АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
провадження № 22-ц/796/8534/2014 Головуючий у 1 інстанції: Антипова Л.О.
Доповідач: Поліщук Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Білич І.М., Болотова Є.В.
при секретарі Задорожному А.Г.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідачів ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 22 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди та витрат по оплаті житлово-комунальних послуг,-
УСТАНОВИЛА:
В червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів15147,86 грн. матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька успадкував квартиру АДРЕСА_1, на підтвердження чого 12 червня 2013 року йому видано Свідоцтво про право на спадщину за законом.
Після смерті батька відповідачі самовільно зайняли квартиру та проживали в ній до 13 грудня 2012 року. За час їхнього проживання та з їхньої вини сталося залиття квартири, що призвело до збитків у розмірі 10407,60 грн., та необхідності сплати 2000 грн. за складання висновку щодо встановлення їх розміру. Причиною залиття вказує зрив запірної арматури в системі опалення. Окрім того, за час проживання відповідачами не сплачені комунальні послуги на суму 2740,26 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 22 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 2400,06 грн. В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В апеляційній скарзі посилається на необґрунтованість рішення суду в частині відмови стягнення коштів за завданні відповідачами збитки, оскільки під час розгляду було встановлено, що залиття сталося за час проживання відповідачів у квартирі та внаслідок їхніх дій (необережності), що підтверджено письмовими доказами та показами свідків, а їхні заперечення з цього приводу слід розглядати як приховування вини.
В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, вказавши, що не погоджуються з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування матеріальних збитків, пов»язаних із залиттям квартири.
Відповідач та представник відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності нез»явившихся осіб на підставі ст.305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з»явившихся осіб, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції установлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12 червня 2013 року.
У період з 18 листопада 2011 року по 13 грудня 2012 року відповідачі проживали у зазначеній вище квартирі.
Окрім того, судом першої інстанції установлено та убачається із даних Акту від 25 жовтня 2012 року, що 24 жовтня 2012 року з квартири АДРЕСА_1 сталося залиття квартири АДРЕСА_2. Членами комісії, якими складено Акт, зазначено, що причиною залиття є викручена головка крану радіатора іноземного виробника, що встановлений у квартирі АДРЕСА_1. При цьому, судом першої інстанції установлено, що будь-яких актів, які б фіксували пошкодження у квартирі АДРЕСА_1, не складалось.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог, що стосуються збитків у зв»язку із залиттям, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено розміру спричиненої шкоди, а в діях відповідачів відсутня така винна поведінка, яка б стала підставою для цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, в правовідносинах, що виникли, на позивача покладається обов»язок доведення розміру завданих збитків, а на відповідача - доведення відсутності його вини у завданні шкоди.
Доводи апеляційної скарги щодо доведеності вини відповідачів у заподіянні збитків відхиляються колегією суддів, оскільки установлено, що відповідачі не є власниками або наймачами житлового приміщення, витік води відбувся через витвір запірної арматури системи опалення в цьому помешканні при підключенні будинку до централізованого опалення на початку опалювального сезону, при цьому, само по собі відсутність механічних пошкоджень головки крану не свідчить про наявність вини в діях відповідачів та причинно-наслідкового зв»язку між їх діями та наставшими наслідками.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведення позивачем розміру завданих збитків та доводами апеляційної скарги такі висновки суду не спростовуються.
Документом, що підтверджує подію, характер та причини залиття, а також наслідки такої події (обсяг майна, що постраждало) - є акт, складений комісією та затверджений особою, що обслуговує відповідний будинок, у формі, визначеній Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207.
З матеріалів справи убачається та установлено судом першої інстанції, що позивачем не надано доказів на підтвердження характеру та обсягу пошкоджень майна внаслідок залиття, зокрема належного акту, що містить первинний опис наслідків залиття квартири АДРЕСА_1.
Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено дані Висновку №1369 експертного будівельно-технічного дослідження від 22 лютого 2013 року, оскільки в ході дослідження визначення вартості ремонтно-будівельних робіт в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 здійснювалось через значний проміжок часу після події, яка мала місце 24 жовтня 2012 року, за вихідними даними, наданими представником позивача, відтак дані такого дослідження не є належним та допустимим доказом в розумінні ст..ст.57-59 ЦПК України.
При цьому, сам по собі факт залиття нижче розташованої квартири не дає підстав для встановлення розміру та обсягів збитків, завданих позивачеві.
Заяв про призначення експертизи відповідно до правил ст.143 ЦПК України позивачем не подавалось.
Ураховуючи засади змагальності сторін, визначені ст.10 ЦПК України, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування розміру матеріальних збитків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх недоведеність.
Доводів на спростовування висновків суду в частині часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат по оплаті житлово-комунальних послуг апеляційна скарга не містить.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 22 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді І.М. Білич
Є.В.Болотов