У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.09.06                                                                                       Справа №2/191-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Юхименко О.В.  , Яценко О.М.

при секретарі: Шерник О.В.

За участю:

представника позивача:               Ніколащенко С.О., довіреність №420  від 15.09.2006р.

представника  відповідача:  Скорик С.Ф., довіреність №30-13/21  від 18.09.2006р.

                                                   Владимир  О.І., довіреність №30-12/22  від 20.09.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Херсонського  морського  торговельного  порту, м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської  області від 17.07.2006р. по справі №2/191-06

про стягнення суми

встановив:

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.07.2006 року по справі №2/191-06 (суддя  Скобєлкін  С.В.)  позовні  вимоги  Одеської  залізниці, м. Одеса  задоволені  повністю. Суд  стягнув з відповідача на користь  позивача  7679,62грн. основного  боргу, 102грн.  держмита та  118грн.  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу.

          Судом  першої  інстанції  встановлено, що  правовідносини  сторін були  врегульовані договором №466240  від 18.02.2004р.  відповідно до умов  якого залізниця  зобов’язувалася  приймати  до  перевезення  вантажі  порту, для  чого  подавати  під  навантаження  вагони  (контейнери) згідно  із  затвердженими  планами та  заявками  порту  та  надавати  порту  додаткові  послуги, пов’язані  з перевезенням  вантажів. Перелік  додаткових  послуг  наведений у  таблиці  Додатку, серед  яких  сторонами  узгоджена  така  послуга як  перевід  стрілок з  одиницею  виміру за 1 стрілку. Посилаючись на те, що документами  первинного  обліку  підтверджено  факт  надання  Одеською  залізницею  послуг  по  переводу  стрілок  на  під’їзних залізничних  коліях  відповідача  у  січні  2006р. на  суму 7679,62грн., суд  визнав  законними  та обґрунтованими  вимоги  заявника  про стягнення  основного  боргу.  

Не погоджуючись з рішенням господарського суду,  Херсонський  морський торговельний  порт, м. Херсон звернувся із апеляційною скаргою  до  Запорізького  апеляційного  господарського  суду. Заявник  вважає, що  при  винесенні  рішення  судом  допущено  неправильне  застосування  матеріального  та  процесуального  права, що  призвело  до  прийняття  незаконного  рішення.  В обґрунтування  своїх  доводів  заявник  посилається  на наступне: відповідно до п.7.2  договору  №466240/60/Г  від 18.02.2004р. у  разі  прийняття  нормативних  актів, які  змінюють  умови  надання  послуг  з  перевезення  вантажів, розмір  платежів, зборів  та  порядок  їх  сплати  і т. ін.,  сторони  зобов’язані  привести  договір  у  відповідність  до  таких нормативних  актів, шляхом  внесення  необхідних  доповнень  і  змін  до  цього  договору. Згідно п.7.3  договору усі  зміни і  доповнення  до  цього  договору   оформлюються  в письмовій  формі, підписуються  сторонами  і  стають   невід’ємною  частиною  договору  після  підписання. Тому, на  думку  заявника, посилання   позивача  на п.5  доповнення  до Договору №466240  безпідставне, оскільки  ставок  за  перевід  стрілок не  існує  і  договором не  передбачено, а п.5  передбачає  оплату  послуг за утримання, обслуговування  та  перевід  стрілок в  разі, якщо  ці  послуги  надаються  Одеською  залізницею.

Крім  того  зауважує, що суд  першої  інстанції  помилково  вважає  договір №466240 від 18.02.2004р. таким  що  діє  на  цей  час, оскільки своїм  листом  за  вих. №123  від 02.11.2005р.   Одеська  залізниця  запропонувала  Херсонському  морському   торговельному  порту  переукласти  договір №466240  для  проведення  розрахунків із   залізницею та  направила  3 екземпляри договору  в  новій  редакції  та  додатки  до нього. Листом за №325  від 15.12.2005р.  порт  було  поставлено до  відома, що  договір  №466240 «Про  організацію  перевезень  і  проведення розрахунків  за  перевезення  та  надані  залізницею  послуги»  вступає  в редакції  залізниці  та  діє  в  2006р.

Також  зазначає, що на  виконання  Постанови Кабінету Міністрів України №752  від 22.09.1995р. «Про  заходи  державної  підтримки залізниць в 1995-1996р.р.» та у відповідності з  технічним  паспортом від 16.09.1996р., актами  приймання-передачі  від 25.12.1996р. та  у  грудні 1999р. залізничні  колії  №№15, 16, 17, 18, 19, 21, 23  та  стрілочні  переводи №№24, 26, 28, 30, 32 були  передані  на баланс  Херсонського  морського  торговельного  порту. Згідно  вищевикладеного,  утримання та  обслуговування  вказаних  під’їзних  колій  та  стрілочних  переводів, згідно  наказу ХМТП  №19/А  від 19.01.2000р.  здійснюється  працівниками   ремонтно-будівельного  підрозділу  за  рахунок  порту. Таким  чином, за  твердженням  відповідача, Одеська  залізниця  не  здійснює  утримання та  обслуговування   під’їзних  колій Херсонського  морського  торговельного  порту відповідно необґрунтованими  є  суми  проведених  нарахувань.  Але  при постановлені  рішення  суд  на вказані  обставини  уваги  не звернув.  

          За  вказаних  обставин, заявник  просить  рішення  господарського суду   Херсонської    області у  справі  №2/191-06  від 17.07.2006р.  скасувати  і  прийняти  нове, яким в  позові  Одеській  залізниці   відмовити.

          Апеляційна  скарга  Херсонського  морського  торговельного  порту, м. Херсон прийнята до  розгляду  та  призначена  слуханням  на  21.09.2006р.

Розпорядженням Заступника Голови  Запорізького  апеляційного  господарського суду  №2634  від 20.09.2006р. розгляд  скарги  передано  колегії  суддів у складі:  головуючий – Коробка Н.Д. (доповідач), суддів –  Юхименко О.В., Яценко О.М.

Представники  заявника в судовому  засіданні  підтримали  вимоги  з  підстав, викладених  в  апеляційній  скарзі.

Одеська  залізниця  письмового  відгуку  на  скаргу  не  надала, повноважний  представник в судовому  засіданні  пояснив, що  вважає  оскаржуване рішення суду  законним  та обґрунтованим, прийнятим  на підставі  повного  та всебічного  з’ясування  обставин  справи, підстав  для  його  скасування  не вбачає.

           Позивач просить  апеляційну  скаргу  Херсонського  морського  торговельного  порту, м. Херсон залишити  без  задоволення, а  рішення  господарського суду Херсонської  області  від 17.07.2006р.  по справі №2/191-06 -  без  змін.   

Представники сторін на  здійсненні  фіксації  судового  процесу  технічними  засобами не  наполягали. Судове  засідання  21.09.2006р.  за  згодою  представників  закінчилось  оголошенням вступної  та резолютивної  частин постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не  знаходить  підстав, передбачених ст.104 ГПК України,  для  зміни  чи скасування  судового  акту,  виходячи з наступного.

          Відповідно до укладеного  між  сторонами у справі  договору №466240  від 18.02.2004р. про  організацію  перевезень і  проведення  розрахунків  за  перевезення  та надані  залізницею  послуги, Одеська  залізниця   зобов’язалася  приймати до  перевезення вантажі   Херсонського  морського  торговельного  порту,  а  також надавати  додаткові послуги, пов’язані  із  перевезенням  вантажів  та  проведенням  розрахунків  за  ці  послуги.

          В силу п.7.4  договору, договір  укладено сторонами на  1 рік. Якщо  жодна  із  сторін не  звернеться  письмово за  один  місяць  до  закінчення  дії  договору  з пропозицією  до  іншої  сторони про  припинення  його дії, то цей  договір  діє до надходження  такої пропозиції  і  здійснення  всіх  розрахунків  за  виконані  перевезення  та  надані  послуги.

Серед  залучених документів  вбачається, що листом  за  вих. №123  від 02.11.2005р.   Одеська  залізниця  запропонувала  Херсонському  морському   торговельному  порту  переукласти  договір №466240  для  проведення  розрахунків із   залізницею та  направила  3 екземпляри договору  в  новій  редакції  та  додатки  до нього. Листом за №325  від 15.12.2005р.  порт  було  поставлено до  відома, що  у  зв’язку із неповерненням проекту  договору у  строк, договір  №466240 «Про  організацію  перевезень  і  проведення розрахунків  за  перевезення  та  надані  залізницею  послуги»  вступає  в силу  в редакції  залізниці  та  діє  в  2006р.

          В силу п.2 ст.181 ГК України, проект  договору  може  бути  запропонований   будь-якою  з сторін. У разі якщо  проект договору  викладено  як  єдиний  документ, він  надається   другій  стороні у  двох  примірниках.

          Сторона, яка  одержала  проект  договору, у разі  згоди  з його  умовами  оформляє  договір відповідно  до  вимог  частини  першої   цієї  статті  і  повертає  один  примірник  договору  другій  стороні   або  надсилає відповідь  на лист, факсограму тощо  у  двадцятиденний  строк  після  одержання  договору (п.3ст.181 ГК України).

          Як  пояснили  представники  відповідача,  проект  договору  із  сторони Херсонського морського  торговельного  порту  підписаний  не був, тобто колегія суддів вважає, що  відповідач не  акцептував  пропозицію   позивача  щодо  укладення  договору, тому його  не  можна  вважати  таким, що  відбувся.

          Апеляційна  інстанція  зауважує, що п.7 ст.181 ГК України  на  сторони  у справі  не розповсюджується.

          Інших  письмових звернень  сторін  один  до  одного щодо  розірвання  договору  від 18.02.2004р. за №466240 не  було, тому  колегія суддів  погоджується  із  висновком  суду  першої  інстанції, що договір  №466240  від 18.02.2004р.  є  пролонгований  сторонами та  діє і на  цей  час.        

          Відповідно до  частини 2 п.3.1  договору  №466240  від 18.02.2004р., розмір  плати за  додаткові  послуги, для  яких відсутні  тарифні  ставки, визначаються  за  домовленістю  сторін і  зазначаються в  доповнені  до цього  договору.  

          Доповненням  до  договору №466240  від 18.02.2004р. (аркуш справи 8, Том  І)  визначено, що у  відповідності до п.2.1  договору  залізниця  виконує  за  вільними  тарифами  послуги, для  яких  відсутні  тарифні  ставки. Вільні  тарифи розраховуються  на  підставі  витрат  залізниці  на  виконання  послуг  та  рентабельності 30%. Перелік  робіт  і  послуг  приведені  у таблиці.  Так,  зокрема у  п.5  вказаного переліку  визначено «Утримання, обслуговування та  перевід  стрілок, відкриття і  закриття  воріт, шлагбаумів  на  переїздах, розташованих  на  під’їзних коліях  вітковласника».  Додаток  є  невід’ємною  частиною  договору.

          Як  вбачається  із  залучених  до справи  документів, на  виконання  Постанови Кабінету Міністрів України №752  від 22.09.1995р. «Про  заходи  державної  підтримки залізниць в 1995-1996р.р.» та у відповідності з  технічним  паспортом від 16.09.1996р., актами  приймання-передачі  від 25.12.1996р. та  у  грудні 1999р. залізничні  колії  №№15, 16, 17, 18, 19, 21, 23  та  стрілочні  переводи №№24, 26, 28, 30, 32 були  передані  на баланс  Херсонського  морського  торговельного  порту. Крім  того, наказом  Херсонського  морського  торговельного  порту №19/А  від 19.01.2000р. було наказано  створити  у  складі дільниці  спеціалізовану  бригаду  для  проведення  технічного  обслуговування  та  ремонтних  робіт залізничних  та  кранових  колій  чисельністю  5 чоловік, згідно  розрахунку.  

          Такий  стан речей узгоджується із п.1.1 Правил  обслуговування  залізничних під’їзних  колій, затверджених  наказом  Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р. відповідно до яких, до   залізничних  під'їзних  колій  належать  колії,  що з'єднані із  загальною  мережею  залізниць  безперервною  рейковою  колією   і   належать  підприємствам,  підприємцям,  організаціям,  установам,  незалежно від форм власності,  а  також  громадянам  - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Залізничні під'їзні  колії   призначено   для   транспортного обслуговування  одного  або  кількох  підприємств  у  взаємодії із  залізничним транспортом загального користування.  Під'їзні колії  з усіма спорудами і пристроями,  локомотиви і  вагони повинні утримуватися в повній справності згідно  з  чинними  Правилами   технічної   експлуатації   (ПТЕ)   залізниць  України,  затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.01.95 №27, і ПТЕ підприємств.  Власники    (користувачі)    залізничних    під'їзних   колій  забезпечують їх освітлення у межах території, яку вони займають, а також   місць   навантаження,   вивантаження   вантажів,  очищення  під'їзних  колій  від сміття і снігу.

              Пунктом 1.2 Правил  передбачено, що межа під'їзної колії позначається знаком «Межа під'їзної колії». Місце встановлення такого знака визначається залізницею.   Стрілка примикання і частина колії підприємства  від  стрілки  примикання   до   знака   «Межа   під'їзної   колії»  перебуває  в  розпорядженні залізниці.

Як  слідує  із  пояснень  сторін, фактично  утримання  та  обслуговування  під’їзних колій  та   стрілочних переводів здійснювалось  робітниками відповідача -  Херсонського  морського  торговельного  порту.  Вказані  обставини  не  заперечує  і  позивач.

          Проте, вказані  обставини  не  знімають  з  відповідача  обов’язку  здійснювати  оплату саме  за  перевід  стрілок.

          Як  зазначено в  доповнені  до  договору (аркуш 8, Том І) вартість  послуг  доводиться  до станції  телеграмами  залізниці  про що  станція  повідомляє порт. Термін  дії  договірного  тарифу  до  його  скасування  або  введення  в дію  нових  тарифних ставок.

          Так, телеграмою  керівника  Одеської  залізниці від 03.01.2006р. (вих. №Н13А) структурні  підрозділи  залізниці  поінформовані  про  введення  з 00год. 00хв.  05.01.2006р.  нових  ставок  Вільних тарифів, що  відповідає  положенням  ст.ст. 59-60  Статуту  Залізниць  України, затвердженому  постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р.

          Відповідно до п. «а» пункту 13  телеграми,  тариф  за  перевід  стрілок, розташованих на під’їзних  шляхах  вітковласника   складає 37,39грн.  за  першу  стрілку  та 15,88грн.  за  наступні. Колегія суддів  звертає  увагу на  те, що порту  був  доведений  і  пред’явлений  до стягнення  саме  тариф  за  перевід  стрілок, а  не за утримання, обслуговування  під’їзних колій  та стрілок.

          Залученими  до справи  пам’ятками  про користування  вагонами (контейнерами)  позивач  підтвердив факт  надання  такої  послуги як  перевід  стрілок  на  загальну  суму 7679,62грн. Вказані  обставини  відповідачем  фактично  не  заперечуються, але  вказані  документи  підписані  представником із  приміткою «перевід  стрілок не  відповідає  договірним  зобов’язанням».

Відповідно до  п.4 Прикінцевих  положень Господарського кодексу України, п.4 Прикінцевих  та перехідних  положень ЦК України, щодо господарських та відповідно цивільних  відносин, які  виникли  до  набрання  ними чинності, положення  цих  Кодексів  застосовуються  до  тих  прав і обов’язків, що  виникли  або  продовжують  існувати  після  набрання  ними  чинності. Враховуючи  викладене, до  прав  і  обов’язків  сторін  у справі   слід застосовувати  положення Господарського кодексу України та  Цивільного  кодексу України, що  набули  чинності з 01.01.2004р.

           Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України  та ст.525 ЦК України).

          Доказів  оплати  за  надані  додаткові  послуги відповідач  суду  не  надав. Таким чином, вимоги  позивача  про стягнення  7679,62 грн. вартості  послуг  за  перевід  стрілок у січні  2006р.  є  законними  та  обґрунтованими.   

          Доводи  заявника  по  апеляційній  скарзі  спростовуються  вищевикладеними  обставинами.

Враховуючи  зазначене  та з огляду на відповідність  висновків, викладених  у рішенні господарського  суду  Херсонської  області, обставинам  справи та чинному  законодавству, колегія суддів дійшла висновку  про не обґрунтованість вимог Херсонського  морського  торговельного  порту, м. Херсон щодо скасування рішення господарського суду.

          Згідно ст. 49  ГПК України  судові  витрати  покладаються  на заявника - Херсонський  морський  торговельний  порт, м. Херсон.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст.101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну  скаргу  Херсонського  морського  торговельного  порту, м. Херсон залишити  без  задоволення.

          Рішення господарського суду  Херсонської  області у справі №2/191-06  від 17.07.2006р. – без змін.

          

Постанова    оформлена відповідно до ст.84  ГПК  України  25.09.2006р.

  

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Юхименко О.В.  Яценко О.М.