УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
27 березня 2008 року Апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді: Головчук С. В.
суддів: Миніч Т.І., Забродського М. І. при секретарі судового засідання Прищепі О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_1, Селянського фермерського господарства „Мрія" та ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 6 листопада 2007 року,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні орендованим приміщенням та стягнення отриманого доходу за час користування верстатом, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2007 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідачів та просив зобов'язати їх передати йому верстат фрезерний СМР-019 1988 року випуску, автонавантажувач, стіл під фрез, два прижимних полірувальних станки, водяний насос, три електролічильники №199110, №585365, №112885, крісло, дві буржуйки, усунути перешкоди в користуванні орендованим приміщенням по виготовленню пам'ятників у с Шафоростівка Кростишівського району та стягнути отриманий дохід за час користування верстатом у розмірі 10000 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що це майно 9 червня 2004 року він придбав у власність у ПП „Перемога" про що свідчить договір купівлі продажу від 9 червня 2003 року, акт прийому-передачі станків, накладна, прибутковий касовий ордер та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 2 листопада 2005 року. Крім того між позивачем та ПП „Перемога" було укладено договір оренди приміщення майстерні по виготовленню пам'ятників у с Шафоростівка по вул. Польовій 18 Коростишівського району.
19 ГРУДНЯ 2006 рОКу ВІДПОВІДаЧ ОСОБА_4 Закрив МаЙСТерНЮ ПО ВИ-
Справа 22ц/ 440 Головуючий у суді 1 -ої інстанції Мосійчук В.І.
Категорія 5 Суддя-доповідач Забродський М. І.
готовленню пам'ятників і передав її разом з його майном в оренду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 До цього приміщення позивача не допускають, станків не повертають та використовують їх.
В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку 128.100 грн. втраченої вигоди та нанесених збитків, 10000 грн. моральної шкоди та понесені ним судові витрати.
Рішенням Коростишівського районного суду від 6 листопада 2007 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 передати позивачу верстат фрезерний СМР-019 1988 року випуску, автонавантажувач, стіл під фрез, полірувальний станок, водяний насос, три електролічильники, крісло та дві буржуйки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Коростишівського районного суду від 8 січня 2008 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 259 грн.30 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду, в частині зменшення відшкодування моральної шкоди та відмови в задоволенні позову, щодо стягнення втраченої вигоди скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідачів на його користь 128000 грн. втраченої вигоди та 10000 грн. моральної шкоди. Вважає, що в цій частині позовних вимог суд безпідставно відмовив йому у задоволенні позову, оскільки його майном користуються відповідачі та отримують дохід.
В апеляційній скарзі СФГ „Мрія" просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд. Вважає, що судом порушено норми процесуального права, оскільки фермерське господарство не залучено до участі у справі чим порушено його права та обов'язки. Зазначає, що верстат фрезерний СМР-019 та автонавантажувач, які вимагає позивач повернути йому, є власністю співвласників майнових паїв реорганізованого КСП „Перемога" і перебуває у володінні СФГ „Мрія".
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема фрезерний верстат, що знаходиться в приміщенні майстерні по виготовленню пам'ятників, не є власністю позивача і належить СФГ „Мрія". Автонавантажувач, якого зобов'язано ОСОБА_2 повернути позивачу, не належить на праві власності останньому, оскільки в справі відсутня накладна про отримання його позивачем від продавця, відсутні акт прийому передачі та квитанція. Решта майна, яке має бути повернуте ОСОБА_2, позивачу також не належить на праві приватної власності, оскільки відповідні докази у справі відсутні.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, суд вважає, що скарги ОСОБА_1 та СФГ „Мрія" не підлягають задоволенню, а скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1 .втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);
2. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів та просив стягнути з них 128.100 грн. упущеної вигоди, оскільки вони безпідставно використовують його станки та виготовляють пам'ятники. Проте доказів, що саме цей розмір збитків позивачу заподіяно неправомірним використанням його майна суду не надав. За таких обставин суд обґрунтовано відмовив йому у задоволенні цих вимог.
Задовольняючи частково вимоги позивача, щодо стягнення моральної шкоди, суд правильно вважав, що відповідно до ст. 1167 ЦК України така шкода йому заподіяна неправомірним утриманням майна, внаслідок чого ОСОБА_1 змушений був приймати міри до організації свого життя, звертатись до правоохоронних органів і суду за захистом своїх прав внаслідок чого він зазнав моральних страждань. Визначений розмір є обґрунтований і підстав для його зміни не має.
Ухвалюючи рішення, щодо повернення ОСОБА_2 позивачу верстату фрезерного СМР-019 1988 року випуску та автонавантажувача, суд правильно виходив з того, що 9 червня 2003 року ОСОБА_1 та Приватне підприємство „Перемога" уклали договір купівлі-продажу цього верстату. На виконання умов договору позивач сплатив продавцю 3930 грн., що стверджується накладною та згідно акту прийому-передачі отримав цей станок (а.с. 14, 16-18). Крім того, між позивачем та Приватним підприємцем ОСОБА_5 5 лютого 2004 року був укладений договір купівлі-подажу автонавантажувача за 12 000 грн.(а.с. 68). Ці договори є чинними, а тому ОСОБА_1 є власником цього майна. Тому доводи апеляційної скарги СФГ „Мрія" про те, що верстат фрезерний СМР -19 та автонавантажувач перебувають у володінні господарства і останнє не було залучено до участі у розгляді цієї справи є безпідставні.
Разом з тим, задовольняючи позов ОСОБА_1, в частині вимог про повернення йому крісла, двох буржуйок та полірувального станка у неробочому стані, суд виходив з того, що це майно належить позивачу на
підставі акту опису і арешту майна складеного державним виконавцем 23 січня 2007 року.
Проте з таким висновком суду погодитися не можливо.
Відповідно до ст. 386 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема з правочинів.
Оскільки позивачем не доведено право власності на це майно, а з Акту опису і арешту майна не вбачається кому належить це майно тому висновок суду про повернення цього майна є безпідставним.
За таких обставин, підстав для задоволення зазначених вимог не було. Тому апеляційний суд рішення суду першої інстанції, в частині витребування крісла, двох буржуйок та полірувального станка у неробочому стані скасовує та постановляє нове рішення у цій частині та відмовляє у задоволенні таких позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 проте, що договір купівлі-продажу 3-електролічильників, стола під фрез, полірувального станка, водяного насоса укладений 9 червня 2003 року не може бути підставою для набуття права власності за позивачем, оскільки відсутні накладні, платіжні документи, акти приймання-передачі є безпідставні.
Відповідно до ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві.
Згідно акту опису майна, від 19 грудня 2006 року видно, що придбане майно позивачем 9 червня 2003 року у ПП „Перемога" знаходиться у майстерні по виготовленню пам'ятників у с Шафоростівка і використовувалось ним для підприємницької діяльності, що стверджується трудовими договорами між працівниками та ОСОБА_1 (а.с. 19, 20, 42, 43, 44, ).
Керуючись ст. ст. 209, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд-
ВИРІШИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Сільськогосподарського фермерського господарства „Мрія" на рішення Коростишівського районного суду від 6 листопада 2007 року - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Коростишівського районного суду від 6 листопада 2007 року в частині витребування крісла, двох буржуйок та полірувального станка у неробочому стані скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині. Відмовити ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про витребування крісла, двох буржуйок та полірувального станка в неробочому стані.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.