ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"25" грудня 2006 р. |
Справа № 12/226-3222 |
16 год. 15 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Кічула В.М.
розглянув справу:
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1, м. Тернопіль
до відповідача-1: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль
до відповідача-2: Приватного малого підприємства «Люкс», м. Тернопіль
про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_1.
За участю представників сторін:
позивача:
відповідача-1: Переймибіда Р.Б. -податковий інспектор, довіреність НОМЕР_45497/7/10-015 від 16.03.2006р.
відповідача-2:
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Тернопіль, надалі позивач, звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль, надалі відповідач-1, до приватного малого підприємства «Люкс», м. Тернопіль, надалі відповідача-2, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_1.
Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1., лист №НОМЕР_2., лист №НОМЕР_3, договір №НОМЕР_4, додаток №НОМЕР_5 до договору, договір №НОМЕР_6, дозвіл №НОМЕР_7, лист №НОМЕР_8., інші матеріали.
Представник позивача та відповідача-2 в судове засідання, 25.12.2006р., не з'явилися.
У поданому заперечення проти позову від 04.09.2006р. №55908/7/10-015 Тернопільська ОДПІ позовні вимоги не визнає і просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що працівниками податкового органу перевірка здійснена в рамках чинного законодавства, якою було виявлене порушення підприємцем п.п. 7.1, п. 7.2 п. 7 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та ядерної безпеки», а також п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що послугувало прийняття податкового повідомлення-рішення, яким правомірно визначено підприємцю ОСОБА_1 суму штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено.
18 квітня 2005 року працівниками Тернопільської ОДПІ проведено перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватним підприємцем ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт №НОМЕР_9 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002р. по 31.12.2004р.».
Перевіркою встановлено та зафіксовано в Акті перевірки, що для здійснення діяльності підприємець ОСОБА_1, використовує два комплекси АЗС, які орендуються у ПМП «Люкс»згідно договорів оренди №НОМЕР_4 та №НОМЕР_6 Відповідно до п. 2.1 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України НОМЕР_10 підприємець ОСОБА_1 є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища, який справлявся за викиди основних забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за ІІІ-ІV квартали 2002 року, І-V квартали 2003 року та І-ий квартал 2004 року в ДПІ у м. Тернополі не подавалися.
20 квітня 2005 року Тернопільською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1, яким суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі -ОСОБА_1 згідно п. «б»п.п. 4.2.2 ст. 4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі Акту перевірки від 18.04.2005р. №НОМЕР_9 відповідно до п. 7.1, 7.2 п. 7 Інструкції ««Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища»визначено суму податкового зобов'язання в сумі 1190 грн. штрафних санкцій.
Дане податкове повідомлення-рішення і оскаржується позивачем.
Оцінивши зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами України. Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування»збір за забруднення навколишнього природного середовища віднесено до загальнодержавних податків і зборів.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону природного середовища»збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
Порядок встановлення нормативів збору, обчислення, стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до законів України.
Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Відповідно до п. 2 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999р. №303 збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється, зокрема за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.
Постановою КМУ від 13.03.2002р. №302 затверджено «Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян -підприємців, які отримали дозволи», який встановлює єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Пунктом 2 Порядку визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.
Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої Наказом Мінекобезпеки України, ДПА України НОМЕР_10 платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Разом з тим, як встановлено п.п. 2.4 п. 2 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої Наказом Мінекобезпеки України, ДПА України НОМЕР_10 невключення підприємства, установи, організації, громадянина -суб'єкта господарювання до переліку підприємств, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди не звільняє їх від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на положення «Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи», затвердженого Постановою КМУ від 13.03.2002р. №302 -дозвіл видається суб'єкту господарювання -власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші. Також зазначає, що власником стаціонарного джерела викиду -АЗС є ПМП «Люкс», яке включене до переліку підприємств, установ та організацій і сплачує збір за забруднення навколишнього середовища, і яке передало в оренду підприємцю ОСОБА_1 згідно договорів оренди автозаправні станції.
Так, згідно договорів оренди НОМЕР_4 та №НОМЕР_6 ПМП «Люкс»передало в орендне користування підприємцю ОСОБА_1 комплекс АЗС у м. Тернополі по АДРЕСА_1 Тернопільського району. Відповідно до умов договорів оренди підприємець ОСОБА_1 зобов'язана утримувати та експлуатувати АЗС згідно норм і правил по охороні праці, екології, санітарії та протипожежної безпеки.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здіснення господарської діяльності.
В свою чергу, під суб'єктом господарювання, як визначено в Інструкції «Про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців», затвердженої Наказом Мінприроди України від 09.03.2006р. 108, розуміється фізична або юридична особа, яка керує або контролює устаткування, в тому числі особа, якій згідно з законодавством передані права володіти та користуватися устаткуванням, а також забезпечувати його технічне функціонування.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами підприємцю ОСОБА_1 в установленому законодавством порядку передані права керування, контролювання, володіння та користування устаткуванням (АЗС), а також забезпечування його технічне функціонування, як і визначено умовами договорів оренди.
За вказаних обставин слід вважати, що саме позивач по справі -підприємець ОСОБА_1 зобов'язана подавати звіти, податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища в порядку та строки, визначені чинним законодавством.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 п. 7 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої Наказом Мінекобезпеки України, ДПА України НОМЕР_10 платники збору складають податковий податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища і подають його до органу державної податкової служби за місцем податкової реєстрації (місцеперебуванням на податковому обліку в органах державної податкової служби). Базовий податковий (звітний) період збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу.
Податкові розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінприроди України, а контроль за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища до бюджету, а також своєчасністю подання податкових розрахунків цього збору здійснюється органами державної податкової служби.
Платники несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати, а також за правильність складання і своєчасність подання розрахунків органам державної податкової служби та органам Мінприроди України згідно з законодавством.
Штрафні санкції та пеня застосовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.
В процесі розгляду справи позивач не довів відповідно до вимог законодавства, що не є платником збору за забруднення природного середовища, а обставини, на які посилається позивач та встановлені судом не свідчать, що підприємець, здійснюючи у господарській діяльності орендовані АЗС звільнений від сплати такого збору або на нього не поширюються вимоги по сплаті збору.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що податковий орган правомірно, до покладених на нього повноважень прийняв податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу розмір штрафних санкцій, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп. згідно ст. 94 КАС України не відшкодовується.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „09” січня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.С. Скрипчук