Судове рішення #38813
34-23/75-06-1963А

           

 

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" липня 2006 р.

Справа № 34-23/75-06-1963А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Туренко В.Б.

суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.

за участю  представників  сторін:

від позивачаКалініна В.А.

від відповідача –Чернега Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Казенного підприємства СКБ „Молнія” м. Одеса

на постанову господарського суду Одеської області

від 10.05.2006р.

у справі №  34-23/75-06-1963А

за позовом Казенного підприємства СКБ „Молнія”

до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси

про скасування рішення

                                      встановив:

    ДПІ у Малиновському районі м. Одеси здійснена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань дотримання термінів декларування валютних цінностей станом на 01.07.2002р., на 01.10.2002р. Казенним підприємством „Спеціальне конструкторське бюро „Молнія”, за результатами якої складено акт № 151/23-506/14309623 від 15.09.2005р., де зазначено, що підприємство має за межами України валютні цінності, які підлягають декларуванню в сумі 32 російських рублів –частка у статутному фонді ВАТ „Телеком”. В порушення вимог ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного  регулювання і валютного контролю”, пункту 3 наказу Мінфіна України „Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами” № 207 від 25.12.1995р., підприємство Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2002р., 01.10.2002р. подало до Управління Національного банку України Одеської області несвоєчасно, а саме 30.07.2002р. та 30.10.2002р., допустивши затримку на 5 днів (а.с.24-29).

          На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Малиновському р-ні                 м. Одеси 29.09.2005р. прийнято рішення № 0000692305/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170.00грн., нарахованих на підставі ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного  регулювання і валютного контролю”, пункту 2.3. Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999р. № 542, пункту 2.7. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ № 49 від 08.02.2000р.(а.с.16).

         Зазначене рішення оскаржувалось підприємством в адміністративному порядку, однак залишено без змін, згідно рішень ДПІ у Малиновському р-ні           м. Одеси від 21.11.2005р. № 32599/10/25-012, ДПА в Одеській області від 16.12.2005р. № 23401/25-0007, ДПА України від 04.02.2006р. № 932/6/25-0415 (а.с.33-36, 41-44, 47-50).

         В лютому 2006 року Казенне підприємство СКБ „Молнія” звернулось з адміністративним позовом про визнання недійсним рішення від 29.09.2005р.         № 0000692305/0 (а.с.5-10).

         21.03.2006р. останнім подані зміни до позовної заяви, позивач просив визнати незаконним проведення невиїзної перевірки за період раніше перевірений комплексною перевіркою; визнати неправомірними дії посадових осіб ДПІ у Малиновському р-ні при проведенні невиїзної документальної перевірки за період з 09.09 по 12.09.2005р.; скасувати рішення № 0000692305/0 від 29.09.2005р. ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси про сплату штрафної санкції в сумі 170.00грн. (а.с.92-97).Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що, по-перше, період з 01.07.2000р. по 01.01.2005р. вже був перевірений плановими комплексними документальними перевірками дотримання вимог податкового та валютного законодавства і згідно актів № 23-1/942-58 від 24.01.2003р.,                                      № 24-260312/14309623 від 28.02.2005р. порушень порядку декларування валютних цінностей та валютного законодавства не було виявлено; факт неправомірності дій посадових осіб та незаконність проведення невиїзної перевірки встановлено ДПА в Одеській області, згідно листа за вих. №  19139/14-0015 від 02.11.2005р.; по-друге, органи податкової служби взагалі не мають права застосовувати штрафи, тому що вимоги про декларування валютних цінностей та його порядок встановлені не Законами, а підзаконними актами: Указами, наказами, листами; по-третє, застосування штрафної санкції здійснено ДПІ без урахування строків, визначених ст.250 ГК України, ст.257 ЦК України, п.п.15.1.1. п.15.1. ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181.

          Заперечуючи проти задоволення позову, ДПІ послалась на неправомірність заявлених вимог (а.с.78-82).

                 Постановою господарського суду Одеської області від 10.05.2006р.(суддя Фаєр Ю.Г.) у позові відмовлено з мотивів правомірності застосування відповідачем штрафу за порушення строків декларування валютних цінностей.

             Не погодившись із постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

                     Письмові заперечення на апеляційну скаргу від ДПІ не надійшли.

          Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

      Обов’язкове декларування резидентами України валютних цінностей та іншого майна, що знаходиться за межами України, передбачено ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного  регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. № 15-93. Цією ж законодавчою нормою передбачено, що порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

       Форму декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затверджено наказом Мінфіну України від 25.12.1995р. № 207, зареєстрованим Мінюстом України 11.01.1996р.      № 18/1043. Відповідно до п.2, 3 вказаного наказу, декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності за встановленою формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб’єктів господарювання щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності.

        Пунктом 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ № 419 від 28.02.2000р. встановлено, що квартальна фінансова звітність подається не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна –не  пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

      За порушення процедури декларування валютних цінностей законодавством України передбачено фінансові санкції. Так, відповідно до п.2 ст.16 Декрету              № 15-93, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, застосовується штраф у сумі, яка встановлюється  Національним банком України. Постановою Правління Національного банку України № 49 від 08.02.2000р. затверджено „Положення про валютний контроль”, зареєстрований Мінюстом України 04.04.2000р. № 209/4430. Згідно Преамбули цього Положення, воно визначає основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України „Про Національний банк України” та статтями 13, 16 Декрету КМУ № 15-93 України „Про систему валютного  регулювання і валютного контролю”.

    Пунктом 2.7. означеного Положення передбачено, що невиконання резидентами  вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

    -  порушення строків декларування –накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення;

-          порушення порядку декларування –накладення  штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     Відповідно до п.3.1. вказаного Положення, санкції, передбачені п.2 ст.16 Декрету № 15-93, застосовуються НБУ до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової  служби до інших резидентів і нерезидентів України.

     Згідно пункту 3.1. Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України 04.10.1999р.            № 542, зареєстрованого Мінюстом України 19.10.1999р. № 712/4005 штрафні санкції застосовуються до резидентів  і нерезидентів за винятком банків та інших фінансово-кредитних установ органами державної податкової служби в кожному виявленому випадку порушення.

     Оскільки Казенним підприємством СКБ „Молнія” декларації про валютні цінності станом на 01.07.2002р., 01.10.2002р. подані до територіального управління НБУ із затримкою на 5 днів, що встановлено органом ДПС при перевірці та підтверджено представником підприємства у судовому засіданні апеляційної інстанції, то судова колегія вважає, що рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій є правомірним.

         Посилання скаржника на те, що штрафні санкції визначені не на підставі Законів України не заслуговує на увагу, так як всі перелічені вище законодавчі акти приймались відповідними державними органами в межах наданих їм повноважень і не визнані такими, що втратили чинність.

         Право здійснювати невиїзні документальні перевірки на підставі поданих декларацій надано державній податковій інспекції, згідно п.1  Закону України „Про державну податкову службу в Україні” в редакції, що діяла на час здійснення такої перевірки, а тому заперечення в цій частині є безпідставним.

        Щодо доводів позивача про не застосування судом строку позовної давності, то судова колегія не надає їм правової оцінки, оскільки останній відмовився від цих заперечень  під час розгляду апеляційної скарги.

         Вищенаведене свідчить, що посадові особи податкової служби у даному випадку діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Зазначене враховано судом при вирішенні спору і підстави для скасування постанови відсутні.

           Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                         ухвалив :

              Апеляційну скаргу Казенного підприємства СКБ „Молнія” залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 10.05.2006р. у справі  № 34-23/75-06-1963А  - без змін.

             Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.


                 Головуючий суддя                                                  Туренко В.Б.


            Суддя                                                                      Бандура Л.І.


            Суддя                                                                      Поліщук Л.В.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація