АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
провадження № 22-ц/796/9502/2014 Головуючий у 1 інстанції: Гриньковська Н.Ю.
Доповідач: Поліщук Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Білич І.М., Болотова Є.В.
при секретарі Задорожному А.Г.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Кочкарьової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 11 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київського міського центру зайнятості про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Київського міського центру зайнятості про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 5220 грн., моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та 2000 грн. витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 листопада 2013 року між ним та ФОП ОСОБА_4 укладено Трудовий договір, який на виконання Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики №260 від 08 червня 2001 року, поданий на реєстрацію до Дарницького районного центру зайнятості. Проте у реєстрації Трудового договору було відмовлено, відмова була оскаржена та постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 лютого 2014 року визнана протиправною.
Обґрунтовуючи матеріальну шкоду, позивач зазначає, що за виконання трудових обов»язків передбачалась заробітна плата у розмірі 1305 грн. щомісячно, проте унаслідок відмови у реєстрації Трудового договору її не отримано за 4 місяці.
Моральну шкоду обґрунтовує тим, що протиправні дії відповідача, наслідком яких є відсутність доходів, змусили позивача жити за рахунок позик від друзів та рідних, що призвело до зневажливого ставлення, зниження самооцінки, роздратованості, неможливості реалізації звичайних життєвих потреб.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 11 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на обставинах позовної заяви.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, 27 листопада 2013 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено Трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю.
На виконання Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики №260 від 08 червня 2001 року, Трудовий договір поданий на реєстрацію до Дарницького районного центру зайнятості ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_5, яка відрекомендувалась уповноваженою особою ФОП ОСОБА_4
Співробітником центру зайнятості відмовлено у проведенні реєстрації трудового договору, оскільки повноваження особи гр. ОСОБА_5 на право діяти від імені ФОП ОСОБА_4 не були посвідчені нотаріально.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для покладення відповідальності на відповідача відсутні, оскільки Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю покладає обов»язок надати особою, уповноваженою представляти інтереси працедавця, нотаріально посвідчені повноваження. Окрім того, судом установлено, що постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 лютого 2014 року не набрала законної сили, а Трудовий договір не містить всіх обов»язкових реквізитів - відсутній підпис ОСОБА_4 або нотаріально уповноваженої особи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, відповідають вимогам закону та доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування
Відповідно до частин 1 та 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Стаття 1173 ЦК України покладає відповідальність на органи державної влади та органи місцевого самоврядування по відшкодуванню заподіяної шкоди.
Позивач пов»язує завдану шкоду у неможливості реалізувати свої трудові права - приступити до виконання трудових обов»язків та отримувати винагороду за виконувану роботу унаслідок відмови у реєстрації трудового договору центром зайнятості.
Стаття 43 Конституції України регламентує правові основи громадянина на працю та захист його трудових прав.
Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ч.1 ст.21 цього Кодексу трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із ч.4 ст.24 цього Кодексу трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Відповідно до ст.24-1 цього Кодексу уразі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за довіреністю уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Виходячи з викладеного, реєстрація трудового договору є обов»язком роботодавця; реєстрація може відбутися пізніше за допущення працівника до роботи. Відтак, відсутність реєстрації не створює перешкод для допущення найнятого працівника до виконання трудових обов»язків.
Відповідно до п.1 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики №260 від 08 червня 2001 року, цей Порядок поширюється на фізичних осіб, які використовують найману працю: фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо).
Згідно із п.8 Трудового договору трудовий договір набирає чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у договорі, але не пізніше дня фактичного допущення працівника до роботи.
Як убачається із даних Трудового договору, зокрема, вище цитованого п.8, він за своїм змістом відповідає зразку Трудового договору наведеному у Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики №260 від 08 червня 2001 року, що також підтверджує викладені вище висновки стосовно можливості допустити працівника до роботи до проведення реєстрації трудового договору.
Посилання особи, що подала апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 лютого 2014 року, якою відмова у реєстрації трудового договору визнана протиправною, відхиляються колегією суддів, оскільки постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 лютого 2014 року скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року установлено правомірність дій відповідача щодо відмови у реєстрації трудового договору від 27 листопада 2013 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з підстав неналежного оформлення довіреності, виданої ФОП ОСОБА_4 уповноваженій особі на реєстрацію трудового договору.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 11 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді І.М. Білич
Є.В. Болотов