ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"22" вересня 2014 р. Справа № 908/2104/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Передрій Г.С.,

за участю представників:

від апелянта - не з'явився;

від кредитора Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" - Пашкової Н.В. - за довіреністю від 30.05.2014р.,

ліквідатор - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів м. Києві (вх. №2591 З/2) на постанову господарського суду Запорізької області від 29.05.2014р. у справі 908/2104/13,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТЕХ-99", м. Запоріжжя,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Запорізької області від 29.05.2014р. у справі № 908/2104/13 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТЕХ-99" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чулакова Петра Ігоревича. Зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону. Зобов'язано оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Не погодившись з постановою господарського суду Запорізької області від 29.05.2014р. Головне управління Міндоходів у м. Києві звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній постанові, обставинам справи, неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 29.05.2014р. у справі № 908/2104/13 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТЕХ-99" та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана постанова господарського суду Запорізької області прийнята з порушенням норм ст.ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також з неврахування судом вимог ст. 78 Податкового кодексу України, що, на думку скаржника, спричинило порушення інтересів держави, а також унеможливило проведення позапланової виїзної перевірки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2014р. апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні представник кредитора Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заперечив проти апеляційної скарги, просив суд постанову господарського суду Запорізької області від 29.05.2014р. у справі № 908/2104/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також, в судовому засіданні представник кредитора заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надати додаткові письмові пояснення у справі. Колегія суддів, враховуючи достатність наявних матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, вирішила відмовити в задоволенні заявленого кредитором клопотання.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у м. Києві підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Оскільки вказані правовідносини регулюються нормами Господарського процесуального кодексу України, то саме вказаний законодавчий акт повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

В силу особливостей процедури банкрутства (ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників такої справи з метою попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно з п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Колегія суддів звертає увагу на помилковість посилання апелянта на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2344-XII) при визначенні поняття сторін у справі про банкрутство, оскільки оскаржувана постанова господарського суду Запорізької області у справі №908/2104/13 була винесена 29.05.2014р., що свідчить про застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI) учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу територіальних органів Міністерства доходів і зборів України у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших учасників справи про банкрутство, окрім кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство відносно ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99" здійснювалося в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до банкрута, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення та визнання цих вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

У той же час порушення права заявника апеляційної скарги - податкового органу, у тому числі позбавлення його можливості стати учасником справи про банкрутство, може мати місце лише у разі наявності у цієї особи відповідного суб'єктивного права.

Головне управління Міндоходів у м. Києві в апеляційній скарзі не зазначає про наявність будь-якої податкової заборгованості боржника, а обґрунтовує вимоги апеляційної скарги лише неможливістю проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, а також на непогодження ліквідаційного балансу.

Як вбачається з матеріалів справи, зборами учасників ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99" на підставі п.1 ст. 104 Цивільного кодексу України прийнято рішення про ліквідацію ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99", у зв'язку з чим в газеті "Голос України" № 1 (5501) було розміщено оголошення про прийняття учасниками зазначеного товариства рішення про його ліквідацію.

Як встановлено колегією суддів, матеріали справи не містять доказів звернення скаржника з кредиторськими вимогами до товариства на підставі статті ст. 105 Цивільного кодексу України, яка встановлює порядок виконання рішення про ліквідацію юридичної особи та приймання заяв кредиторів протягом двох місяців з моменту даного оголошення (а.с.23).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з вимогами ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України, проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Призначається та розпочинається перевірка у такі строки: протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим, в інших випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.06.2013р. у справі № 908/2104/13 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство, зобов'язано до проведення засідання представити суду, зокрема, Державній Податковій інспекції - довідку про податкову заборгованість боржника та про надання ним останньої податкової звітності; відомості про наявні у боржника рахунки в установах банків із зазначенням дат відкриття та закриття; інформацію про призначення та проведення податкових перевірок щодо боржника відповідно до закону, акти та матеріали перевірок (т.1, а.с.1).

Вказана ухвала направлялася на адресу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя і була нею отримана 25.06.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. (т.1, а.с. 46).

Відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" Перелік територіальних органів Міндоходів, які утворюються, включає, зокрема, Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів.

Листом від 02.07.2013р. Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя на виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 19.06.2013р. у справ № 908/2104/13 надала наступні документи: довідку про податкову заборгованість; відомості про відкриті рахунки в установах банків із зазначенням дат відкриття та закриття рахунку; довідку про призначення та проведення податкових перевірок щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТЕХ-99" (т.1 а.с.80-83).

Колегією суддів також встановлено, що в судовому засіданні господарського суду Запорізької області, в якому винесено ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.07.2013р. у справі № 908/2104/13 про порушення провадження у справі № 908/2104/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТЕХ-99», був присутнім представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя. Копія вказаної ухвали направлялася на адресу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (а.с. 138-139).

Крім того, згідно з п.11.2. Порядку обліку платників податків і зборів (далі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 р. за №503/25280 (в редакції, яка діяла на момент порушення у справі про банкрутство) у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей): заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу; відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу; судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Відповідно до п. 11.3 Порядку у разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими підпунктами 11.3.2 та 11.3.3 цього пункту) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Крім того, відповідно до абз. 4 п. 3.1 Порядку обліку платників податків і зборів (далі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 р. за №503/25280 (в редакції, яка діяла на момент порушення у справі про банкрутство) органи державної податкової служби здійснюють обмін відомостями (повідомленнями) про здійснення дій з державної реєстрації та взяття на облік (зняття з обліку) юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у порядку взаємодії із державними реєстраторами та Єдиним державним реєстром.

29.05.2014р. господарський суд першої інстанції виніс постанову про визнання ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Вказана постанова також направлялася на адресу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, а також державному реєстратору реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції. (т. 2, а.с. 50,51).

Як встановлено колегією суддів, вказану постанову про визнання ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури було надіслано державному реєстратору, що також підтверджує факт внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та можливість ознайомлення апелянта з розпочатою стосовно ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99" ліквідаційною процедурою.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 29.05.2014р. повідомлення про визнання ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України (номер публікації 4250).

Відповідно до абз. 2 п. 11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 р. за №503/25280 (в редакції, яка діяла на момент визнання боржника (ТОВ "ІНТЕР ТЕХ-99") банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури) дані про прийняття рішення щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів Державної реєстраційної служби України та Центрального контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на факт унеможливлення діями боржника проведення відповідної перевірки спростовується матеріалами справи, оскільки скаржник був повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також початок ліквідаційної процедури, що підтверджується направленням на адресу органу, в якому обліковувався платник податків (боржник) та який є структурним підрозділом Міністерства доходів і зборів України, судових рішень, передбачених чинним законодавством.

Як свідчить матеріали справи, Державна податкова інспекція Шевченківського району м. Запоріжжя не зверталася до розпорядника майна, ліквідатора банкрута з заявами щодо проведення відповідної перевірки боржника. При цьому, матеріали справи не свідчать, що апелянтом провадилася активна робота, направлена на проведення перевірки у встановлені законодавством строки, хоча часу для звернення до ліквідатора боржника з відповідною заявою та для здійснення перевірки було достатньо (ухвала про порушення у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТЕХ-99» винесена 17.07.2013р.).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідний орган, в якому перебуває на обліку боржник, не був позбавлений права провести позапланову документальну перевірку підприємства банкрута, в розумні строки звернувшись до ліквідатора боржника, а також у разі виявлення грошових зобов'язань боржника перед ним, звернутися з кредиторськими вимогами у встановленому порядку та строки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Головним управлінням Міндоходів у м. Києві не доведено факту наявності у нього права на звернення до господарського суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Запорізької області від 29.05.2014р. у справі № 908/2104/13, бути учасником у спраі про банкрутство, а також обмеження діями боржника можливості проведення відповідної перевірки.

Щодо твердження апелянта про необхідності перевірки податковим органом правильності складеного ліквідатором в порядку ст. 60 Господарського кодексу України оцінки вартості майна боржника, ліквідаційного балансу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 60 Господарського кодексу України достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом доходів і зборів, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Як зазначено вище, ліквідація Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТЕХ-99" провадилась в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI).

Колегія суддів зазначає, що положення ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України є загальними та повинні застосовуватися при здійсненні процедури ліквідації боржника (затвердженні ліквідаційного балансу ліквідаційною комісією боржника за наявності коштів для задоволення всіх вимог кредиторів у процедурі самоліквідації) та поза межами судових процедур банкрутства.

При встановленні відповідно до проміжного ліквідаційного балансу відсутності активів боржника для задоволення всіх вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство. Складення проміжного ліквідаційного балансу та затвердження його відповідно до ст. 111 ЦК України є однією з необхідних передумов для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після закінчення строку, який передбачений ст. 105 ЦК України.

Таким чином, порушення провадження у справі про банкрутство судом означає введення спеціальної процедури ліквідації боржника та зумовлює переважне застосування судами спеціальних норм законодавства про банкрутство.

Колегія суддів звертає увагу на те, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Податкового кодексу України не містять положень про те, що затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу і ліквідація юридичної особи не можуть бути здійснені судом, у зв'язку з необхідністю проведення позапланової документальної перевірки підприємства банкрута податковим органом та перевірки органом доходів і зборів ліквідаційного балансу товариства.

Дослідивши матеріали справи №908/2104/13, колегія суддів встановила, що зазначена процедура проведена з дотриманням встановленого порядку та ліквідатором вчинено всі дії, передбачені вказаним Законом, а також встановлено, що Державна податкова інспекція Шевченківського району м. Запоріжжя мала можливість для проведення відповідної документальної перевірки у встановленому законодавством порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на підставі Закону України від 13.05.2014р., № 1258-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом" статтю 60 Господарського кодекс України виключено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів зазначає, що апелянт в порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що оскаржувана ухала господарського суду порушує його права та обов'язки, до апеляційної скарги не надав.

Отже, не маючи до боржника грошових вимог, Головне управління Міндоходів у м. Києві, не набуло процесуального статусу учасника провадження у справі про банкрутство та, відповідно, не має права на оскарження постанови суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У пункті 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XІІ Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що апеляційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права на таке подання).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спір згідно поданої апеляційної скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 29.05.2014р. у справі №908/2104/13 не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

На підставі виладеного, керуючись статтями 80, 86, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 29.05.2014 р. у справі №908/2104/13.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.