У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.09.06 Справа №14/155/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача – Фесун В.В., довіреність б/н від 21.04.2006р.
відповідача – Соболєва Д.І., довіреність № 4 від 17.01.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №14/155/06 та апеляційну скаргу Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів», м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2006р. у справі № 14/155/06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бірс», м.Запоріжжя
до відповідача Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів», м.Запоріжжя
про стягнення суми
Встановив:
У травні місяці 2006року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бірс» звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Фабрики делікатесних сирів» про стягнення з останнього на підставі договору № 20/05 від 23.05.2005р. 22930грн.80коп. – основного боргу за виконані роботи по договору, 1072грн. 63 коп. втрат від інфляції та 2057,48грн. пені.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Хоролець Т.Г.) від 07.07.2006р. у справі № 14/155/06 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бірс» 16930грн.80 коп. основного боргу, 1 072грн. 63 втрат від інфляції. Судові витрати покладено на відповідача. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано ст. 193, ч.6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 525, 526, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України та наступним: п.3.1 договору сторони встановили, що строк виконання робіт складає 15 днів з моменту перерахування авансу та передачі об’єкта в роботу. П.5.1 договору та п.7 додаткової угоди №1 до договору, сторони узгодили порядок розрахунків. Оплата виконаних робіт проводиться протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами форми КБ-2в, КБ-3. Відповідач частково перерахував позивачу 6000грн. в якості авансового платежу, що підтверджується випискою з банку від 13.06.2005р. (т.1 а.с.45-46). Оскільки відповідач частково допустив порушення зобов’язання за договором заборгованість відповідача перед позивачем складає 16930грн.80коп. Крім того за прострочення виконання грошових зобов’язань стягнено суму інфляційних втрат в сумі 1072грн. 63коп. В стягнені пені в сумі 2057,48грн. відмовлено, оскільки сторони конкретно не узгодили в договорі її розмір.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ПП “Фабрика делікатесних сирів”, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2006р. по справі №14/155/06 у зв’язку з порушенням і неправильним застосуванням норм процесуального права та неповним з’ясуванням обставин справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи заявника апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними та просить рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2006р. по справі № 14/155/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 09 серпня 2006р. у справі № 14/155/06 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 31.08.2006р.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2448 від 30.08.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді Коробка Н.Д. (доповідач), суддів Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М.
У судовому засіданні, яке відбулося 31 серпня 2006р. представник відповідача заявив клопотання про оголошення постанови у повному обсязі. Колегія суддів задовольнила клопотання відповідача, у зв’язку з чим оголосила перерву на 07.09.2006р.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
23.05.2005року між Приватним підприємством «Фабрика делікатесних сирів» Замовник та ТОВ “Бірс” Підрядник було укладено договір № 20/05 та додаткова угода № 1 від 22.06.2005р. до договору на виконання робіт з монтажу мереж електропостачання 0,4 кв. на об’єкті «Фабрика делікатесних сирів». За умовами даного договору Підрядник прийняв на себе зобов’язання в межах договірної ціни з використанням своїх матеріалів виконати роботи з монтажу мереж електропостачання 0,4 кв. та монтаж і підключення електричного розподільчого обладнання (п.1 додаткової угоди № 1) у встановлений договором строк та належної якості. (п.1.1 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що договірна ціна, доручених для виконання робіт є динамічною та складає 33040грн. з урахуванням ПДВ та 5857грн. з урахуванням ПДВ за додатковою угодою № 1 від 22.06.2005р.
Згідно п.3.1 договору, строк виконання робіт складає 15 днів та 10 днів за додатковою угодою № 1 від 22.06.2005р. з моменту перерахування авансу та передачі об’єкта в роботу.
П.5.1 договору та п.7 додаткової угоди № 1 до договору, сторони узгодили порядок розрахунків. Оплата виконаних робіт проводиться протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами форми КБ-2в, КБ-3.
На виконання умов договору та додаткової угоди, яка є невід’ємною частиною договору, сторонами було підписано акти № 1, № 2 приймання – передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за червень 2005 року.
Строк дії договору, відповідно до п.12.4 встановлено, з моменту підписання і до виконання сторонами своїх зобов’язань.
Сторони п.9.3 договору узгодили, що за несвоєчасне виконання Замовником зобов’язань відповідно до п.5.1 договору, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.
У разі порушення Підрядником строків виконання робіт, Підрядник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за період за який стягується пеня.
Як встановлено господарським судом, актами виконаних робіт №№ 1, 2 за червень 2005р. по договору № 20/05 від 23.05.2005р. підтверджено, що Підрядник виконав роботи, які обумовлені договором.
Оскільки, відповідач прийнявши виконану за його завданням роботу та не виконав зобов’язання з її оплати згідно з умовами договору № 20/05 від 23.05.2005р. в сумі 16 930грн. 80 коп. (з урахуванням часткового погашення боргу) позивачу, останній у травні 2006року звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення з відповідача 22930грн.80коп. – основного боргу, на підставі 625 ЦК України 1072грн. 63 коп. втрат від інфляції, пені в розмірі 2057грн. 48 коп. за договором №20/05 від 23.05.2005р. Часткове стягнення з відповідача господарським судом вказаних сум з підстав зазначених вище, стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини сторін врегульовано договором №20/05 від 23.05.2005р. на виконання робіт з монтажу мереж електропостачання 0,4 кв. та монтажу і підключення електричного розподільчого обладнання (п.1 додаткової угоди № 1) на об’єкті «Фабрика делікатесних сирів».
Відповідно до пункту 5.1 договору та п.7 додаткової угоди № 1 до договору, оплата виконаних робіт проводиться протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами форми КБ-2в, КБ-3. Здача – приймання робіт з монтажу мереж електропостачання здійснюється відповідно з діючим порядком та оформлюється актом виконаних робіт. (п.8.1 договору). Актами №1 та № 2 за червень 2005р. підтверджено виконання підрядником робіт на загальну суму 22 930,80грн.
Згідно з п.1.2 договору підряду Замовник приймає на себе зобов’язання прийняти виконані роботи та провести оплату виконаних робіт.
За своєю правовою природою договір № 20/05 від 23.05.2005р. на виконання робіт з монтажу мереж електропостачання 0,4 кв. на об’єкті «Фабрика делікатесних сирів» є договором підряду.
Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно до положень статей 843, 846, 854 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи, строки її виконання, порядок оплати.
Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Господарським судом встановлено, що відповідач умови договору № 20/05 від 23.05.2005р. не виконав. За виконані роботи Приватне підприємство «Фабрика делікатесних сирів» сплатило з обумовленими умовами договору 33 040грн. з урахуванням ПДВ сплатив лише 6000грн., що підтверджується випискою з банку від 13.06.2005р. – (т.1 а.с.45-46).
За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача основного боргу за виконанні роботи згідно п.п.1.1, 1.2 договору та актів виконаних робіт, який складає 16930, 80 грн., оскільки основний борг у розмірі 22930грн.80коп. було частково сплачено відповідачем 6000грн., що підтверджується випискою з банку від 13.06.2005р. – (т.1 а.с.45-46).
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 1072,63 грн. втрат від інфляції за період липень 2005р. по лютий 2006р.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, зазначає, що висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 1072,63 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання за період липень 2005р. по лютий 2006р. у розмірі 1072грн. 63коп. є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідачем було допущено порушення п.5.1 договору та п.7 додаткової угоди № 1 до договору, де передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами форми КБ-2в, КБ-3.
Крім того, позивачем на підставі п.9.3 договору та ст. 549 ЦК України було заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2057,48грн.
Згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до положень Закону України від 22.11.1996р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
П.9.3 договору сторони встановили, що за несвоєчасне виконання Замовником зобов’язань відповідно до п.5.1 договору, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Відповідно до Положення про процентну політику Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.08.2004р. № 389, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2004р. за №1092/9691, облікова ставка Національного банку України – один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України установлює для суб’єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку. Розмір облікової ставки НБУ розглядається Комітетом з монетарних питань Національного банку України, затверджується рішенням Правління національного банку України та діє до її зміни.
Отже, колегія суддів, погоджується з висновком господарського суду щодо відмови позивачу у задоволені вимог стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 2957,48 грн., оскільки подвійна облікова ставка НБУ є величною змінною, а у договорі № 20/05 від 23.05.2005р. сторони не визначили чіткого розміру пені.
Посилання заявника апеляційної скарги на безпідставність стягуваної суми основного боргу та втрат інфляції колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідно до ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Позивач довів у судовому порядку порушення відповідачем умов за договором № 20/05 від 23.05.2005р.
Інші доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним
Відповідно до Постанови Верховного Суду України №11 від 29.12.1976р. “Про судове рішення” (із змінами), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
У зв’язку з чим рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2006р. є законним та обґрунтованим.
Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів.
За таких обставин підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» не підлягає задоволенню.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м.Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2006р. у справі № 14/155/06 залишити без змін.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.