У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.09.06                                                                                       Справа №10/452

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Хуторной В.М.  , Юхименко О.В.

при секретарі: Акімова Т.М.

За участю:

представника позивача:                Головатенко  К.К., довіреність б/н  від 25.07.2006р.

представника  відповідача:   Довгополов  О.В., довіреність №1  від 04.01.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Приватної  фірми «Вагрант», м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської  області від 02.06.2006р. по справі №10/452

про стягнення суми

встановив:

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.06.2006 року по справі №10/452 (суддя Александрова Л.І.)  позовні  вимоги  Товариства з обмеженою  відповідальністю «Таврія», смт. Високопілля  задоволені. Суд  стягнув з відповідача на користь  позивача  293969,92грн.  боргу, 1700грн.  держмита та  118грн.  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу.

          Судом  першої  інстанції  встановлено, що  правовідносини, які  випливають з  простого  векселя  №8135227563421  на  суму  103000грн. є  погашеними   у  зв’язку із  погашенням   забезпеченого  договором  застави  боргу в сумі 103 000грн. з  28.01.2003р.  – з моменту  отримання  кредитором  майна  боржника  за  актом №1  від ВДВС на  суму 411868,33грн. За  рахунок вартості  цього  ж  майна  погашена  і  вимога кредитора  в  сумі 14898,41грн. (згідно   з  рішенням  господарського суду  Херсонської області  по справі №15/125  від 30.01.2003р.). Посилаючись  на  положення ст.ст. 1, 12, 19, 20, 25  Закону України  «Про  заставу», ст. 1212 ЦК України суд  дійшов  висновку, що  заставодержатель зобов’язаний  повернути  заставодавцю  різницю  між  вартістю  заставленого  майна  та загальною  сумою  погашених  зобов’язань.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду,  ПФ «Вагрант», м. Херсон звернулась із апеляційною скаргою  до  Запорізького  апеляційного  господарського  суду. Заявник  вважає, що  оскаржуване  рішення  протирічить  нормам  діючого  законодавства  України  та  фактичним  обставинам справи, а  тому  підлягає  скасуванню  з  наступних  підстав: відповідно до п.3.1  договору  застави від 07.09.2001р.  у  випадку  невиконання  або  не належного  виконання  забезпеченого  заставою  зобов’язання, майно, передане  в заставу  відповідно  до п.1.2   договору  переходить  у  власність  ПФ «Вагрант». Таким чином, у  відповідності з  умовами  договору  застави, враховуючи  невиконання  ТОВ «Таврія»  своїх  зобов’язань  по сплаті  векселя, ПФ «Вагрант»  отримала  у  власність  майно  позивача, тобто  ніякої  реалізації  не  було, що  в  свою  чергу  робить  необґрунтованим  посилання  позивача  на положення  ст. 25  Закону України «Про  заставу». Зазначає, що відповідність договору  застави  майна  позивача   діючому  законодавству  України  була  встановлена  рішенням  господарського  суду Херсонської  області  від 24.10.2003р.  по справі №13/472-пд  і  підтверджена  Постановою  Запорізького  апеляційного господарського суду  від 19.12.2003р.

Крім  того  зауважує, що в  силу п.3.2  договору  застави   при  оформлені  передачі  майна  у  власність ПФ «Вагрант»   оцінка  вартості  здійснюється  експертизою. Як  стверджує заявник, на  виконання   умов  договору,   ПФ «Вагрант»  в  момент  отримання  майна  від  ВДВС  -28.01.2003р.,  здійснила  його  незалежну  оцінку, у  відповідності  до  якої,  фактична  вартість  переданого  майна  склала  136834грн. (згідно  звіту  незалежного  експерта від 30.01.2003р.), а тому  прийняття  до уваги  судом  суми 411 868,33грн.   як  вартості  переданого  майна,  є  безпідставною.

          За  вказаних  обставин, заявник  просить  рішення  господарського суду   Херсонської    області у  справі  №10/452  від 02.06.2006р.  скасувати  і  прийняти  нове, яким в  позові  ТОВ «Таврія»  відмовити.

          Апеляційна  скарга  Приватної  фірми «Вагрант», м. Херсон прийнята до  розгляду  та  призначена  слуханням  на 07.09.2006р.

Розпорядженням Заступника Голови  Запорізького  апеляційного  господарського суду  №2503  від 06.09.2006р. розгляд  скарги  передано  колегії  суддів у складі:  головуючий – Коробка Н.Д. (доповідач), суддів –  Хуторной В.М., Юхименко О.В.

Представник  заявника в судовому  засіданні  підтримав  вимоги  з  підстав, викладених  в  апеляційній  скарзі.

ТОВ «Таврія» у  відзиві  та  його представник в  судовому  засіданні  повідомив, що  викладені  у  скарзі  доводи  слід  вважати  безпідставними,  незаконними, заявленими  виключно  з метою  ухилитися  від сплати  боргу  та не підлягають  задоволенню  з наступних  підстав: Постановою  Вищого  господарського  суду України  від 12.10.2004р.  по справі №6/98-Б  встановлено  наявність  підстав  у   ТОВ «Таврія»   для  пред’явлення  вимог  до ПФ «Вагрант»  про  повернення  грошової  суми (різниці), що  перевищує  розмір  забезпечених  заставою  вимог  заставодержателя. Позивач  вважає, що  вказана  постанова є  преюдиціальним  фактом, та  відповідно до  ст. 35 ГПК України  не  потребує  подальшого  доведення. Крім  того  вважає, що  обґрунтування заявником  своїх  доводів  умовами договору  застави  від 07.09.2001р.  є  безпідставним, оскільки  даний  договір  втратив  свою чинність  у  зв’язку із  закінчення  строку  дії.

           На  підставі  вищевикладеного,  позивач просить  апеляційну  скаргу  ПФ «Вагрант»  залишити  без  задоволення, а  рішення  господарського суду Херсонської  області  від 02.06.2006р.  по справі №10/452 -  без  змін.   

Представники сторін на  здійсненні  фіксації  судового  процесу  технічними  засобами не  наполягали. Судове  засідання  07.09.2006р.  за  згодою  представників  закінчилось  оголошенням вступної  та резолютивної  частин постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не  знаходить  підстав, передбачених ст.104 ГПК України,  для  зміни  чи скасування  судового  акту,  виходячи з наступного.

Відповідно до статті 35  ГПК України, факти, встановлені  рішенням  господарського  суду (іншого  органу, який  вирішує  господарські  спори)  під  час  розгляду однієї  справи, не  доводиться  знову  при  вирішенні  інших  спорів, в  яких  беруть  участь ті самі  сторони.

Так, постановою  Вищого  господарського  суду України  від 12.10.2004р. у  справі  №6/98-Б (аркуш справи 7-13)  встановлено  наступне:

«Між  ТОВ  «Таврія» (заставодавець)  та  ПФ «Вагрант» (заставодержатель)  07  вересня  2001р.  укладено  договір  застави  індивідуально  визначеного  майна за  переліком, в  якому  зазначено: інвентарний  номер, рік  випуску, найменування  кожної  речі  та  її  ціна, оціненого  сторонами  на  загальну  суму  на 581683,94грн. Договір  застави  укладено  в  забезпечення  виконання  боржником  своїх  зобов’язань  перед  кредитором  за  простим  векселем №8135227563421.

Відповідно до п.1.4  договору застави  заставою  забезпечено  об’єм  вимог, які  складуться  на  момент  їх  задоволення, в тому  числі: інфляція, відсотки,  неустойка, відшкодування  збитків, завданих  про строчкою  виконання, а  також  відшкодування  необхідних  витрат «Заставодержателя»  по утриманню  та  оперативному  керуванню  майном  та  витрат, пов’язаних  з  відшкодуванням  боргу.

Заставодавець  свої  зобов’язання  про  погашення  боргу  в сумі  103000грн.  перед  заставодержателем  не  виконав, тому  рішення  господарського суду  Херсонської  області від 26.11.2002р.  по справі №12/1-пд  зобов’язано  боржника  усунути  перешкоди в  користуванні  майном  шляхом  передачі  кредиторові  на  баланс  майна, передбаченого  п.1-2  договору  застави  від 07.09.2001р.

Виконуючи  вказане  рішення  суду, ВДВС Високопільського  РУЮ  за  актом №1  від 28.01.2003р.  передало  кредиторові  ПФ «Вагрант»  майно, що  було  предметом  застави  на  загальну  суму 411868,33грн.

Крім  того, суд  встановив, що  рішенням  господарського суду  по справі №15/125  від 30.01.2003р.  задоволені  вимоги про  стягнення  вартості  послуг  нотаріуса  по  вчиненню  акту  протесту  векселя  та  виконавчого  напису  нотаріуса по  стягненню  заборгованості  по тому ж простому  векселю №8135227563421   та  відсотки за прострочку платежу  за векселем на суму  14898,41грн.

«..Із  правовідносин, що  випливають  з простого  векселя  №8135227563421  на суму  103000грн.  в  провадженні  ВДВС  знаходяться  три  виконавчі  документи, які вже є  погашеними  у  зв’язку із  погашенням  забезпеченого  договором  застави  боргу в сумі 103000грн. Дані  зобов’язання  погашені  28.01.2003р., тобто , з моменту  отримання  кредитором  майна  боржника  за  актом №1  від ВДВС  на суму 411868,33грн. За  рахунок  вартості  цього ж  майна  погашена  і  вимога  кредитора  в  сумі 14898,41грн. (згідно  з рішенням  господарського суду по справі №15/125  від 30.01.2003р.

Касаційна  інстанція  дійшла  висновку, що  погашення  здійснено  передачею  заставленого майна  кредиторові  на  суму 411868,33грн., що  значно  перевищує  забезпечені  заставою  зобов’язання  боржника. Посилаючись  на положення  ст. 25 Закону України «Про  заставу» Вищий  господарський  суд  України вказав  на  необхідність  повернення  заставодавцю  різниці  між  вартістю  заставленого  майна  та  загальною  сумою  погашених  зобов’язань.   

          Як  випливає із  змісту  статі  1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону.

Статтею 12 Закону «Про заставу» встановлено, що в договорі застави повинно бути зазначено, крім іншого суть, забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також будь-які інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Відповідно до статті  19 Закону «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно з приписами статті 25 цього ж Закону, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається  заставодавцю.

          Як  було  зазначено  вище, за  рахунок  заставленого майна  задоволено  вимоги  кредитора  в  розмірі  103000грн.  та 14898,41грн., а  всього о на загальну  суму 117898,41грн. Таким  чином, вартість   переданого  майна  кредитору  на  суму 411 868,33грн. перевищує  забезпечені  заставою  зобов’язання  боржника  на 293969,92грн., а  тому  вказана  сума  має  бути  повернута  позивачу – ТОВ «Таврія».

          Посилання  заявника  на положення п.3.1  та  3.2  договору  застави  від  07.09.2001р . безпідставні в  силу  наступного.

          Відповідно до п.3.1  договору  застави  у  випадку  невиконання  або  неналежного виконання «Заставодателем»  забезпеченого  заставою  зобов’язання, майно  для  задоволення  вимог  заставодержателя  передається  у  його  власність.

          При  оформлені  передачі  майна  у  власність заставодержателя  оцінка  його вартості  здійснюється  експертизою. Залучення  незалежного  експерта  здійснює  заставодержатель  або  його  повноважний  представник (повірений) (п.3.2  договору  застави).

          28  січня  2003р.  при  передачі  майна  від  заставодавця  до  заставодержателя  ВДВС Високопільського РУЮ   здійснили  оцінку  такого  майна  та  визначила  його  вартість  у  сумі 411868,33грн.

          Відповідно до статті 57  Закону України «Про  виконавче  провадження» (в  редакції, яка  діяла на час  передачі  майна) для   проведення   оцінки   нерухомого   майна,  транспортних засобів,  повітряних,  морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян, державний   виконавець   залучає  оцінювача,  який  здійснює  свою діяльність  відповідно  до  Закону  України  «Про  оцінку   майна,  майнових прав   та   професійну  оціночну  діяльність  в  Україні».

          Державний    виконавець   про   оцінку   арештованого   майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду  в 10-денний строк з дня отримання повідомлення.

          Доказів  того, що  відповідач – ПФ «Вагрант», оскаржила  таку  оцінку  майна,  суду  не  надано.

Враховуючи  зазначене  та з огляду на відповідність  висновків, викладених  у рішенні господарського  суду  Херсонської  області, обставинам  справи та чинному  законодавству, колегія суддів дійшла висновку  про не обґрунтованість вимог Приватної  фірми «Вагрант», м. Херсон щодо скасування рішення господарського суду.

          Згідно ст. 49  ГПК України  судові  витрати  покладаються  на заявника - Приватну  фірму «Вагрант», м. Херсон.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст.101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну  скаргу  Приватної  фірми «Вагрант», м. Херсон залишити  без  задоволення.

          Рішення господарського суду  Херсонської  області у справі №10/452  від 02.06.2006р. – без змін.

Постанова    оформлена відповідно до ст.84  ГПК  України  07.09.2006р.

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Хуторной В.М.  Юхименко О.В.