ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2014 р. Справа № 922/1347/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І. суддя Лакіза В.В.

при секретарі Передрій Г.С.

за участю представників:

позивача - Колесника Р.Ю. за довіреністю №103 від 13.03.2014 р.,

відповідача - Колосова А.В. за довіреністю б/н від 15.05.2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (вх. №1778Х/2-8) на рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2014 р. у справі № 922/1347/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське", с. Козіївка Краснокутського району Харківської області

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

07.04.2014 р. Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" про стягнення коштів у розмірі - 17878892,63 грн. з яких: 8852200,00 грн. - сума попередньої оплати, 2708773,20 грн. - договірної санкції, 4426100,00 грн. - штрафу, 1891819,43 грн. - 24 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 73080,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю № К015НАR-F від 17.04.2013 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2014 р. у справі №922/1347/14 (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Козіївське" на користь ПАТ Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 8852200,00 грн. - суму попередньої оплати, 2708773,20 грн. договірної санкції, 4426100,00 грн. штрафу, 1891819,43 грн. - 24% річних та витрати про сплаті судового збору у розмірі 73080,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Козіївське" не погодилось з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та невідповідність нормам процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2014 р. у справі №922/1347/14 та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій на 189819,43 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник, зокрема, посилається на те, що судом не визначено, що стало підставою для відхилення правової позиції відповідача, наданої ним у запереченнях проти позову.

Також скаржник вважає безпідставою позовну вимогу в частині стягнення договірної санкції, оскільки аналіз норми ст. 549 ЦК України не дає підстав вважати правомірним нарахування договірної санкції у розмірі 0,2% від суми попередньої оплати за неваиконання саме майнового зобов'язання.

Стосовно штрафу у розмірі 50% від суми, визначеної п.3.1.1. договору, заявник вважає його завищеним та таким, що не відповідає засадам справедливості та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права та вказує на те, що, на його думку, господарський суд Харківської області не оцінив співвідношення розміру заборгованості та розміру штрафу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.07.2014 р.

За клопотанням відповідача (вх. №5903 від 24.07.2014 р.) строк розгляду справи було продовжено за межі двохмісячного строку в порядку ст. 69 ГПК України та відкладено її розгляд на 18.09.2014 р.

В судове засідання 18.09.2014 р. прибули представники сторін та надали пояснення у справі.

Представник відповідача надав клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх. №7937 від 18.09.2014 р.), на вирішення якої просив поставити питання про співрозмірність понесених збитків сумі неустойки (штрафних санкцій, річних), заявленої до стягнення, а саме:

1. Який розмір понесених збитків позивача в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки від 17.04.2013 р. №К015НАК-Р та на скільки перевищує або на скільки менше розмір збитків позивача суми неустойки (штрафних санкцій, річних) визначеній в п.6.3. договору поставки від 17.04.2013р. №К015НАК-Р?

2. Чи дозволяє майновий стан відповідача здійснити оплату неустойки (штрафних санкцій, річних) за договором поставки від 17.04.2013р. №К015НАК-Р у розмірі 9026692,63 грн?

Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання.

З метою повного та всебічного розгляду справи, надання можливості учасникам процесу надати додаткові пояснення для обгрунтування питань щодо заявленого відповідачем клопотання в судовому засіданні 18.09.2014 р. оголошено перерву до 19.09.2014 р.

В судове засідання 19.09.2014 р. прибули представники сторін та надали пояснення у справі.

Представник відповідача зазначив про те, що додаткових поясненьу даному судовому засіданні для обгрунтування питань, поставлених у клопотанні про призначення судово-економічної експертизи, він надати не має можливості.

Також, у судовому засіданні 19.09.2014 р. представник відповідача надав заяву про відстрочку виконання рішення (вх. №8012 від 19.09.2014 р.), в якій вважає ситуацію, що склалась у відповідача на даний час, виключною, та просить відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2014 р. до 15.05.2015 р.

Представник позивача проти заяви відповідача про відстрочку виконання рішення заперечував.

З метою повного та всебічного розгляду справи, надання можливості представникам сторін надати додаткові пояснення для обгрунтування питань щодо заявлених відповідачем клопотань, у межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 22.09.2014 р.

В судове засідання 22.09.2014 р. прибули представники сторін та надали пояснення у справі.

Представник відповідача заявив відмову від клопотання про призначення судово-економічної експертизи у справі.

Заяву про відстрочку виконання рішення представник відповідача підтримав, надав до суду баланс, звіт про фінансовий стан на 2013 р. та перше півріччя 2014 року.

Також представник відповідача заявив про визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та доказів на їх підтвердження, доводи апеляційної скарги, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених статтею 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 17.04.2013 р. між публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (далі - постачальник) було укладено договір на поставку зерна майбутнього врожаю №К015НАR-F (далі -договір)(а. с. 21).

Відповідно до пункту 8.2. договору він набуває чинності з моменту його укладення.

Сторони узгодили що строк дії договору: з дати набуття чинності у відповідності до пункту 8.2 договору - до моменту повного та належного виконання зобов'язань за цим договором (п. 8.6. договору)(а. с. 29).

Згідно з п. 1.1. договору в порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк (термін) передає покупцю наступну сільськогосподарську продукцію(далі - товар):

- найменування товару - зерно кукурудзи 3 класу;

- одиниця виміру товару - метрична тонна;

- кількість товару - 12 646, 000;

- а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили що термін поставки - до 01.11.2013 р. (а. с. 22).

Відповідно до пункту 2.2 договору однією з істотних умов договору є укладення сторонами договору застави майбутнього врожаю та вимоги про укладання зазначеного договору (а. с. 22).

На виконання умов даного договору 17.04.2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство"Домінанта" (страховик) та товариство з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (страхувальник) уклали договір №МН/АК-13№0211КВ комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (а. с. 37) .

Відповідно до пункту 7.1 вказаного договору він набирає чинності з дня оплати страхового платежу у розмірах та у строки, визначені пунктом 6.3 договору страхування, на поточний рахунок страховика у повному обсязі, та діє до 31.10.2013 р. (а .с. 44).

Пунктом 2.2. договору поставки зерна майбутнього врожаю сторони узгодили, що однією з істотних умов є укладання договору застави майбутнього врожаю.

Предметом застави буде товар, визначений у пункті 1.1. цього договору, який стане власністю постачальника (заставодавця) після укладення договору застави майбутнього врожаю.

Постачальник усвідомлює та погоджується, що в разі невиконання ним своїх зобов'язань перед покупцем, які передбачені пунктом 1.1. договору та полягають в тому, що постачальник поставляє покупцю товар в термін (строк), передбачений пунктом 1.2 договору, покупець має право задовольнити свої вимоги у спосіб, який бере на власний розсуд та в повному обсязі, що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи розмір договірних санкцій, процентів, неустойки, штрафів, пені, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на товар та його реалізацію (нотаріальні послуги, виконавчий збір, тощо) (а. с. 22-23).

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 17.04.2013 р. на виконання пункту 2.2. договору поставки зерна майбутнього врожаю №К015НАR-F між публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (заставодавець) укладено договір застави майбутнього врожаю, за умовами якого заставодержатель має право у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов'язань за основним договором одержати задоволення за рахунок передбаченого пунктом 1.5. цього договору заставленого майна, переважно перед іншими кредиторами заставодавця (а с.31).

Згідно з пунктом 3.1 договору попередня оплата товару здійснюється із розрахунку одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 700,00 грн. за одиницю виміру товару, у тому числі ПДВ-116,67 грн.

Пунктом 3.1.1. сторони узгодили, що сума попередньої оплати за товар становить 8 852 200,00 грн. (а. с. 24).

Відповідно до пункту 4.1. договору покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені підпунктом 3.1.1. договору, на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахуванням грошової суми передбаченої у підпункті 4.1.1. цього договору.

Підпунктом 4.1.1 договору сторони узгодили що постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до пункту 4.1. договору, у розмірі, зазначеному у договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (далі договір-комплексного страхування), що є невід'ємною частиною договору, як страховий платіж. Грошові кошти зазначені підпунктом 4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту сплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування ( у порядку, що передбачений договором комплексного страхування) (а. с. 24-25).

Відповідно до пункту 4.2. договору остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначено підпунктом 3.1.1. договору), за поставлений покупцю товар (у кількості, яка не може бути більшою, ніж це визначено пунктом 1.1. договору), здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у пунктах 2.3., 2.4. цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ (грн.), що визначена на підставі пункту 3.2. договору.

Пунктом 5.4. сторони визначили, що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконав своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у тому числі з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого пунктом 5.5. договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого пунктом 5.5. договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю всі перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору (у тому числі суму коштів, що визначена згідно підпункту 4.1.1. договору) протягом 3 банківських днів з моменту отримання листа-вимоги покупця. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з платіжним дорученням №447 від 26.04.2013 р. позивач здійснив сплату виробнику за кукурудзу 3 кл. зг. рах. 5 від 17.04.2013 р. за дог. №К015НАR-F від 17.04.2013 на суму 8188285,00 грн.(а. с. 59, 75).

Також позивачем на виконання умов договору та договору про страхування було перераховано кошти товариству з додатковою відповідальністю страховому товариству "Домінанта" у розмірі 663915,00 грн. за платіжними дорученнями:

- №448 від 26.04.2013 р.на суму 132783,00 грн.;

- № 1031 від 29.07.2013 р. на суму 531132,00 грн.

Оскільки відповідач не здійснив поставку зерна у встановлений законом термін, 06.03.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист- вимогу, вих. №111-02/03, в якому позивач, з посиланням на невиконання відповідачем умов договору поставки зерна майбутнього врожаю №К015НАR-F, та у відповідності до пункту 5.4., відмовився від подальшого виконання свох забов'язань за договором, а також вимагав від відповідача протягом 3 банківських днів з моменту отримання листа-вимоги повернути (перерахувати) все отримане за договором, зокрема суму попередньої оплати у розмірі 8852200,00 грн., суму договірної санкції у розмірі 2213050,00 грн. та суму штрафу у розмірі 4426100,00 грн. згідно з пунктом 6.3 договору (а. с. 62-64).

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач лист-вимогу отримав 11.03.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у строк, визначений пунктом 1.2. договору (до 01.11.2013 р.) не виконав свого обов`язку щодо поставки сільськогосподарської продукції та суму попередньої оплати (у тому числі включно страховий платіж відповідно до пункту 4.1.1. договору) позивачу не повернув.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до суду з відповідним позовом.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2014 р. у даній справі позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Козіївське" на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 8852200,00 грн. - суму попередньої оплати, 2708773,20 грн. договірної санкції, 4426100,00 грн. штрафу, 1891819,43 грн. - 24% річних та витрати про сплаті судового збору у розмірі 73080,00 грн.

Господарський суд Харківської області, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що відповідач не надав суду доказів повернення попередньої оплати, що договірні санкції, штраф та 24% річних підлягають стягненню з відповідача на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України.

Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду та, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Отже, колегією суддів встановлено, що відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його у строк, встановлений договором.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару в установлений строк позивач має право вимагати від останнього повернення передоплати за непоставлений товар в сумі 8852200,00 грн.

Оскільки відповідачем даних вимог позивача, всупереч вимогам закону, не виконано, доказів здійснення повернення предоплати за спірною угодою не надано, висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8852200,00 грн. передоплати є законними та обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2708773,20 грн. договірної санкції, 4426100,00 грн. штрафу, 1891819,43 грн. - 24% річних колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3 інформаційного листа №01-06/249 від 15.03.2011 р. Вищого господарського суду України "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Аналогічну позицію висловлено в постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 р. р. № 3-35гс13 у справі № 908/43/13-г та зазначено, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. При цьому, на цю пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

Пунктом 6.3. договору поставки сторонами було визначено, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору.

Отже, при укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та договірних санкцій у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2708773,20 грн. договірної санкції за прострочення відповідачем зобов'язання з поставки товару за період з 02.11.2013 р. по 03.04.2014 р. та 4426100,00 грн. штрафу, та враховуючи, що представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вказав на те, що відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно з п.3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як вже зазначалося вище, у пункті 5.4 договору сторони узгодили, що у випадку порушення постачальником грошових зобов'язань, останній зобов'язаний сплатити покупцю проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення з відповідача 24 % річних від простроченої суми у розмірі 1 891 819,43 грн. за період з 09.05.2013 р. по 03.04.2014 р., колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, не знаходить правових підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (пункт 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, і за наявності обставин, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим, господарський суд має право, зокрема, відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 7.2 постанови "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2010 р. №9 роз'яснив, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У зв'язку з викладеним вбачається, що при вирішенні питання щодо заяви сторони про відстрочку виконання рішення, потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України задоволення заяви можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Обґрунтовуючи неможливість виконання рішення суду, відповідач посилається на несприятливу фінансову ситуацію, що пов'язана з тимчасовими збитками у його господарській діяльності. Зокрема, він зазначає, що оскільки рослинництво є основним видом діяльності ТОВ "Козіївське", а виробництво сільськогосподарської продукції у рослинництві має сезонний характер, то це відбивається на циклічності отримання коштів. Обігові кошти надходять виключно від продажу продукції власного виробництва, після збирання врожаю.

Проте, у зв'язку з несприятливими погодними умовами весни-літа 2014 р. підприємством у 2014 р. отримано дуже низький врожай зернових, в результаті чого недоотримані кошти, на які підприємство розраховувало. На даний час його заборгованість перед позивачем складає 1787892,63 грн., а виконання рішення суду може паралізувати діяльність підприємства та призвести його до банкрутства.

Також він зазначає, що оскільки вирощення зернових культур пов'язано, насамперед, з природними властивостями зернових культур - визріванням, а у подальшому збором та реалізацією продукції, реальна можливість почати сплачувати суму боргу у відповідача виникне не раніше травня-червня 2015 р.

Відповідно до частини 2 ст. 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, відповідач не довів суду факту наявності виняткових випадків та обставин, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання прийнятого рішення.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів суду факту наявності виняткових випадків та обставин, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання прийнятого рішення, а зазначені відповідачем обставини про відстрочення виконання рішення у апеляційній скарзі не носять особливого і надзвичайного характеру, а свідчать лише про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність відповідача та наявність кредиторської та дебіторської заборгованості винятковою обставиною у розумінні суті статті 121 Господарського кодексу України, що зумовила би не можливість виконати судове рішення або ускладнила його виконання.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження у справі, а рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2014 р. у справі №922/1347/14 прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст.6,8, 19,124, 29 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське", с. Козіївка Краснокутського району Харківської області про відстрочку виконання рішення відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське", с. Козіївка Краснокутського району Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2014 р. у справі № 922/1347/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 29.09.2014 року.

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.