загальну суму 19 810,83 грн. Відповідачем не надано, а відтак вимога Позивача в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Твердження Відповідача стосовно того, що поставка була не завершена, так як Позивачем не було надано документів які підтверджують якість та комплектність Товару, не приймаються судом до уваги, оскільки, як вже було зазначено претензій з боку Відповідача до Позивача щодо якості отриманого Товару не надходило.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
20.06.2014 Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу про оплату заборгованості в сумі 1887,36 грн. за видатковою накладною №С-010373 від 20.02.2014, яка до цього часу залишена без задоволення.
Доказів оплати отриманого товару згідно видаткової накладної №С-010373 від 20.02.2014 на суму 1887,36 грн. Відповідачем не надано, а відтак вимога Позивача в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Таким чином, вимоги Позивача про стягнення заборгованості у сумі 22 539,97 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п. 10.5. Договору №0590-СН та Договору 0687-СН вказано, що у випадку порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь Постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.
На підставі пункту 10.5 Договору №0590-СН та вимог статті 625 ЦК України Позивачем нараховано 76,62 грн. пені за період з 23.02.2014 по 20.08.2014, 13,25 грн. 3% річних за період з 23.02.2014 по 02.09.2014, 93,35 грн. інфляційних нарахувань за період з 23.02.2014 по 02.09.2014 (детальний розрахунок в матеріалах справи, а.с. 82-83). Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором №0590-СН, дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.
На підставі пункту 10.5 Договору №0687-СН та вимог статті 625 ЦК України Позивачем нараховано 1734,75 грн. пені за період з 22.03.2014 по 02.09.2014, 260,37 грн. 3% річних за період з 22.03.2014 по 02.09.2014, 1601,78 грн. інфляційних нарахувань за період з 22.03.2014 по 02.09.2014 (детальний розрахунок в матеріалах справи, а.с. 79-82). Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором №0687-СН, дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.
За видатковою накладною №С-010373 від 20.02.2014 на підставі статті 625 ЦК України Позивачем нараховано 10,20 грн. 3% річних за період з 28.06.2014 по 02.09.2014 (детальний розрахунок в матеріалах справи, а.с. 84). Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних за видатковою накладною №С-010373, дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.
Твердження Відповідача стосовно того, що позовну заяву підписано не уповноваженою особою, а саме в.о. генерального директора ОСОБА_3, спростовується п. 6.2.4 Статуту, де вказано, що генеральний директор має право своїм наказом передавати власні повноваження (їх частину) іншим особам без довіреності, при виконанні функцій генерального директора уповноважені особи мають право без довіреності здійснювати юридичні дії від імені товариства в межах компетенції, визначеної цим статутом (а.с. 96). Належним чином завірена копія наказу про призначення ОСОБА_3 виконуючим обов'язки генерального директора ТОВ "ТД Ирбис" міститься в матеріалах справи (а.с. 48).
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не спростовані обставини, які зазначені у позові, доказів сплати отриманого Товару суду не надано. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" (пров. Микитинський, 24, м. Харків, Харківська область, 61001, код 31559190) 22 539,97 грн. основного боргу, 1811,37 грн. пені, 283,82 грн. 3% річних, 1695,13 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
Повне рішення складене 30.09.2014.
Суддя Плотницька Н.Б.