Справа № 307/3322/14-ц

Провадження № 2/307/1452/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

з участю: представника позивача Палінкаш В.В.

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилається на те, що у відповідності до кредитного договору № 014/4064/82/37866 від 31.01.2008 р. ОСОБА_4 був наданий кредит у сумі 90000 доларів США терміном до 30.01.2018 р. зі сплатою 14 % річних за користування кредитними коштами. Згідно меморіального валютного ордеру № 04GJ89886 від 31.01.2008 р. передбачені договором гроші були видані позичальнику. ОСОБА_4 порушив умови кредитного договору щодо здійснення погашення кредиту та відсотків щомісячно у відповідності до графіку погашення кредиту. Станом на 08.04.2014 р. за ним рахується непогашена заборгованість у сумі 66929.94 доларів США, що по курсу НБУ еквівалентно 779798.66 грв., яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 50449.28 доларів США, заборгованості по прострочених відсотках у сумі 6224.38 доларів США, пені за порушення графіку привернення кредиту та сплату відсотків у сумі 10256.28 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки № 014/4064/82/37866 від 31.01.2008 р., відповідно до якого відповідачами в іпотеку надано житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом і Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилюючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні позов визнав частково. Пояснив, що суму боргу, яка складається із тіла кредиту та відсотків за користування кредитом його довірителі згідні сплатити, а проти стягнення пені заперечують, так як пеня нарахована з 2011 р., а строк давності по пені становить всього один рік. Кім того, на підставі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" просить відмовити у частині позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, житловий будинок та земельну ділянку.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 31.01.2008 р. між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/4064/82/37866, згідно якого відповідачу був наданий кредит у сумі 90000 доларів США, терміном до 30.01.2018 р., зі сплатою 14 % річних. Обумовлену договором суму відповідач ОСОБА_4 отримав, що стверджено меморіальним валютним ордером № 04GJ89886 від 31.01.2008 р., однак взяті на себе зобов'язання погашати кредит та сплачувати нараховані відсотки згідно графіку у повній мірі не виконав. Станом на 08.04.2014 р. за відповідачем рахується непогашена заборгованість у сумі 66929.94 доларів, що по курсу НБУ еквівалентно 779798.66 грв. (1 долар США = 11.65 грв.), яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 50449.28 доларів США, що еквівалентно 587783 грв. та заборгованості по відсотках у сумі 6224.38 доларів США, що еквівалентно 72520.06 грв. Крім того у відповідності до п. 16.3. кредитного договору за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0.5 % від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені здійснюється в порядку та строки передбачені для здійснення ануїтентних платежів за кредитом або будь-який інший день за згодою або на вимогу кредитора. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання. У зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту відповідачу нарахована пеня у сумі 10256.28 доларів США, що еквівалентно 119495.60 грв.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 014/4064/82/37866 від 31.01.2008 р. Відповідно до п. 1.9. договору іпотеки відповідачка надала в іпотеку житловий будинок на п'ять житлових кімнат житловою площею 85.6 м.кв., загальною площею 146.7 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_1. Згідно пункту 1.2. додаткового договору іпотеки № 014/4064/82/37866 від 19.01.2009 р. предметом іпотеки також є земельна ділянка розміром 0.1248 га., на якій знаходиться вищевказаний будинок. Згідно п. 6.5. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права достроково стягувати за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов цього договору та інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таке стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Разом із тим, з 07.06.2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року за № 1304-VIІ, відповідно ст. 4 якого, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Пунктом 1 ст. 1 передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Даним вимогам щодо нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки і яке надано як забезпечення кредиту в іноземній валюті, житловий будинок АДРЕСА_1 відповідає, оскільки його площа не перевищує 250 м.кв., він являється постійним місцем проживання відповідачки ОСОБА_5 та відомостей про наявність у неї іншого житла позивачем суду не надано.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У відповідності до ст. 258 цього ж кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу пені) застосовується позовна давність в один рік.

З розрахунку заборгованості убачається, що пеня ОСОБА_4 нарахована з травня 2011 р., а до суду з цим позовом банк звернувся 03.09.2014 р. Тому суд вважає, що стягненню підлягає лише пеня, яка була нарахована у межах строку позовної давності, тобто з вересня 2013 р. у розмірі (10256.28 доларів - 4324 =) 5932.28 доларів, що відповідно до курсу долара, який діяв на час звернення банку до суду (11.65 грв. за долар) еквівалентно 69111.06 грв.

За таких обставин суд вважає, що з відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/4064/82/37866 від 31.01.2008 року на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" слід стягнути (587783 заборгованості по кредиту + 72520.06 грв. заборгованості по сплаті відсотків + 69111.06 грв. пені =) 729414.12 грв. заборгованості, а позовні вимоги до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені бути не можуть, оскільки предметом позову є майно, яке підпадає під дію мораторію.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 також слід стягнути на користь банку судові витрати у сумі 3654 грв. сплачених банком при зверненні до суду з позовною заявою.

Тому, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 1054, 1048-1050 ЦК України, ст.ст. 7, 33 Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валют", суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" сімсот двадцять дев'ять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 12 коп. та три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: Гримут В.І.