Справа №490/940/14-ц 23.09.2014 23.09.2014 23.09.2014

Провадження №22-ц/784/1977/14

Провадження № 22-ц/784/1977/2014 Головуючий у першій інстанції: Подзігун Г.В.

Категорія 6 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Кудрі В.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третьої особи - ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

представника позивача - ОСОБА_3

ОСОБА_7, ОСОБА_6,

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2014 року,

за позовом

ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, та за

зустрічним позовом

ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК«Забота» про припинення дій, та зобов'язання вчинити певні дії, та

позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_8, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК«Забота» (далі - ТОВ «ЖЕК «Забота») ОСОБА_7 про припинення дій, та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

В липні 2013 року ОСОБА_8 звернулась з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

Позивачка зазначала, що вона є власником нежитлового приміщення магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_1. Вказане приміщення розташоване в будинку за адресою АДРЕСА_1, в якому також знаходиться квартира № 1, що належить відповідачам.

Обидва вказані приміщення мають загальний коридор, загальний вихід, який використовується як запасний, протипожежний вихід для евакуації відвідувачів на випадок пожежі.

Відповідачами в односторонньому порядку проведено реконструкцію своїх приміщень з добудуванням додаткового поверху. При цьому був обладнаний вихід з першого поверху і сходової клітини на другий поверх в приміщенні загального користування - коридору, чим їй створені перешкоди в користуванні власністю. Посилаючись на те, що всі ці роботи були проведені без її згоди, з порушенням будівельних норм і правил та дозвільної документації, позивач просила суд заборонити відповідачам використовувати для утримання прибудови сходів стіну належного їй на праві власності приміщення по АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_6, ОСОБА_7 знести самочинно збудовану конструкцію сходів, що знаходиться в коридорі загального користування, при будуванні якої використано стіну її приміщення. Також, просила зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 власними силами і за власний рахунок привести приміщення коридору та стіну, яку використано при будуванні конструкції сходів, у попередній стан.

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулись із зустрічним позовом та просили заборонити ОСОБА_8 використовувати вхід/вихід з вказаного нежитлового приміщення магазину у приміщення під'їзду житлового будинку АДРЕСА_1 та використовувати приміщення під'їзду цього житлового будинку як допоміжне приміщення чи інше приміщення в цілях обслуговування нежитлового приміщення магазину. Також просив зобов'язати ОСОБА_8 закласти за власний рахунок вхід/вихід з нежитлового приміщення магазину у під'їзд житлового будинку.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2014 року провадження по справі в частині вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_6 закрито.

ОСОБА_6 заявив самостійні вимоги на предмет позову та звернувся із позовом до ОСОБА_8, пред'явивши вимоги, аналогічні вимогам зустрічного позову.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2014 року позов ОСОБА_8 задоволено частково. Постановлено зобов'язати ОСОБА_7 знести самочинно збудовану конструкцію сходів, що знаходиться в коридорі загального користування за адресою: АДРЕСА_1 та розташована на стіні належного ОСОБА_8 на праві власності нежилого приміщення за цією адресою та зобов'язати його також власними силами і за власний рахунок привести приміщення загального користування коридору та стіну нежилого приміщення у початковий стан.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, та позову ОСОБА_6 відмовлено.

Сторони не погодились з вказаним рішенням та оскаржили його.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 посилаючись на незаконність ухвали та рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги, в тому числі до ОСОБА_6 задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 посилаючись на необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просили його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_8 в повному обсязі та задовольнити їх позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачці належить на праві власності нежитлове приміщення магазину непродовольчих товарів, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_1 та має окрему адресу НОМЕР_1 по вказаній вулиці.

Вказаний магазин утворився в результаті переведення житлових приміщень квартир № 4, 5, 25, які належали ОСОБА_8, в нежитлове приміщення на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради № 1115 від 25 липня 2003 року, яким надано дозвіл на відповідне переведення (т. 2 а.с. 59). При цьому, роботи по реконструкції проводились за проектом, який передбачав двері на загальну сходову клітину (т. 2 а.с. 68-72). Даний проект отримав позитивні експертні висновки всіх контролюючих органів (т. 2 а.с 94-98). Інспекція ДАБК надала дозвіл на початок проведення будівельно-монтажних робіт з реконструкції об'єкта 25 червня 2004 року. Після закінчення виконання робіт, магазин був прийнятий в експлуатацію актом державної технічної комісії від 14 січня 2005 року, який затверджено рішення виконкому Миколаївської міської ради № 79 від 26 січня 2005 року (т. 2 а.с 60).

Рішенням того ж виконкому № 653 від 29 квітня 2005 року вказаному магазину надано нову адресу: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 57).

Як вбачається з листа Управління Держтехногенбезпеки, законні підстави для заборони використання евакуаційного виходу з вказаного магазину відсутні (т. 2 а.с 8).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 та позову ОСОБА_6 про заборону ОСОБА_8 використовувати вихід з магазину у приміщення під'їзду та зобов'язання ОСОБА_8 закласти за власний рахунок спірні двері.

Посилання апелянтів на висновки судової будівельно-технічної експертизи від 11 липня 2013 року, не може бути достатнім доказом недотримання позивачкою будівельних норм та правил при використанні спірних дверей, оскільки згідно листа директора Одеського НДІСЕ за результатами рецензування зазначеного висновку встановлено ряд порушень чинного законодавства допущених експертом та цей висновок визнано необґрунтованим.

За таких обставин, рішення суду в частині зустрічного позову ОСОБА_7 та позову ОСОБА_6 підлягає залишенню без зміни.

Разом з тим, задовольняючи частково позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір стосується лише цих осіб, та є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку привести спірне приміщення у попередній стан.

Однак, в повній мірі з таким висновком погодитись не можна.

Так, із матеріалів справи вбачається, що в спірному будинку НОМЕР_2 була розташована квартира № 1, загальною площею 166,5 м2, житловою площею 154, 7 м2, яка належала ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Миколаївської міської ради 4 серпня 2011 року на підставі рішення цього виконкому № 802 від 22 липня 2011 року замість договорів купівлі-продажу від 4 грудня 2010 року та 11 березня 2011 року (т.2 а.с. 9).

Як видно з технічного паспорту на вказану квартиру та довідки КП ММБТІ № 2536 від 14 листопада 2011 року, станом на 11 листопада 2011 року ОСОБА_6 провів реконструкцію цієї квартири, в результаті чого було самовільно збудовано житлову надбудову літ. А1-ІІІ поверх - площа забудови 211,9 м2, у тому числі улаштовано сходи та підповерх для розміщення топочної, загальна площа 182,1 м2, житлова 100,6 м2. В результаті добудови житлової надбудови літ. А1-ІІІ поверх та внутрішнього перепланування квартира № 1 стала п'ятикімнатною, загальною площею 335,2 м2, житловою площею 243,7 м2 (т. 1 а.с. 201-203).

Розпорядженням голови адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради № 723-р від 14 листопада 2011 року зазначена квартира з переплануванням та добудовами визнана готовою до експлуатації (т.1 а.с. 204).

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 298 від 23 березня 2012 року зазначене розпорядження скасовано.

Отже, реконструкція зазначеної квартири № 1, в результаті чого було улаштовано спірні сходи, була проведена в період перебування цієї квартири у власності ОСОБА_6

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2013 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, за умовами якої, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_7 93/100 частини квартири АДРЕСА_1, а також будівельні матеріали, з яких було здійснено будівництво в цьому ж будинку надбудови літ. А1-3, у тому числі улаштування сходів та підповерху для розміщення топочної, загальна площа 182,1 м2, житлова 100,6 м2. Крім того, за ОСОБА_7 визнано право власності на вказані об'єкти.

Вказана ухвала суду скасована ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 лютого 2014 року.

Однак, за час перебування зазначених об'єктів у власності ОСОБА_7, останній оформив свідоцтва на право власності як на 93/100 квартири № 1 з новими розмірами загальної площі 182,1 м2, житлової - 100,6 м2, так і на нежитлове приміщення офісу (т. 2 а.с. 140, 141).

В подальшому дана квартира, а також новостворений об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення офісу, неодноразово відчужувались.

На момент ухвалення оскаржуваного рішення (16 квітня 2014 року), останніми власниками цих об'єктів були ОСОБА_6, який отримав 93/100 частини квартири № 1 за договором дарування від 14 квітня 2014 року, та ОСОБА_9, яка отримала нежитлове приміщення офісу також за договором дарування від 14 квітня 2014 року.

Крім того, як вбачається з пояснень ОСОБА_6 в апеляційному суді, в червні 2014 року 93/100 частинам квартири № 1 вже присвоєно новий номер - 2.

Отже, учасниками спору з приводу реконструкції спірних об'єктів та улаштування сходів, є власники цих об'єктів ОСОБА_6 та ОСОБА_9

Вказані особи не були залучені позивачкою ОСОБА_8 до участі у справі як відповідачі.

Виходячи зі змісту статті 303 ЦПК України, згідно з якою апеляційна інстанція перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд не має повноважень залучати до участі у справі осіб, яких не було залучено при розгляді справи місцевим судом та вирішувати спір як суд першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_8 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, які пред'явлені лише до ОСОБА_7 без пред'явлення цих вимог до останніх власників спірних об'єктів, задоволенню не підлягають.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи та вимоги матеріального права, рішення суду в частині позову ОСОБА_8 підлягає скасуванню на підставі п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК країни, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_3 відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2014 року в частині позову ОСОБА_8 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном відмовити.

Рішення суду в іншій частині залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: