ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. Справа № 354-15/10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Передрій Г.С.,

за участю представників:

від апелянта - не з'явився;

від боржника - не з'явився;

від кредиторів - не з'явились;

ліквідатор ВАТ «Роменський завод автоматичних телефонних станцій» - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області, м. Ромни (вх.№2459С/2)

на ухвалу господарського суду Сумської області від 07.07.2014р.

у справі № 354-15/10,

за заявою Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз», м. Охтирка, Сумська обл.,

до боржника Відкритого акціонерного товариства «Роменський завод АТС», м.Ромни, Сумська область,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.07.2014р. у справі №354-15/10 (суддя Костенко Л.А.) в задоволенні заяви кредитора Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області про визнання поточних кредиторських вимог до боржника Відкритого акціонерного товариства "Роменський завод АТС" у розмірі 80618,46 грн. у справі № 354-15/10 - відмовлено.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що оскільки постанова про визнання боржника банкрутом прийнята 06.06.2013р., то в силу вимог ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) вимоги УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень-грудень 2013 року та січень-травень 2014 року в розмірі 80618,46 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не мають характеру поточних (а.с.78-79 матеріалів оскарження ухвали).

Управління Пенсійного фонду в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області, не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просило суд скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 07.07.2014р. у справі №354-15/10 та прийняти нове рішення, яким визнати та включити до реєстру поточні кредиторські вимоги Управління пенсійного фонду України у м. Ромнах та Роменському районі Сумської області з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками №1,2 за вересень-грудень 2013 року та січень-травень 2014 року на загальну суму 80618,46 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник, посилаючись на приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначає, що під час ліквідаційної процедури у боржника можуть виникнути поточні зобов'язання. Зокрема, відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам підприємства, здійснюється до внесення запису до ЄДРПОУ про державну реєстрацію припинення юридичної особи, а отже оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права (а.с.84 матеріалів оскарження ухвали).

15.09.2014р. від Управління Пенсійного фонду в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області надійшла заява про розгляд справи без участі його представника (вх.№ 7740, а.с. 106 матеріалі оскарження ухвали).

Розпорядженням секретаря судової плати № 2 Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду справи №354-15/10 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.

В судове засідання господарського суду апеляційної інстанції представники сторін не з'явились. Апелянт та інші кредитори належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що участь представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників апелянта та інших кредиторів за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, та перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Постановою господарського суду Сумської області від 06.06.2013р. у справі №354-15/10 припинено процедуру санації боржника Відкритого акціонерного товариства «Роменський завод АТС» у справі № 354-15/10. Припинено повноваження керуючого санацією Ховріна Юрія Андрійовича. Визнано банкрутом боржника Відкрите акціонерне товариство «Роменський завод АТС». Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 06.06.2014р. Призначено ліквідатором банкрута Відкритого акціонерного товариства «Роменський завод АТС» арбітражного керуючого Ховріна Юрія Андрійовича. Зобов'язано ліквідатора відповідно до вимог ч.3, ч.4 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 22.12.2013р. № 4212-VI (чинний з 19.01.2013р.) з урахуванням ч. 1 прикінцевих та перехідних положень здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах, подати суду докази публікації оголошення. Зобов'язано ліквідатора в межах ліквідаційної процедури застосувати положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 22.12.2011р. № 4212-VI, що регулюють продаж майна. Зобов'язано ліквідатора до закінчення ліквідаційної процедури представити до суду звіт та ліквідаційний баланс з документами, передбаченими ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 22.12.2011р. № 4212-VI.

10.06.2014р. Управління Пенсійного фонду в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області звернулось до місцевого господарського суду з заявою про визнання поточних кредиторських, у якій просило визнати поточні кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень-грудень 2013 року та січень-травень 2014 року на загальну суму 80618,46 грн., у т.ч. за списком № 1 - 9330,57 грн., за списком № 2 - 71287,89 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Управління пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок порушення боржником вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункту 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, у боржника виявилась заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками №1,2 за вересень-грудень 2013 року та січень-травень 2014 року на загальну суму 80618,46 грн.

Кредитором на адресу боржника були направлені розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками №1,2, що підтверджується листами Управління Пенсійного фонду в м. Ромнах та Роменському районі, які містяться в матеріалах справи (а.с. 15-69 матеріалів оскарження ухвали).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.07.2014р. у справі №354-15/10 відмовлено у задоволенні заяви кредитора Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі Сумської про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 80618,46 грн. з підстав, зазначених вище (а.с.78,79 матеріалів оскарження ухвали).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом розгляду в цій справі є визнання та включення до реєстру вимог кредиторів поточних кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області, які виникли під час ліквідаційної процедури.

Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами пункту 1-1 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011р. N 4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013р., положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою місцевого господарського суду від 06.06.2013р. визнано Відкрите акціонерне товариство "Роменський завод АТС" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р., до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р. N 4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013р.

За приписами статті 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закон про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З аналізу наведеної норми вбачається, що в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникнути виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, і порядок їх виконання визначений спеціальним Законом про банкрутство.

Нормами Закону про банкрутство встановлено, що в ліквідаційній процедурі у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів в порядку статті 38 Закону про банкрутство.

Відповідно до частини 8 статті 41 Закону про банкрутство кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

За приписами частини 2 статті 41 вказаного Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

В пункті 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. N 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011р. N 4212-VI)" визначено, що статтею 38 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

У зв'язку з цим здійснюється капіталізація платежів за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 "Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Що ж до витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, то їх капіталізація чинним законодавством не передбачена. У ліквідаційній процедурі в установлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.

Після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом поточні вимоги (грошові вимоги, що виникли під час проведення процедур банкрутства), стають конкурсними вимогами та можуть бути заявлені згідно з частиною першою статті 38 Закону.

З наведених норм вбачається, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Заявою про визнання поточних кредиторських вимог від 28.05.2014р. №3418/08-23, зареєстрованою місцевим господарським судом 10.06.2014р., підтверджується, що заборгованість з виплати та доставки пільгових пенсій утворилась за період з вересня по грудень 2013 року та січня по травень 2014 року, тобто після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою господарського суду Сумської області від 06.06.2013р.

Однак вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства можуть пред'являтись тільки до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014р. та Вищого господарського суду України від 23.10.2013р. у справі №5021/1639/2011, від 28.05.2013р. у справі № 11/Б-1042(377/7-10) та від 18.09.2013р. у справі № 6/108-09, від 15.01.2014р. у справі №6/156-06.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Сумської області від 07.07.2014р. у справі №354-15/10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Ромнах та Роменському районі Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 07.07.2014р. у справі №354-15/10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складений 22.09.2014р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.