У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.09.06 Справа №14/136-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Юхименко О.В. , Яценко О.М.
при секретарі: Шерник О.В.
За участю:
представника позивача: Тюшляєв АВ., дов. №471/120 від 28.12.2005р.
представника відповідача: Касьяненко А.О. дов. б/н від 10.01.2005р.
розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич”, с.Білоріцьке Веселівського району Запорізької області та Приватного підприємства “Агропромхімснаб” м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2006 року у справі №14/136/06
про стягнення суми
встановив,
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11 травня 2006 року позовні вимоги Приватного підприємства “Агропромхімснаб” м. Київ задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич” с. Білорецьке Веселівського району Запорізької обл. на користь Позивача 90630грн. основного боргу, 5528грн. 43 коп. інфляційних збитків, 1415грн.32коп. –3% річних, 975грн.73коп. держмита,108 грн.07коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Господарським судом встановлено факт порушення Відповідачем умов договору купівлі-продажу № 36-2005 від 15.01.2005 року щодо оплати одержаного від Позивача товару. В стягнені пені судом відмовлено, оскільки сторонами в договорі не визначено чітко її розмір. Рішення суду мотивовано ст.193, ч.6ст.231 ГК України, ст.ст.525, 526, 629 ЦК України та умовами договору.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич” с. Білоріцьке та Приватне підприємство “Агропромхімснаб” м. Київ звернулись з апеляційними скаргами.
У поданій апеляційній скарзі Приватне підприємство “Агропромхімснаб” м. Київ просить частково змінити рішення та задовольнити вимоги Позивача, щодо стягнення пені, передбаченої договором у розмірі 8963грн.68коп. Вважає, що господарський суд допустився помилки, та невірно застосував норми матеріального права, а саме: твердження суду відносно того, що сторонами в договорі не визначено розмір та період, за який береться пеня є хибним та не відповідає дійсності. На думку заявника, редакція п.3.4 договору, якою сторони обумовили, що “…відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату товару у відповідності з чинним законодавством України та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу...” відповідає приписам ст.ст.251, 252, 253, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996р. № 546/96-ВР. Позивач вважає, що системний аналіз вищенаведених норм права дає підставу для задоволення позову в частині стягнення пені в повному обсязі.
З такою позицією Позивача Відповідач не згоден. Висновки суду стосовно того, що у договорі не встановлено за який період береться ставка НБУ і відповідно що сторони не визначили чіткого розміру пені вважає цілком обґрунтованим. Тому відмову суду у стягненні пені вважає правомірною.
З свого боку, Відповідач також не згодний з рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що винесено з порушенням норм Конституційного права, а саме: в зв’язку з відрядженням представника Відповідача та неможливістю явки в судове засідання 11.05.2006р. Відповідачем своєчасно було здано до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання Відповідача залишено судом без задоволення, чим на його думку було порушено передбачене ст. 59 Конституції України право Відповідача на правову допомогу та на участь його представника у судовому засіданні. Крім того, у клопотанні від 10.05.2006р. відповідач повідомив суд про те, що ним направлено до господарського суду м. Києва позовну заяву про визнання договору купівлі-продажу №36-2005 від 15.01.2005р, яким обґрунтовано позовні вимоги по справі №14/136/06, недійсним. Однак, господарським судом Запорізької області це клопотання залишено без уваги, оскільки відповідачем не надано доказів про прийняття позовної заяви господарським судом м. Києва до свого провадження.
За вказаних обставин, ТОВ “Агрофірма “Славутич” просить винести постанову, якою скасувати рішення по справі №14/136/06 від 11.05.2006р. та зупинити провадження по справі до розгляду господарським судом м. Києва позовної заяви відповідача про визнання договору купівлі-продажу № 36-2005 від 15.05.2006 р недійсним.
У відзиві на апеляційну скаргу ПП “Агропромхімснаб” м. Києва апеляційну скаргу ТОВ “Агрофірма “Славутич” доводи відповідача називає безпідставними. Що підтверджено наступним:
- згідно зі ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівник відповідача мав можливість надати відповідні повноваження своєму іншому представнику (однак такою можливістю не скористався) або керівник міг з’явитися до суду особисто. Тобто, Відповідач за власною ініціативою не скористався своїм правом на захист;
- щодо зупинення провадження по справі до винесення рішення господарським судом м. Києва зазначив наступне: твердження Відповідача про подання позовної заяви не підтверджувалось жодним документом. Вже після винесення рішення по дійсній справі позовна заява про визнання договору недійсним була прийнята до розгляду господарським судом м. Києва.
За вказаних обставин, просить апеляційну скаргу ТОВ “Агрофірма “Славутич” залишити без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2006р. по справі № 14/136/06 частково змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційні скарги ПП «Агропромхімснаб» м. Києва та ТОВ “Агрофірма “Славутич” с.Білорецьке Веселівського району Запорізької області прийняті до провадження Запорізького апеляційного суду та призначені до розгляду на 14.09.2006р.
Розпорядженням Заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2576 від 13.09.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії : головуючий - Коробка Н.Д. (доповідач), суддів: Юхименко О.В. та Яценко О.М.
В засіданні суду представники Позивача та Відповідача підтримали вимоги, викладені в апеляційних скаргах.
Представники сторін вимогу про здійснення фіксації судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли. За їх згодою засідання суду закінчилось оголошенням вступної та резолютивної частин постанови.
Колегією апеляційного суду встановлено:
Правовідносини сторін врегульовані договором № 36-2005 від 15.01.2005 року, згідно якого ПП “Агропромхимснаб” м. Київ зобов’язалось поставити ТОВ “Агрофірма “Славутич” с.Білорецьке Веселівського району Запорізької області, а останній прийняти та оплатити засоби захисту рослин на суму 47690 дол. США у гривневому еквіваленті.
Згідно з пунктом 2.1 договору постачання товару здійснюється на протязі п’яти робочих днів з моменту здійснення Покупцем частини передоплати, розмір якої визначено п. 5.2.1 договору: за кратос-50% передоплати, за герсотил-20% передоплати. Залишкова вартість в розмірі 62% від суми договору сплачується в строк до 15.09.2005 р.
Хоч, передоплату Відповідач і не здійснив, Позивач на його прохання за видатковою накладною №Ап-ро333 через представника Відповідача за довіреністю серії НАЦ №272749 поставив “герсотил” у кількості 45 кг. на загальну суму 90630грн., який до цього часу, як зазначає Позивач, Відповідачем не сплачений. Факт одержання “герсотилу” Відповідач не оспорює, документального підтвердження його оплати суду не надав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.
За таких об обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 90630грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв’язку із цим, грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. За період з 16.09.2005р розмір 3% річних дорівнює 1415грн.32коп., сума інфляції за період жовтень 2005р.-лютий 2006р. складає 5528грн.43коп.
Колегія суду апеляційної інстанції підтримує висновок господарського суду щодо відмови в позові в частині стягнення пені, оскільки її розмір чітко не встановлений сторонами в договорі, та як вірно зазначено судом першої інстанції подвійна облікова ставка НБУ є величиною змінною, а період за який повинна братися подвійна облікова ставка НБУ сторони в договорі дійсно не вказали.
Доводи ТОВ “Агрофірма “Славутич” с. Білорецьке також судова колегія до уваги не приймає виходячи з наступного:
Відповідно до ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є право відношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Особою, яку представляють, може бути будь –яка правоздатна особа, яка від імені юридичної особи має довіреність, оформлену відповідно вимогам ст. 246 ЦК України. Не маючи можливості одному представнику з’явитися до суду, керівник Відповідача мав можливість замінити його, надавши відповідні повноваження іншому представнику, або з’явитися в суд особисто.
На день винесення рішення у суду першої інстанції не було законних підстав, передбачених ст. 79 ГПК України, для зупинення провадження у справі, оскільки стороною не надано доказів подання заяви про визнання договору купівлі-продажу №36-2005 від 15.01.2005р недійсним. Вже після винесення оскаржуваного рішення, ухвалою господарського суду м. Києва про порушення провадження по справі №2/304 від 25.05.2006р було прийнято позовну заяву до розгляду. До речі, рішення по названій справі до цього часу не набрало законної сили, у зв’язку із апеляційним оскарженням.
За таких обставин, підстави для зміни чи скасування судового рішення відсутні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на їх заявників.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційні скарги Приватного підприємства “Агропромхімснаб” м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич” с.Білорецьке Веселівського району Запорізької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2006 року по справі № 14/136/06 залишити без змін.
Постанова оформлена відповідно до ст. 84 ГПК України 22.09.2006 року.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Юхименко О.В. Яценко О.М.