Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
27 березня 2008 року Апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді: Головчук С. В.
суддів: Миніч ТІ., Забродського М. І. при секретарі судового засідання Прищепі О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2007 року,
у справі за позовом Коростенського ВЖРЕП №4 до ОСОБА_1 про розірвання договору найму житлового приміщення та визнання особи такою, що втратила право на користування житлом , -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2007 року позивач звернувся з вказаним позовом до ОСОБА_1 та просив у відповідності до ст. ст. 73, 75, 76, ЖК України визнати її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. В послідуючому свої вимоги доповнив та просив розірвати з нею договір найму.
В обґрунтування позову зазначав, що у 1983 році відповідача було направлено на роботу до Хабаровського краю, у зв'язку з чим вона забронювала свою квартиру. Проте 18 квітня 1995 року термін броні закінчився і в спірну квартиру вона не заселилась.
Рішенням Коростенського міськрайоного суду від 24 грудня 2007 року позов задоволено. Розірвано договір найму квартири АДРЕСА_1, який укладений з ОСОБА_1 та визнано її такою, що втратила право користування цим жилим приміщенням.
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 просить
рішення суду скасувати та постановити нове. Вважає, що дане рішення є не
обґрунтованим, необ'єктивним та незаконним. Зокрема судом порушено
Конвенцію про правову допомогу та правові відносини, яка укладена
державами СНД 22 січня 1993 року, і не направлено позовну заяву з її
додатками відповідачці.
Справа 22ц/ 489 Головуючий у суді 1-ої інстанції Кондратюк А.Д.
Категорія 44 Суддя-доповідач Забродський М. І.
Крім того, його було позбавлено права на судовий захист, оскільки суд не надав можливості укласти угоду з адвокатом та залучити перекладача з української на російську мову. Судом було порушено норми ст. 119 ЦПК України та прийнято позовну заяву до розгляду без сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутністю будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час та місце судового розгляду, а також коли суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 проживає в с. Еворон Солнечного району Хабаровського краю Російської Федерації. Проте в порушення Конвенції про правову допомогу та правових відносинах у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладеної державами СНД 22 січня 1993 року копія позовної заяви з додатками до неї відповідачці не направлялась та про час і місце розгляду справи вона не повідомлялась. Крім того, зі змісту Акту від 4 жовтня 2006 року (а.с. 6) в спірній квартирі проживають родичі відповідачки, а згідно поквартирної карточки, як член сім'ї ОСОБА_1 зареєстрована ОСОБА_3. Проте ці особи до участі в справі не притягнуті.
Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" від 12 квітня 1985 р. зі змінами та доповненнями роз'яснив, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї зазначеної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити підставу позову суд має право тільки за згодою позивача.
Як вбачається з матеріалів справи Коростенський ВЖРЕП № 4 звернувся з позовом до ОСОБА_1 та просив визнати її такою що втратила право користування жилим приміщенням, оскільки після закінчення строку броні квартири вона до неї не повернулась. При цьому позивач посилався на ст. ст. 73, 75, 76 ЖК України. В послідуючому свої вимоги доповнив та просив договір найму квартири з відповідачкою розірвати.
Однак суд першої інстанції на порушення зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вимоги позивача задовольнив з двох підстав.
Крім того, приймаючи до розгляду збільшені позовні вимоги позивача, суд не звернув увагу на те що згідно ч. 2 ст. 173 ЦПК України коли позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви. Проте такі зміни викладені у заяві позивача (а.с. 21)не відповідають вимогам ст. 119 ЦПК України.
Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене вище та відповідно до закону вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд-
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1-ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду від 24 грудня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.