АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Поливач Л.Д., Нежури В.А.,
при секретарі: Троц В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2014 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та процентів, нарахованих за користування кредитом,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/10986/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Бартащук Л.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2014 рокузадоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та процентів, нарахованих за користування кредитом.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11203194000 від 30 серпня 2007 року в сумі 54 227,00 доларів США, що станом на 23 жовтня 2012 року складає 433 443,52 грн. та судовий збір в розмірі 3 441,00 грн., а всього 436 874,52 грн.
20 червня 2014 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2014 року заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2014 року, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу,в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором в сумі 53 176,98 доларів США, що станом на 23 жовтня 2012 року становить 425 043,60 грн., в іншій частині вимог ТОВ «Кей-Колект» відмовити. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відхилив заяву ОСОБА_2 про застосування позовної давності, посилаючись на те, що строк повного виконання зобов'язання згідно умов договору настає 30 серпня 2014 року. При цьому, суд не звернув уваги на те, що графіком платежів, який є складовою частиною договору передбачено погашення зобов'язань за кредитом шляхом внесення щомісячних платежів, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення, а не з закінченням строку повного виконання основного зобов'язання. З позовом до суду ТОВ «Кей-Колект» звернулося 22 січня 2013 року, таким чином, з ОСОБА_2 не підлягає стягненню у зв'язку зі спливом позовної давності 577,97 доларів США та 472,05 доларів США заборгованості, яка виникла 25 грудня 2008 року та 10 серпня 2009 року відповідно, а всього 1 050,02 доларів США, що станом на 23 жовтня 2012 року становить 8 392,80 грн. Також, вважає, що судом було безпідставно стягнуто заборгованість за кредитним договором солідарно з усіх відповідачів, оскільки в даному випадку поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не несуть солідарної відповідальності між собою.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу у відсутності осіб, що не з'явились в суд апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», (банк) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11203194000, відповідно до умов якого з урахуванням додаткових угод № 1 від 30 серпня 2007 року, № 2 від 08 січня 2009 року та № 3 від 09 вересня 2009 року банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті на споживчі потреби на загальну суму 50 000,00 доларів США, строком повернення до 30 серпня 2014 року, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з договором у повному обсязі (а.с.6-17).
Згідно з п. 1.3.1 договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,4 відсотків річних за час фактичного користування кредитом.
За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін, банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від вказаної в п. 1.3.1 договору, тобто у розмірі 24,8 відсотків. Нарахування подвоєної процентної ставки починається з наступного дня після не сплати або не повної сплати платежу, встановленого у договорі.
Відповідно до умов договору, позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом та проценти шляхом сплати платежів у відповідності до «Графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту» , який є невід'ємною частиною договору, на поточний рахунок, відкритий у банку.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11203194000, 30 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладеного договори поруки № 135983 № 135985 відповідно із доповненнями до них згідно з додатковими угодами від 09 вересня 2009 року, відповідно до яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов'язалися відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх зобов'язань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11203194000 в повному обсязі (а.с.18-22).
13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» (клієнт) та ТОВ «Кей-Колект» (фактор) було укладено договір факторингу № 2, за яким ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11203194000 від 30 серпня 2007 року, укладеним з ОСОБА_2 та договорами забезпечення(а.с.32-38).
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 належним чином зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 11203194000 від 30 серпня 2007 року не виконує, ТОВ «Кей-Колект» порушило перед судом питання про дострокове солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості, яка відповідно до наданих позивачем розрахунків станом на 23 жовтня 2012 року становить 54 227,89 доларів США, в тому числі: 39 671,35 доларів США - сума заборгованості за кредитом; 14 556,54 доларів США - сума несплачених відсотків за користування кредитом, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 433 443,52 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Кей-Колект», стягнувши солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в сумі 54 227,00 доларів США, що станом на 23 жовтня 2012 року складає 433 443,52 грн.
При цьому, судом було залишено без задоволення заяву відповідача ОСОБА_2 про застосування позовної давності.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 про застосування позовної давності, суд виходив з того, що строк повного виконання сторонами основного зобов'язання є 30 серпня 2014 року, а тому, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості в січні 2013 року, ТОВ «Кей-Колект» не пропустило строк, визначений ст. 257 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові №6-116цс13 від 06 листопада 2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами кредитного договору позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом та проценти шляхом сплати щомісячних платежів у відповідності до встановленого сторонами графіку платежів. Таким чином, відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції помилково обраховував її, починаючи з 30 серпня 2014 року, тобто, строку виконання зобов'язання у повному обсязі.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків станом на 23 жовтня 2012 року, до заборгованості, визначеної до стягнення, в тому числі, було включено заборгованість в сумі 577,97 доларів США, строк погашення якої настав 23 січня 2009 року, та 472,05 доларів США, строк погашення якої настав 31 серпня 2009 року (а.с.23).
З позовом до суду ТОВ «Кей-Колект» звернулося лише 22 січня 2013 року (а.с.44).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відтак, відповідно до положень ст. ст. 257, 264, 1050, 1054 ЦК України на користь ТОВ «Кей-Колект» в межах позовної давності підлягає стягненню 53 176,98 доларів США (54 227,00 - 577,97 - 472,05) заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11203194000 від 30 серпня 2007 року, що станом на 23 жовтня 2012 року складає 425 043,60 грн.
Також, стягуючи суму заборгованості солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд першої інстанції неправильно вирішив питання щодо відповідальності поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Так, відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
У даному конкретному випадку кожен з поручителів поручився за боржника ОСОБА_2 окремо за укладеним між кредитором та кожним з поручителів договором поруки, тому відповідальність кожного із поручителів перед кредитором є солідарною з боржником. Субсидіарного обов'язку поручителів перед кредитором у даному випадку немає.
Однак, на зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, та помилково в резолютивній частині рішення вказав на солідарний обов'язок поручителів перед кредитором.
Таким чином, заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2014 року підлягає зміні шляхом викладення його резолютивної частини в новій редакції.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2014 року змінити.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та процентів, нарахованих за користування кредитом задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11203194000 від 30 серпня 2007 року, яка станом на 23 жовтня 2012 року, складає 53 176,98 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 425 043,60 грн.
Солідарно з ОСОБА_2 стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11203194000 від 30 серпня 2007 року, яка станом на 23 жовтня 2012 року, складає 53 176,98 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 425 043,60 грн.
Солідарно з ОСОБА_2 стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11203194000 від 30 серпня 2007 року, яка станом на 23 жовтня 2012 року, складає 53 176,98 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становить 425 043,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» по 1 147,00 грн. з кожного в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О.Невідома
Судді: Л.Д. Поливач
В.А. Нежура