У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.10.06 Справа №26/156/06-14/195/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Юхименко О.В. , Яценко О.М.
при секретарі: Соколов А.А.
За участю:
представника позивача: не з'явився;
представника відповідача: Ветрова М.В., довіреність №151 від 01.11.2005р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 26/156/06-14/195/06 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно-торгівельна компанія “Інтерсоюз” м. Запоріжжя.
на рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2006 року у справі № 26/156/06-14/195/06
про стягнення суми
Встановив,
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.08.2006 року у справі №26/156/06-14/195/06 (суддя Хоролець Т.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Югтранзитсервіс”, м. Київ задоволені частково. З відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 25703грн.20коп. суми попередньої оплати, 9355,96грн.пені, 350грн.60коп. державного мита, 98грн.50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позов залишено без задоволення .
Суд першої інстанції посилаючись на статті 670, 693 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, визнавши доведеним факт порушення Відповідачем строку поставки товару за договором від 05.04.2005р. №05/04-013П та законними його вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, присудив до стягнення вартість недопоставленого товару та на підставі п.10 договору за порушення зобов’язання стягнув пеню.
Не погоджуючись з винесеним судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю “Аграрно-торгова компанія “Інтерсоюз” м. Запоріжжя звернулась із апеляційною скаргою. Скаржник зазначає, що рішення господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи, прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з наступних підстав.
- При постановлені рішення судом не були прийняті до уваги заперечення відповідача щодо того, що перерахування грошових коштів позивачем платіжними дорученнями №1690 від 05.04.2005р. в сумі 81000 грн., №1691 від 05.04.2005р. в сумі 91000грн., №1816 від 29.04.2005р. в сумі 72200грн., а також поставка товару відповідачем згідно видатковим накладним №РН-0000040 від 29.04.2005р., №РН-0000061 від 14.05.2005р. відбувалась за межами договору поставки №05/04-01-ЗП від 05.04.2005р. На думку заявника зазначене підтверджено матеріалами справи, оскільки ні в платіжних дорученнях, ні в накладних немає посилань на договір.
- Окрім того, партії товару за кількістю та суми перерахованих грошових коштів не співпадають з умовами договору поставки.
- Вимога про перерахування попередньої оплати була висунута Позивачеві у вигляді виставлення рахунку №СЧ-0006/1 від 06.04.2005р. На сьогоднішній день оплата рахунку не проведена.
Таким чином позивач, вважає, що Відповідач цілком правомірно зупинив виконання свого обов’язку щодо поставки товару до отримання попередньої оплати за товар від Позивача. У зв’язку з цим стягнення грошових коштів з відповідача відповідно до договору поставки № 05/04-013П від 05.04.2005р вважає необґрунтованим. Відповідно стягнення пені також.
За вказаних обставин, просить рішення господарського суду Запорізької області скасувати, позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “АТК “Інтерсоз” м. Запоріжжя прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.10.2006 року.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №2853 від 11.10.2006 року справа передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Коробка Н.Д. (доповідач), суддів: Юхименко О.В., Яценко О.М.
Позивач у відзиві та його представник в судовому засіданні апеляційні вимоги не визнає Оскаржуване рішення вважає таким, що постановлено з точним і неухильним додержанням норм матеріального та процесуального законодавства. На його думку при винесенні рішення господарським судом було додержано встановленого порядку провадження в господарських справах, особливо вимог закону щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи прав і обов’язків сторін. Господарським судом правильно досліджено і оцінено докази по справі. Підтримуючи висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення ,рішення суду - без змін.
Представники сторін на здійсненні фіксації судового процесу не наполягали. За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування судового акту, виходячи з наступного.
Відповідно до укладеного між сторонами у справі договору поставки від 05.04.2005р. №05/04-013П та додатків до нього Постачальник (Відповідач по справі) зобов’язався передати, а Покупець (Позивач по справі) прийняти та оплатити висівки пшеничні гранульовані в кількості 1000 тон по ціні 360грн. за тону.
Згідно умов договору Постачальник проводить поставку товару на умовах СРТ морський порт Бердянськ. Поставка проводиться партіями та у строки, передбачені додатками до Договору. Датою поставки вважається дата виписки прийомного акту порту (п.7 договору).
П.9 договору сторони узгодили, що Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця 100 % вартості кожної партії Товару на умовах та в строки, зазначені у відповідних Додатках до Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця.
П.13 Договору встановлено, що договір діє з моменту підписання та до повного виконання сторонами своїх обов’язків.
Додатком №1 до договору поставки визначено, що Продавець поставляє партію висівок пшеничних гранульованих у кількості 1000,00+/-10% по ціні 300грн. за 1 тону без урахування ПДВ, строк поставки даної партії до 30.04.2005р. по 250 т. протягом 7 робочих днів при 90 % передплати на кожну партію товару згідно виставленого рахунку, останні 10 % по кількості поставленого товару у відповідності з приймальним актом Бердянського морського порту.
Відповідачем 05.04.2005р. були виставлені рахунки – фактури № СЧ – 0005/01 на оплату 280 тон висівок та СЧ – 0005/02 на оплату 250 тон висівок на загальну суму 190 800,00грн.
На виконання п.4 додатку № 1 до договору позивач перерахував відповідачу 90 % вартості товару платіжними дорученнями № 1690 від 05.04.2005р. на суму 81000грн., № 1691 від 05.04.2005р. на суму 91000грн., № 1816 від 29.04.2006р. на суму 7200,00грн. а всього перераховано 179 200грн.
Відповідач виставляючи рахунки на оплату 530 тон висівок поставив лише 426,38 тон, що підтверджується приймальними актами (картками обліку) порту – всього 8 актів.
Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання. П. 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи те, що після 14.05.2005р. відповідачем поставки товару по договору припинилися, у зв'язку з чим було недопоставлено 71,4 тони висівок. Позивач звертався до відповідача з вимогою повернути кошти в сумі 25703,20 грн. та сплатити передбачену п. 10 договору пеню за порушення строків поставки товару.
Листи № 30/09-02 від 30.09.2005р. та № 19/12-01 від 19.12.2005р. з зазначеними вище вимогами залишені відповідачем без уваги, кошти не повернуто, пеня не сплачена.
Згідно ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За приписами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач просить стягнути з відповідача суму 25703,20грн. вартості недопоставленого товару в кількості 71,4 тони.
Відповідач заперечує факт поставки висівок саме по договору №05/04-013Л від 05.04.2005р., посилається на те, що поставка висівок відбулася за межами цього договору, на підставі усної домовленості шляхом виставлення рахунків на які вказує позивач, зазначає, що за спірним договором виставлявся рахунок-фактура № сч-006/1 від 06.04.2006р. на суму 99000грн., який позивач не оплатив і поставок по договору не було.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 25703,20 грн. суми попередньої оплати. Оскільки позивачем доведено той факт, що відповідач недопоставив товар у кількості 71,4тони на суму 25703,20грн. Позивач на підставі п.10 договору поставки, яким передбачено, що у випадку порушення продавцем строку поставки товару, він сплачує покупцю 0,2% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, просить стягнути 16295,83 грн. пені
Відповідно до п. З Додатку №1 до договору поставка мала відбутися не пізніше 30 квітня 2005 року.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.05.2005р. до 13.03.2006р. у сумі 16 295,83 грн.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звертався до відповідача з відмовою від поставки товару та вимогою повернути суму попередньої оплати, дана обставина підтверджується листом № 30/09-02 від 30.09.2005р. З моменту пред’явлення позивачем вимоги до відповідача про повернення грошових коштів, між сторонами закінчилися зобов’язання з поставки товару. Нарахування пені на не повернуті грошові кошти договором не передбачено.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення пені у розмірі 9355,96 грн. за період з 01.05.2005р. по 01.11.2005р. У зв’язку з чим рішення суду в цій частині підлягає частковій зміні, оскільки, лист - вимога № 30/09-02 була надіслана відповідачу 30.09.2005р., з урахуванням п.14 наказу Міністерства транспорту та зв’язку № 759 від 14.11.2005р., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2005р. за № 1435/11715 нормативний строк пересилання письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку складає дві доби, але 02.10.2005р. був вихідним днем, то відповідач отримав вказану вимогу 03.10.2005р.
У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів прийшла до висновку, що періодом нарахування пені, яка заявлена позивачем до стягнення, слід вважати період з 01.05.2005р. по 03.10.2005р. Сума пені, яка підлягає до стягнення становить 8 019,41грн.
Враховуючи викладене та з огляду на обставини справи рішення суду в частині стягнення пені прийнято помилково, а тому підлягає частковій зміні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст.101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно – торгової компанії «Інтерсоюз” м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2006р. у справі № 26/156/06-14/195/06 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Аграрно – торгівельної компанії «Інтерсоюз» на користь ТОВ «Югтранзитсервіс» 25703,20 грн. суми попередньої оплати, 8 019,41грн. пені, 337,22 грн. держмита, 94,74 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.
Постанова оформлена відповідно до ст.84 ГПК України 16.10.2006р.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Юхименко О.В. Яценко О.М.