У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.09.06 Справа №4/297-пн-05
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Мірошниченко М.В. , Юхименко О.В.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю:
представника позивача: Обуховська Н.С., дов. б/н від 05.09.06, Ярошенко Ю.Б. дов.б/н від 05.09.06.,
представника відповідача 1: не з’явився,
відповідача 2: Дунаев М.І., довіреність № 4 від 12.01.2006р.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Лізингова компанія “Украгромашінвест” м.Київ
на рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2006 року у справі № 4/297-пн-05
про стягнення суми
встановив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.06.2006 року у справі №4/297-ПН-05 (Янковська І.Є.) позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро” задоволені за рахунок Відповідача –2 ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” м.Київ. З Відповідача-2 на користь Позивача суд стягнув 194264грн.60коп.основного боргу, 2027грн.65коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, зобов’язав Відкрите акціонерне товариство “Лізингова компанія “Украгромашінвест” м.Київ прийняти від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро” .Михайлівка Нововоронцовського району Херсонської області зернозбиральний комбайн “Славутич”КЗС-9-1, 1999 року випуску, заводський номер 83. Відносно Відкритого акціонерного товариства “Херсонські комбайни “ м.Херсон в позові відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору лізингу №136-Л від 01.07.1999 р., який був переукладений сторонами 21.09.2000 р. і 12.12.2001р. позивач отримав зернозбиральний комбайн “Славутич”,1999 року виготовлення, виробництва ВАТ “Херсонські комбайни”, заводський номер 83, вартістю 399000. По зазначеному договору Позивачем сплачено Відповідачу – 267999 грн. в тому числі: 194264грн.60коп.- в рахунок вартості комбайну і 73735 грн. винагороди. Оскільки, рішенням господарського суду Херсонської області від 14.07.2003р. по справі №1/260-пс договір, на підставі якого було поставлено комбайн розірвано, та встановлено факт поставки комбайну з конструкторськими недоробками й наявністю дефектів, суд по справі №4/297-пн-05, посилаючись на ст. 35 ГПК України, визнав, що Відповідач-2, як Лізингодавець зобов’язання за договором виконав неналежно, чим завдав Позивачу збитки. Грошові кошти, в сумі 194264грн.60коп., сплачені Позивачем в рахунок вартості комбайну суд визнав збитками, які завдані Позивачу та присудив їх до стягнення. Крім того, визнавши вимоги Позивача про зобов’язання Відповідача-2, як власника майна, переданого за договором лізингу, правомірними, а доводи Відповідача-2 на відсутність підстав для розгляду такої вимоги не доведеними належним чином, зобов’язав ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” м. Київ прийняти від Позивача зернозбиральний комбайн.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” м. Київ – Відповідач-2 у справі, звернулось з апеляційною скаргою. Заявник вважає, що при винесенні рішення господарським судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник зазначає, що до правовідносин сторін слід застосовувати положення глави 23 ЦК УРСР, якими врегульовано договірні взаємовідносини сторін з поставки продукції, та відповідно ст.ст. 72,249 ЦК УРСР щодо скороченого строку позовної давності. До того ж, посилаючись на ст. 203 ЦК УРСР, господарський суд не встановив наявність вини боржника, а саме Відповідача-2,на якого поклав відповідальність за заподіяні збитки та причинно-наслідкового зв’язку між його діями та виникненням у Лізингоотримувача збитків. Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної юридичної оцінки тій обставині, що отримання у лізинг комбайну оформлено 3-х стороннім актом приймання –передачі від 14.07.1999р. №20, що підтверджує передачу об’єкту лізингу безпосередньо продавцем-ВАТ “Херсонські комбайни”, Відповідачем –1 у справі.
Окрім того, заявник вважає, що суд не дослідив в судовому засіданні докази, що підтверджують другу вимогу Позивача про спонукання прийняти від нього (Позивача) зернозбиральний комбайн, оскільки матеріалами справи не підтверджено належного виконання Позивачем обов’язку щодо повернення комбайну.
За вказаних обставин, просить рішення господарського суду Херсонської області від 29.16.2006р. скасувати, відмовивши у задоволенні позову про стягнення з Відповідача-2 194264грн.60коп. збитків, в частині позову щодо зобов’язання Відповідачів прийняти від Сільськогосподарського ТОВ “Дніпро” зернозбиральний комбайн провадження у справі припинити.
Апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Лізингова компанія “Украгромашінвест”, м Київ була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 07.09.2006року.
Розпорядженням Заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду №2505 від 06.09.2006 року справа № 4/297-пн-05 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Коробка Н.Д. (доповідач), суддів: Мірошниченко М.В.., Юхименко О.В.
Представник ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест”, м. Київ в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу та в усних поясненнях наданих суду представник позивача заперечує проти доводів апеляційної скарги та вказує на те, що до суду він звернувся в межах строку позовної давності, який на його думку має відліковуватися починаючи з 11.09.2003 року, тобто з дня прийняття апеляційною інстанцією Постанови за справою №1/260-ПС про розірвання договору лізингу у зв’язку з неналежним виконанням договору з боку Відповідача-2. До того ж, на його думку, до позовів, що виникають з договорів лізингу слід застосовувати загальний трирічний строк позовної давності, а не скорочений.
Стосовно посилань Заявника апеляційної скарги на відсутність всіх складових цивільного правопорушення з боку Відповідача-2, Позивач зазначив таке:
-Відповідач –2 є стороною по договору лізингу ,саме Він зобов’язався надати у лізинг майно, яке за якістю має відповідати сертифікату заводу-виготовлювача. Оскільки, обов’язок щодо надання у лізинг комбайну належної якості не було виконано належним чином, що було встановлено судом по справі №1/260-пс, вину Відповідача-2 слід вважати доведеною. Господарський суд, застосувавши ст. 35 ГПК України та ст. 203 ЦК УРСР правомірно дійшов до висновку щодо задоволення позову саме за рахунок Відповідача –2.
За вказаних обставин Позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, скаргу без задоволення.
Представник Відповідача-1 ВАТ “Херсонські комбайни” м. Херсон в засідання суду не зявився , у відзиві на апеляційну скаргу зазначив наступне. Рішення суду першої інстанції про спонукання до вчинення дій та стягнення суми за позовом СТОВ “Дніпро” вважає таким , що прийняте з належною оцінкою доказів, зібраних по справі, та відповідаючим вимогам процесуального законодавства. Відповідно до умов договору від 11.02.1999р. укладеному між ВАТ “Херсонські комбайни” та ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” (п.4.5) право власності на товар переходить в момент підписання акту прийому-передачі. Техніка передана за актом від 14.07.1999року №20. Пунктом 1.6 договору лізингу №136-Л від 12.12.2001р.укладеному між ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” та СТОВ “Дніпро” зазначено, що майно, яке передається в лізинг, є власністю Лізингодавця. Таким чином , ВАТ “Херсонські комбайни не є власником майна та на думку Відповідача –2 не може прийняти від Позивача комбайн “Славутич” КЗС-9-1. За вказаних обставин просить залишити рішення господарського суду Херсонської області в частині відмовити в задоволенні позовних вимог щодо нього без змін. Розгляд апеляційної скарги просить здійснити без участі його представника.
За клопотанням представників сторін, судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами. За їх згодою судове засідання закінчено оголошенням вступної та резолютивної частин постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила:
12 грудня 2001р. між СТОВ “Дніпро” (Лізингоодержувач) та ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” (Лізингодавець) було укладено договір про умови фінансового лізингу сільськогосподарської техніки 136-Л, відповідно до якого майно, зазначене в додатку №1-зернозбиральний комбайн “Славутич” придбавається Лізингодавцем згідно заявки Лізингоотримувача. Вказаний договір було переукладено з правонаступником КСП “Дніпро” -СТОВ “Дніпро”, щодо прав та обов’язків за договором №136-Л від 01.07.1999р. та з моменту підписання договору від 12.12.2001р. сторони керуються виключно положеннями договору від 12.12.2001 року.
Відповідно до п.1 зазначеного договору якість техніки, що передається в лізинг повинна відповідати сертифікату заводу –виробника, стандартам та технічним умовам. В свою чергу Лізингоотримувач зобов’язався згідно з договором прийняти це майно та відповідно з узгодженим сторонами графіком здійснювати лізингові платежі. Відповідно до п. 4.1 договору сторони здійснили на умовах франко-склад заводу-виготовлювача приймання –передачу комбайну, про що свідчить складений акт №20 від 14.07.1999року.
Комбайн, в порушення умов договору, був переданий Позивачу в неякісному стані з наявними конструкторськими недоробками і дефектами, що було виявлено за час експлуатації техніки. Так, актом про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію від 18 вересня 2001 року складеною комісією Позивача, утвореною рішенням правління СТОВ “Дніпро” було зафіксовано, що в зв’язку з недоробками конструктивного характеру, та неможливістю подальшої експлуатації зернозбирального комбайну “Славутич” КЗС-9-1,заводський номер 83, 1999 року випуску, вивести його з експлуатації та поставити на консервацію. В подальшому, договір фінансового лізингу №136-Л від 12.12. 2001р., в зв’язку з передачею Позивачу неякісної техніки, був достроково розірваний рішення господарського суду Херсонської області від 14.07.2003р по справі №1/260пс.
СТОВ “Дніпро”, звертаючись до господарського суду 08.09.2005р.з позовом просить сплачену ним суму 194264грн.60коп.у відшкодування вартості комбайну (лізингові платежі) стягнути з ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” як понесені ним збитки та зобов’язати Відповідачів-1,2 прийняти від нього зернозбиральний комбайн “Славутич” КЗС-9-1, переданий по договору лізингу.
Передавши Позивачу неякісну техніку, Відповідач-2 тим самим порушив умови договору.
Матеріали справи свідчать, і це визнається Відповідачем-2,що в період з 14.07.1999р. по 26.04.2002р. Позивач , на виконання умов договору перерахував Відповідачу-2 загальну суму 267999грн.60коп. в тому числі 194264грн.60коп. в рахунок вартості комбайну і 73735грн. лізингових процентів, що підтверджено залученими до справи копіями платіжних доручень.
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов’язань Положення Господарського кодексу України застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов’язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку. Враховуючи викладене, до прав і обов’язків сторін за вказаним договором слід застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР, що був чинним до 01.01.2004р.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу Української РСР обсяг збитків, які підлягають відшкодуванню складають витрати, зроблені кредитором внаслідок невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язання, втрата або пошкодження майна кредитора, а також не одержані доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності Для настання відповідальності у формі відшкодування збитків має бути наявність таких елементів, як: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона.
Оцінивши докази, надані до справи, колегія суддів прийшла до висновку, що Позивачем доказано, що правопорушення вчинено Відповідачем-2, який не виконав умови договору фінансового лізингу, розмір витрат Позивача по сплаті вартості техніки це спричинені йому збитки, їх сума складає суму заявлену в позові-194264грн.60коп.
Відповідно до п .6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Колегія суддів вважає, що строк позовної давності для звернення Позивача з позовом, встановлений законодавством, що діяло раніше, сплив до набрання чинності ЦК України. До такого висновку колегія дійшла виходячи з наступного:
Згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається від дня виникнення права на позов. Право на позов виникає від дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись, що її право порушено.
Як вбачається з акту Позивача про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію від 18.09.2001 року, йому вже тоді було відомо про факт передачі комбайну КЗС-9-1 за договором лізингу з недоліками конструктивного характеру та неможливістю в зв’язку з цим його подальшої експлуатації. З позовом про стягнення збитків , в зв’язку з передачею техніки з недоліками Позивач звернувся лише 08.09.2005 року, тобто з пропуском загального строку для захисту свого порушеного права, який відповідно до ст. 71 ЦК УРСР встановлений в три роки.
Згідно ст. 80 ЦК УРСР пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж чи третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. В засіданні суду апеляційної інстанції досліджувались причини пропуску Позивачем строку позовної давності. Позивач поважних причин не назвав, залишившись на тій позиції, що ним строк позовної давності не пропущено.
Відповідно до ст. 84 ЦК УРСР з попуском строку позовної давності по головній вимозі визнається пропущеним строк позовної давності і по додатковій вимозі.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційну скаргу ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” м. Київ на рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2006 р. у справі №4/297-пн-05 слід задовольнити, рішення суду скасувати, в позові СТОВ “Дніпро” відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по апеляційній скарзі покласти на ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” м.Київ
На підставі викладеного, керуючись п.2 ст.104,ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Лізингова компанія “Украгромашінвест” м.Київ задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2006 року по справі № 4/297-пн-05 скасувати.
В позові відмовити.
Постанова оформлена відповідно до ст. 84 ГПК України 18.09.2006р.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Мірошниченко М.В. Юхименко О.В.