Справа №2-84/12

4-с/295/41/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2014 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

Головуючого – судді Комісарчук О.В.

З участю секретаря Никончук М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2, визнання проведення виконавчих дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2, пов’язані з накладенням вдруге 14.05.2014 року арешту на майно ОСОБА_1 за неправомірною постановою від 31.10.2013 року; визнати проведення виконавчих дій станом на 09.07.2014 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області за виконавчим листом, виданим Богунським районним судом м. Житомира № 2-84/12 від 11.06.2013 року, протиправним; зобов’язати Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області звернутись до Реєстраційної служби для внесення до Державного реєстру прав запису про припинення обтяження, накладеного 14.05.2014 року відповідно до постанови про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження без опису, зобов’язати Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області повідомити ОСОБА_1 про усунення порушень його прав.

В обгрунтування скарги заявник посилається на те, що в ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем не дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» (далі за текстом - Закон), Інструкції з організації проведення виконавчих дій (далі - Інструкція), інших нормативно-правових актів.

Зокрема, виконавче провадження відкрито неналежним відділом державної виконавчої служби, на думку заявника виконавчий лист повинен був бути пред’явлений до виконавчої служби за місцем проживання боржника або за місцем знаходження його майна, що за територіальністю належить до Корольовського району м. Житомира. В матеріалах виконавчого провадження відсутній розпорядчий документ про передачу виконавчого провадження на виконання старшому державному виконавцю Пилипенку О.С.

При винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не перевірив наявність іншого виконавчого провадження. Вказав, що відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 23.11.2009 року про забезпечення позову, було відкрито виконавче провадження в Богунському ВДВС Житомирського МУЮ, а тому згідно приписів ст. 33 Закону кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника повинні бути об’єднані у зведене виконавче провадження.

Винесена старшим державним виконавцем постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.10.2013 року не відповідає вимогам Закону, в ній не зазначено банківський рахунок стягувача, на який необхідно перерахувати суму, що підлягає стягненню, не визначена сума боргу з урахуванням судового збору, відсутній код ЄДРПОУ стягувача, в постанові невірно вказано адресу боржника - АДРЕСА_1, а правильна адреса проживання боржника – м. Житомир, вул. 1 Партизанська, 36а без зазначення номера квартири.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не була направлена боржнику рекомендованим листом з повідомленням.

В скарзі заявник посилається на те, що 31.10.2013 року старшим державним виконавцем Пилипенком О.С. було винесено постанову про арешт всього майна боржника та накладено заборону на його відчуження, в якій не зазначено прізвище державного виконавця, назву області відділу ДВС та суму боргу.

Вказав, що старшим державним виконавцем Пилипенком О.С. не дотримано вимоги Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» при реєстрації обтяження. Відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до постанови про арешт майна боржника від 31.10.2013 року було внесено 14.05.2014 року, при цьому відсутній детальний опис предмета обтяження, арешт було накладено вдруге, оскільки зі змісту витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що 16.10.2010 року відбулось публічне обтяження державною посадовою особою Богунського ВДВС Житомирського МУЮ, яке не скасовано і застосовані судом заходи забезпечення позову є чинними до повного виконання рішення суду.

При проведенні виконавчих дій державним виконавцем не звернуто стягнення на грошові кошти, які знаходяться в банківських установах на рахунку боржника.

Зазначає, що державним виконавцем порушено строки здійснення виконавчого провадження, що є підставою для його завершення, а проведення виконавчих дій зі спливом шестимісячного строку є протиправним.

При зверненні зі скаргою заявник подав клопотання про поновлення строку для оскарження неправомірних дій державного виконавця, посилався, що про порушення своїх прав дізнався після 20.06.2014 року, звертався з відповідним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду, проте ухвалою від 03.07.2014 року йому було відмовлено у відкритті провадження, оскільки позов не підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вважає, що строк пропущено з поважних причин, що є підставою для його поновлення.

В судове засідання заявник не з’явився, направив заяву про розгляд справи без його участі, доводи, викладені в скарзі підтримав, просив скаргу задоволити з підстав, викладених в ній.

В судовому засіданні заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2 та головний спеціаліст відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_3 скаргу не визнали, просили відмовити в її задоволенні. Письмові заперечення приєднані до матеріалів справи (том І а.с. 75-81).

Представник ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні.

Представник ТОВ «Люцина» ОСОБА_5 при розгляді скарги покладався на розсуд суду.

В судове засідання не з’явилась ОСОБА_6, яка про час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця розглядається за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

З огляду на викладене, оскільки заявник подав заяву про розгляд скарги без його участі, що є його процесуальним правом, ОСОБА_6 про час та місце розгляду скарги повідомлялась належним чином, її участь в судовому засіданні не є обов’язковою, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність заявника та ОСОБА_6

В судовому засіданні за наслідками розгляду клопотання заявника про поновлення строку для оскарження дій державного виконавця, судом постановлено ухвалу, яка занесена до журналу судового засідання, про задоволення клопотання про поновлення строку для звернення зі скаргою.

Крім того, в судовому засіданні розглянуто клопотання заявника про зупинення провадження за скаргою на підставі п. 5 ч. 1 ст. 202 ЦПК України до моменту призначення експертизи щодо встановлення фіктивності виконавчого листа № 2-84/12, виданого Богунським районним судом м. Житомира 11.06.2013 року. В задоволенні клопотання відмовлено за безпідставністю, оскільки предметом розгляду скарги є неправомірні дії державного виконавця, нормами ЦПК України не передбачено зупинення провадження за скаргою.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши скаргу, додані до неї матеріали, копії документів з виконавчого провадження № 15524/5 (номер за ЄДРВП 40465598), суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області знаходиться виконавче провадження № 15524/5 (номер за ЄДРВП 40465598).

29.10.2013 року до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області надійшла заява представника ПАТ «Банк Форум» про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-84/12, виданого 11.06.2013 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ПАТ “Банк Форум” заборгованості за кредитним договором, яка станом на 27.09.2011 року складає 3861656,82 грн. (еквівалент 484305,31 дол. США відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 27.09.2011 року), з них: заборгованість по кредиту - 3642606,16 грн. (еквівалент 456833,32 дол. США), заборгованість по процентам - 179182,66 грн. (еквівалент 22471,99 дол. США); пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків – 39868,00 грн. (еквівалент 5000,00 дол. США.), а також про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ПАТ “Банк Форум” витрат за інформаційно-технічне забезпечення по 60 грн. з кожного та по 850,00 грн. з кожного сплаченого судового збору при зверненні позивача до суду.

Згідно резолюції начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області заява для подальшого виконання була передана ОСОБА_2, що відповідає положенням п. 2.8 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 року, яким передбачено, що виконавці визначаються згідно резолюції керівника відділу, видача окремого розпорядчого документа не передбачена.

31.10.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (далі за текстом Відділ) ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка була направлена боржнику на адресу, вказану у виконавчому листі та відповідно у постанові, рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується змістом реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції від 01.11.2013 року (том І а.с. 84). В судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, що конверт, в якому ОСОБА_1 направлялась копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.10.2013 року, повернувся відправнику не вручений.

Відповідно до ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання

виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень визначена ст. 21 Закону, зі змісту частини 2 якої вбачається, що на відділ примусового виконання рішень УДВС головного управління юстиції області покладається виконання рішень, за якими сума зобов’язань становить від трьох до десяти мільйонів гривень.

З огляду на викладене, оскільки сума грошового зобов’язання за виконавчим листом № 2-84/12 від 11.06.2013 року становить понад три мільйони гривень, виконавчий лист правомірно прийнято до виконання державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області.

Вимоги до постанови, як окремого процесуального документа, який виноситься державним виконавцем, передбачені п. 1.5 Інструкції № 512/5 від 02.04.2012 року. Аналізуючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.10.2013 року, суд приходить до висновку, що її зміст відповідає вимогам ст. 25 Закону та п. 1.5 Інструкції. Не ґрунтується на нормах законодавчих та підзаконних нормативних актів твердження заявника, що постанова про відкриття виконавчого провадження повинна містити банківський рахунок стягувача, на який повинен сплатити кошти боржник, код ЄДРПОУ стягувача. Постанова про відкриття виконавчого провадження не є виконавчим документом, як вказує заявник, а тому не повинна відповідати вимогам ст.18 Закону. Відсутність в постанові про відкриття виконавчого провадження назви області, до якої належить відділ примусового виконання УДВС Головного управління юстиції, не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо її винесення.

Частиною 1 статті 33 Закону визначено, у разі якщо в органі державної виконавчої служби

відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Матеріалами справи підтверджено, що в провадженні Богунського відділу ДВС Житомирського МУЮ знаходилось виконавче провадження з виконання ухвали Богунського районного суду від 23.11.2009 року про забезпечення позову, відповідно до якої було забезпечено цивільний позов АКБ «Форум» та накладено арешт на банківські рахунки ОСОБА_1, відкриті в ПАТ «АКБ «Київ», в Житомирські філії АКБ «Форум», а також на автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 На виконання ухвали державним виконавцем Казаковим В.В. було винесено постанову серії АА № 574396 від 15.02.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження – автомобіля НОМЕР_1, про що 16.02.2010 року відповідні відомості були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (том І а.с. 30-32). 23.03.2010 року в порядку п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення постанови) державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. 15.01.2014 року вказане виконавче провадження було знищено у зв’язку із закінченням терміну зберігання (том І а.с. 23-25, 44, 227-228, том ІІ а.с. 11).

Таким чином, підстави для вирішення питання про об’єднання виконавчого провадження, яке знаходилось в Богунському ВДВС Житомирського МУЮ і було закінчено 23.03.2010 року, з виконавчим провадженням, яке було відкрито у відділі примусового виконання рішень УДВС головного управління юстиції в Житомирській області відповідно до постанови від 31.10.2013 року, відсутні, оскільки обєднанню підлягають відкриті виконавчі провадження.

В постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено адресу боржника – АДРЕСА_2, така ж адреса міститься у виконавчому листі, який був пред’явлений до виконання, на цю ж адресу була направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження. В силу ч. 1 ст. 31 Закону визначено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється боржнику рекомендованим листом з повідомленням на адресу, вказану у виконавчому листі. В подальшому, в ході здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем було встановлено фактичну адресу проживання ОСОБА_1 - м. Житомир, вул. 1 Партизанська, 36а, за якою здійснювалось листування з боржником, що відповідає вимогам Закону.

Дослідивши копії документів, які долучались боржником до матеріалів виконавчого провадження, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 отримував копії постанов про арешт майна від 31.10.2013 року та стягнення виконавчого збору від 18.11.2013 року, які направлялись державним виконавцем простими листами на його адресу - АДРЕСА_2, (том І а.с. 40, 194, 239-241).

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що дії державного виконавця при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження та винесенні постанови від 31.10.2013 року відповідали вимогам Закону.

31.10.2013 року старшим державним виконавцем Пилипенком О.С., одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, за клопотанням стягувача, заявленим в заяві про відкриття виконавчого провадження (том І а.с. 89-90), винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (том І а.с. 97), що цілком відповідає приписам ч. 3 ст. 19, абзацу 2 ч. 2 ст. 25 Закону. Зміст постанови про арешт майна боржника відповідає вимогам п. 1.5 Інструкції № 512/5 від 02.04.2012 року. Відсутність в указаній постанові назви області, до якої належить відділ примусового виконання УДВС головного управління юстиції, жодним чином не свідчить про її недійсність та неправомірність дій державного виконавця щодо її винесення, які б порушили законні права та інтереси боржника.

В даній постанові зазначено посаду, прізвище та ініціали державного виконавця, який її виніс, суму боргу, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1, а тому посилання заявника в скарзі на відсутність цих відомостей не відповідає змісту постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Згідно ч. 2 цієї ж статті передбачено, що арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. В даному випадку складання детального опису всього майна, на яке накладається арешт, не передбачено. Проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту є самостійною підставою для арешту майна боржника, що визначено п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема, вказувати на усі існуючі та майбутні активи рухомого майна або окремого виду рухомого майна певної особи.

В частині 3 статті 57 Закону визначено, що копія постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державним виконавцем направляється органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Зі змісту Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що 14.05.2014 року до реєстру були внесені відомості про арешт рухомого майна боржника ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 31.10.2013 року старшим державним виконавцем Пилипенком О.С.

Відповідно до ст. ст. 11,12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Несвоєчасне внесення внесення відомостей про застосування публічного обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна жодним чином не порушує права боржника, а могло б негативно вплинути на права стягувача на своєчасне та повне задоволення майнових вимог за умови відчуження боржником належного йому рухомого майна.

Крім того, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том І а.с. 268) відомості до вказаного реєстру про заборону відчуження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 31.10.2013 року старшим державним виконавцем Пилипенком О.С., були внесені 01.11.2013 року, що свідчить про те, що копія постанови державному реєстратору направлялась. В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що копія постанови від 31.10.2013 року одночасно з заявкою в електронному вигляді направлялись реєстратору, причини, з яких відомості не були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, невідомі.

Не заслуговують на увагу доводи заявника, що 14.05.2014 року відбулось повторне обтяження майна ОСОБА_1

На підставі постанови державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ від 15.02.2010 року, яка була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 16.02.2010 року, накладено арешт виключно на транспортний засіб ОСОБА_1 – автомобіль НОМЕР_1; згідно постанови про арешт майна боржника від 31.10.2013 року відбулось обтяження всього рухомого майна боржника, що не суперечить вимогам закону, правові підстави для винесення вказаних вище постанов є різними, вони не є ідентичними та тотожними за своїм змістом.

В статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначено, що державними виконавцями є особи, що займають різні посади в органах ДВС, в тому числі, посади заступника начальника відділу, старшого державного виконавця відповідного відділу ДВС тощо. З огляду на викладене, ОСОБА_2 мав право проводити виконавчі дії, працюючи як на посаді старшого державного виконавця, так і на посаді заступника начальника відділу з примусового виконання рішень, що не є порушенням вимог закону.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено, що заступником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2 допущені протиправні дії, пов’язані з накладенням 14.05.2014 року арешту на майно боржника ОСОБА_1, які б порушували його законні права та свободи.

В скарзі заявник зазначає, що відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 23.11.2009 року накладено арешт на банківські рахунки ОСОБА_1 - № 26000252863901 (українська гривна), відкритий в ПАТ «АКБ «Київ»; № 26007500001091, № 26204500000572 (українська гривна), № 26204500000572 (долар США), № 26203501000572 (українська гривна), відкриті в Житомирській філії АКБ «Форум».

Згідно довідки № 139, виданої ПАТ «АКБ «Київ» 19.06.2014 року на рахунку, відкритому на ім’я ФОП ОСОБА_1 № 26000252863901 (українська гривна) обліковуються грошові кошти в сумі 157,84 грн. Зі змісту довідки ПАТ «БанкФорум» № 482 від 23.06.2014 року вбачається, що залишок коштів на рахунку ФОП ОСОБА_1 № 26208501066303 становить 17,35 грн. та на рахунку № 2620750206303 – 43,77 доларів США. ОСОБА_1 вказує, що незважаючи на наявність грошових коштів на арештованих рахунках, державний виконавець безпідставно не звертає на них стягнення.

З досліджених матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем 17.01.2014 року направлявся запит до Державної податкової служби України про наявність номерів рахунків, відкритих в банках та інших фінансових установах боржниками – юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, на який надійшла відповідь про їх відсутність (том І а.с. 191). В матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості про наявність арештованих рахунків, відкритих на ім’я ОСОБА_1 Слід зазначити, що сума заборгованості, яка підлягає сплаті за рішенням суду становить понад 3000000, 00 грн., а залишок коштів на рахунках, про які зазначає заявник, є недостатнім для погашення боргу.

Крім того, пунктом 3.6 Інструкції передбачено, у разі якщо державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження накладено арешт на майно, в тому числі на кошти боржника, про що ОСОБА_1 було відомо, до закінчення строку для самостійного виконання, боржник може запропонувати державному виконавцю списати кошти, необхідні для виконання рішення, з його рахунку та зарахувати їх на відповідний рахунок органу ДВС з подальшим перерахуванням стягувачу, чого боржником зроблено не було, що свідчить про ухилення від вихонання рішення суду.

В скарзі заявник просить визнати проведення виконавчих дій станом на 09.07.2014 року протиправним та зобов’язати державного виконавця усунути порушення прав заявника в порядку, передбаченому ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону.

Частиною 2 ст. 30 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника тощо.

В силу ч. 1 ст. 30 Закону державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Посилання заявника на те, що проведення виконавчих дій після спливу шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 30 Закону, є протиправним, а виконавче провадження підлягає завершенню, є безпідставним.

Сплив шестимісячного строку для виконання рішення не є підставою для завершення виконавчого провадження відповідно до вимог статей 47, 48, 49 Закону.

Як вбачається зі змісту матеріалів виконавчого провадження № 40465598 в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем вживаються заходи, передбачені Законом, для виконання судового рішення, зокрема, направлено запити до компетентних органів з метою виявлення грошових коштів, майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, проводяться дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (том І а.с. 98-192). Крім того, в судовому засіданні державний виконавець пояснив, що порушення строків обумовлено і об’єктивними причинами. У зв’язку із внесенням змін до законодавства і переходом на проведення електронних торгів, протягом 2014 року було заборонено проводити реалізацію нерухомого майна, в тому числі і земельних ділянок, що унеможливлює своєчасне виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З огляду на викладене, надавши оцінку наявним доказам, суд приходить до висновку, що доводи, викладені в скарзі є необґрунтованими та безпідставними, державним виконавцем не допущено протиправні дії та бездіяльності, які призвели до порушення прав та свобод заявника в ході виконання судового рішення, а тому в задоволенні скарги слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 383-387 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2, визнання проведення виконавчих дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В. Комісарчук