АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 жовтня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Новодворської О.І., Краснощокової Н.С. , Осипчук О.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від З листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2006 року,
встановила:
14.09.2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 4728 грн. та моральної шкоди в розмірі 2000 грн.
Посилається на ті підстави, що 20 липня 2005 року, близько 20, 00 години з квартири АДРЕСА_1, яка розташована на п'ятому поверсі, було залито гарячою водою квартиру №23 в цьому ж будинку, яка розташована на четвертому, поверсі та власником якої він є. Зі слів відповідачки ОСОБА_3 йому відомо, що під час відключення гарячого водопостачання остання забула закрити кран гарячої води та відлучилася по справах. 22 липня 2005 р., у присутності членів комісії ЖЕО№810, ОСОБА_3 підтвердила свою вину.
Заподіяння йому майнової шкоди в розмірі 4728 грн. обґрунтовує необхідністю проведення відновлювального ремонту згідно обсягів, визначених кошторисом ЖЕО -810 КП УЖГ Святошинського району м. Києва.
Справа № 33 ц-2170 кс 07
Категорія ЦП 40
Головуючий упершій інстанції Кирилюк Г.М
Доповідач Новодворська О.І.
2
Оскільки внаслідок залиття він зазнав хвилювань, у нього погіршився стан здоров'я, що негативно вплинуло на його роботу та стало причиною звернення до лікаря, просив стягнути з відповідачів на його користь у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 3 листопада 2005 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2006 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на дані судові рішення.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального й процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого суду.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, місцевий суд виходив із того, що, матеріальна та моральна шкода йому заподіяна з вини відповідачів. Згідно ж п. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення, ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області
3
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 3 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.