ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-5/344 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"22" січня 2007 р. 15:15 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Євдокимова І.В., при секретері Чорної М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
За адміністративним позовом: Приватного малого підприємства „Монолит” (99011 м. Севастополь, Пер. Панорамний, 1-А)
до Севастопольського міського відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (99001 м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53)
про часткове скасування рішення № 99 від 15.09.2006,
Представники сторін:
Позивач: Кулагін О.А., довіреність № 307 від 05.12.2006;
Відповідач: Столбовська В.О., довіреність № 07/3 від 18.01.2007;
Суть спору:
Приватне мале підприємство „Монолит” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Севастопольського міського відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про часткове скасування рішення № 99 від 15.09.2006 в частині застосування фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 6457,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням вимог діючого законодавства України.
Ухвалою суду від 23.11.2006 по справі було призначено попереднє судове засідання на 05.12.2006.
Ухвалою суду від 05.12.2006 року підготовче провадження по справі закінчено, та справа призначена до судового розгляду.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що оскаржене рішення прийнято згідно з вимогами чинного законодавства України, і тому не підлягає скасуванню.
Згідно зі ст.ст.27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представників сторін, суд
В с т а н о в и в :
Згідно з п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Севастопольським міським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності була проведена документальна перевірка правильності нарахування, обліку і витратив коштів соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності ПМП „Монолит”.
За результатами перевірки складений акт № 309 від 08.09.2006.
Пунктом 1 акту перевірки встановлено, що занижений фонд оплати праці для нарахування збору в розмірі 2,9%, 1% складає –6457,00 грн. Донарахований збір 251,82 грн. на суму заробітної плати 6457,00 грн. по терміновому трудовому договору від 01.04.2005 між ПМП „Монолит” і Білетніковим А.М.
На підставі висновків акту перевірки № 309 від 08.09.2006 Севастопольським міським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення № 99 від 15.09.2006 про застосування та зарахування в бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображені у звіті суми фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків і пені за порушення законодавства по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.
Вказаним рішенням позивачу донарахований збір у розмірі 251,82 грн., а також визначена сума штрафу за неповну сплату страхових внесків в розмірі 6457,00 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Між ПМП „Монолит” і Білетніковим А.М. укладений терміновий трудовий договір № 3 від 01.04.2005.
Відповідно до п. 2.2 ст. 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, розмір яких визначається Законом України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”.
Оскільки позивач при виплаті заробітної плати по трудовому договору № 3 від 01.04.2005 не нарахував і не перерахував страхові внески на соціальне страхування, які передбачені чинним законодавством, у розмірі 2,9% і 1%, а також не відобразив фонд оплати праці для нарахування внесків за трудовим договором № 3 від 01.04.2005 в звітних даних страхувальника за формою 4-ФСС ВУТ, відповідачем прийнято оскаржене рішення про застосування фінансових санкції за неповну сплату страхових внесків в розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, в сумі 6457,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач згоден з фактом неповної сплати страхових внесків, проте вважає, що фінансові санкції до нього повинні застосуватись не відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, а згідно Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і господарського кодексу України.
Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, який набув чинності з 01.04.2001, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до частин першої та третьої статті 9 і абзацу першого частини другої статті 19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 № 2240-ІІІ, який набув чинності з 01.01.2001, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Фонд є некомерційною самоврядною організацією.
Кошти загальнообов’язкового державного страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не включаються до Державного бюджету України.
Статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначено органом, який має право накладати фінансові санкції та штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.
Статтею 30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, визначено порядок стягнення заборгованості за коштами Фонду та нарахування пені. Зокрема, право застосовування фінансових санкцій надано керівникам виконавчої дирекції Фонду, робочих органів відділень Фонду та їх заступникам.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 30 названого Закону за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми. За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.
Такий же порядок стягнення заборгованості визначено Інструкцією “Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності” затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 26.06.2001 №16.
Питання щодо застосування вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 № 2240-ІІІ розглянуто правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на якому 18.04.2003 прийнята постанова № 24 „Про порядок застосування окремих положень законодавства після набрання сили Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.02.2003 № 50, яким встановлено, що положення Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовуються в частині, що не суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”(а.с. 19).
Така ж сама позиція стосовно пріоритету зазначених законів при застосування фінансових санкцій викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2004 у справі № А18/99 (а.с.17-18)
Положення Господарського кодексу України не застосовані до підприємства на підставі того, що відповідно до вимог ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Проте відносини між Фондом соціального страхування і страхувальниками не є господарськими, оскільки не спрямовані на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, як винесено статтею 3 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного , керуючись ст.ст 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
В позові відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя І.В. Євдокимов
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
24.01.2007
Розсилка:
1. ПМП „Монолит” (99011 м. Севастополь, Пер. Панорамний, 1-А)
2. Севастопольське міське відділення Фонду Соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (99001 м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53)
3. Справа
4. наряд