Справа №487/2117/14-ц 23.09.2014 23.09.2014 23.09.2014

Провадження №22-ц/784/2032/14 Головуючий у першій інстанції Павлова Ж.П.

Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Кудрі В.М.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_3,

відповідачки - ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2014 року та додаткове рішення цього суду від 12 червня 2014 року

та апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2014 року

за позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_4, реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про скасування реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про скасування реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивачка зазначала, що власником будинку АДРЕСА_1 являлася ОСОБА_7 На підставі заповіту, посвідченого державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори від 26 жовтня 1981 року, вказаний будинок вона заповіла своєму сину ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Після її смерті ОСОБА_8 прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований та проживав разом з матір`ю у вказаному будинку на момент її смерті, а в подальшому користувався будинком та майном, яке в ньому знаходилося. В нотаріальну контору за оформленням спадкових прав ОСОБА_8 не звертався. 09 листопада 2010 року він помер.

Позивачка як спадкоємець першої черги - дочка спадкодавця, прийняла спадщину після смерті останнього, звернувшись з відповідною заявою до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори.

Між тим, отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки наданий нею дублікат правовстановлюючого документу на спадкове майно не зареєстрований в установленому законом порядку та з'ясовано, що власником житлового будинку по вул. Молдавській,2 ( стара назва Гагаріна) у селищі Мала Корениха є ОСОБА_4, якій за вказаною адресою рішенням сільської ради було виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2012 року встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після його матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2013 року скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на спірний будинок, між тим державна реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції відмовляється виконати вказане рішення та скасувати записи в реєстрі речових прав.

Посилаючись на викладені обставини та уточнюючи свої позовні вимоги, позивачка остаточно просила: зобов'язати державну реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції скасувати незаконну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 та повернути реєстрацію на цей будинок за ОСОБА_7 до 1992 року, а з 1992 року за ОСОБА_8, зареєструвати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано державну реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції зареєструвати скасування свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_4 на нерухоме майно серія ЯЯЯ №015700, видане 28 лютого 2005 року на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №327 від 22 лютого 2005 року відповідно до постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2013 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення просили, ухвалити додаткове рішення в якому зазначити, що скасоване свідоцтво про право власності на ім'я відповідачки підлягає вилученню та скасуванню в реєстрі майнових прав, а право власності реєстрації за ОСОБА_6

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи просила рішення суду в частині вимог щодо зобов'язання Державної реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції зареєструвати скасування виданого на її ім'я свідоцтва про право власності скасувати, а провадження по справі в цій частині закрити .

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки, відповідачку та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_3 - задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як видно зі змісту ч. 2 п. 3, ч. 2 п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" критеріями відмежування справи цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень), як суб'єктом, публічного права, та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження ( п.1 ч.2 ст.17 КАСУ).

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до абзацу другого ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( далі - Закон України №1952-VІ від 01 липня 2004 р.)

Відповідно до ст.9, ч.2 ст.30 Закону України №1952-VІ від 01 липня 2004 р. державний реєстратор є державними службовцями і його дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Під діями слід мати на увазі також рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, 05 лютого 2013 року ОСОБА_6 звернулася до реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції з заявою про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 на своє ім'я, надавши при цьому свідоцтво про право власності від 29 листопада 1979 року на ім'я ОСОБА_7

Рішенням державного реєстратора від 19 лютого 2013 року відмовлено у реєстрації права власності з тих підстав, що ОСОБА_6 не надано правовстановлюючі документи, які підтверджували б її право власності на майно.

Отже, вимоги, пред'явлені ОСОБА_6 до відповідача - реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції як суб'єкта владних повноважень, в зв'язку з їх відмовою від проведення державної реєстрації нерухомого майна і, за викладених у позові обставин, є перевіркою адміністративно-розпорядчих дій державного реєстратора, і стосується захисту прав у контексті публічно-правових відносин, а тому зазначений спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

За такого у суду першої інстанції не було підстав для розгляду позовних вимог щодо покладання обов'язку на державну реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції зареєструвати скасування свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_4 на нерухоме майно серія ЯЯЯ №015700, видане 28 лютого 2005 року на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №327 від 22 лютого 2005 року відповідно до постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2013 року та проведення реєстрації за позивачкою права власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку цивільного судочинства.

Більш того, постанова Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2013 року, на виконання якою відповідача зобов'язано вчинити певні дії не набрала чинності, скільки ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року відкрито апеляційне провадження по даній справі та призначено судовий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір щодо дотримання державним реєстратором процедури здійснення державної реєстрації, розгляд якого згідно діючого законодавства повинен здійснювати суд за правилами КАС України, рішення суду першої інстанції в частині вимог щодо покладання обов'язку на державну реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції зареєструвати скасування свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_4 та зареєструвати право власності за позивачкою на будинок з послідуючою видачею свідоцтва про право власності на спірне майно підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі з підстав, передбачених ст. 310 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 205 ч.1 п.1, 303, 310_ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2014 року в частині покладення зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Провадження у справі у цій частині - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: