ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
"10" січня 2007 р. |
Справа № 6-15/75-06-2301А |
09год.55хв. м. Одеса
За позовом : Cуб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
До відповідачів: 1. Виконавчого комітету Одеської міської ради
2. Одеської міської ради
Про визнання пункту 3.2. договору на право забудови від 30.09.2004р., пункту 6.2. правил та рішення Одеської міської ради незаконними
.
Суддя Демешин О.А.
Секретар судового засідання Полякова Н.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з`явився
Від відповідачів: 1. Кіхтенко О.С. -довіреність
2. Нікішев О.В. -довіреність
В С Т А Н О В И В:
Суб'єкт підприємницької діяльностіОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання незаконним пункт 3.2 договору на право забудови від 30 вересня 2004 р. між СПД ФО ОСОБА_1 та Виконавчим комітетом Одеської міської ради; визнання незаконним та скасування дії листа інспекції ДАБК НОМЕР_1 та зобов'язання Інспекції архітектурно-будівельного контролю подовжити термін дії дозволу СПДФО ОСОБА_1 на виконання будівельних робіт за НОМЕР_1 на весь термін його неправомірного зупинення, починаючи з 19 вересня 2005 р. до рішення суду; визнання незаконної відмови управління містобудування та архітектури Одеської міської радиНОМЕР_3 та зобов'язання керівника управління згідно діючого законодавства та норм містобудування розглянути коригування до проекту магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановлений термін, посилаючись на невідповідність зазначених актів вимогам чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє засідання.
В підготовчому провадженні позивач уточнив та змінив позовні вимоги, у зв'язку з чим відповідачем визнано Виконавчий комітет Одеської міської ради, а суть спору -визнання недійсним за невідповідністю чинному законодавству України пункту 3.2. договору на право забудови від 30 вересня 2004 р.
В засіданні суду від 26 квітня 2006 р. позивач звернувся до господарського суду з додатковими позовними вимогами про визнання недійсними „Правил забудови міста Одеси”, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1716-ХХІV від 26.09.2003 р. та визнання недійсним рішення Одеської міської ради № 1716-ХХІV від 26.09.2003 р. „Про затвердження „Правил забудови міста Одеси” за їх невідповідністю вимогам Конституції та чинного законодавства України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 квітня 2006 р. додаткові позовні вимоги прийняті до розгляду та залучено до участі у справі іншого відповідача -Одеську міську раду.
В засіданні суду від 22 травня 2006 р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області заявою про уточнення позовної заяви в частині підстав визнання правил та рішення недійсними.
В засіданні суду від 29 травня 2006 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати незаконними з підстав їх невідповідності чинному законодавству: пункт 6.2 (6.2.1, 6.2.2, 6.2.3, 6.2.4, 6.2.5, 6.2.6, 6.2.7, 6.2.8, 6.2.9, 6.2.10, 6.2.11) „Правил забудови міста Одеси”, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1716-ХХІV від 26.09.2003 р. „Про затвердження „Правил забудови міста Одеси” та рішення Одеської міської ради № 1716-ХХІV від 26.09.2003 р. „Про затвердження „Правил забудови міста Одеси”.
Постановою господарського суду Одеської області від 29.05.2006р. позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання п. 3.2. договору, п. 6.2. правил та рішення незаконними було задоволено у повному обсязі, а саме:
- визнано незаконним 3.2. договору на право забудови від 30.09.2004 р., укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та Виконавчим комітетом Одеської міської ради;
- визнано незаконними пункти 6.2 (6.2.1, 6.2.2, 6.2.3, 6.2.4, 6.2.5, 6.2.6, 6.2.7, 6.2.8, 6.2.9, 6.2.10, 6.2.11) „Правил забудови міста Одеси”, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1716-ХХІV від 26.09.2003 р. „Про затвердження „Правил забудови міста Одеси”;
- визнано незаконним рішення Одеської міської ради № 1716-ХХІV від 26.09.2003 р. „Про затвердження „Правил забудови міста Одеси” ;
- зобовязано Одеську міську раду після набрання постанови законної сили невідкладно опублікувати інформацію про визнання п. 6.2 (6.2.1, 6.2.2, 6.2.3, 6.2.4, 6.2.5, 6.2.6, 6.2.7, 6.2.8, 6.2.9, 6.2.10, 6.2.11) „Правил забудови міста Одеси” та рішення Одеської міської ради № 1716-ХХІV від 26.09.2003 р. „Про затвердження „Правил забудови міста Одеси” у виданні, в якому їх було офіційно оприлюднено, або мало бути офіційно оприлюднено.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2006р. вищевказану постанову господарського суду Одеської області залишено без змін.
01.11.2006р. Одеською міською радою до господарського суду Одеської області в порядку ст..246 КАС України надано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в якій заявник просить вищевказану постанову від 29.05.2006р.по справі № 15\75-06-2301А та у задоволенні позову СПД-ФО ОСОБА_1. відмовити у повному обсязі.
Під нововиявленими обставинами заявник вважає, те, що позивач здійснював самовільне будівництво і його права не порушено, оскільки Правила забудови м.Одеси на порушників вимог містобудівного законодавства не розповсюджуються. Про факт самовільного будівництва, як стверджує заявник, Одеській міській раді стало відомо з листа Управління архітектури та містобудування ОМР від 19.10.2006р. НОМЕР_2.
Позивач, заперечуючи проти заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, посилається, що ті обставини на які посилається заявник не може бути віднесено до нововиявлених. Крім того, позивач вважає, що про ці обставини заявнику було відомо на момент прийняття судового рішення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що постанову господарського суду Одеської області від 29.05.2006р. справі № 15\75-06-2301А слід скасувати та у задоволенні позову відмовити повністю, виходячи з наступного:
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.11.06р. по справі №30/255-06-7700 у справі за позовом було задоволено позов управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та зобов'язано СПД ОСОБА_1 за власний рахунок привести об'єкт будівництва - будівлю магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 по вул.. Балківський (ставок -накопичувач) у м. Одесі у відповідність до робочого проекту шляхом знесення самочинно побудованого другого поверху. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.06р. №30/255-06-7700 вказане рішення господарського суду Одеської області залишено без змін.
Вказаним рішенням суду встановлено, що СПД ОСОБА_1, починаючи з 27.10.05р. здійснюється самовільне будівництво на об'єкті будівництва - будівлю магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1. Наведені обставини є такими, які відповідно до ст.72 КАС України не підлягають доведенню.
Статтею 1 Закону України „Про планування та забудови територій” визначено, що місцеві правила забудови - це нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування. Таким чином, певні особливості здійснення містобудування на окремо визначеній місцевості визначаються місцевими правилами забудови. Тобто, місцеві правила забудови є нормативно -правовим актом органів місцвого самоврядування у сфері містобудування, що спрямований на регулювання здіснення містобудівної діяльності на території окремої територіальної громади і мають застосовуватися разом із іншими нормативно -правовими актами, виданими у сфері містобудування.
Вказаними „Правила забудови м. Одеси” не врегульований порядок вчинення дій, повязаних із самовільним будівництвом на територіїм. Одеси, а, навпаки, ними встановлений певний порядок дій осіб, які здійснюють будівництво на території м. Одеси. Недотримання цього порядку, виходячі з вимог ст.376 ЦК України, буде свідчити про здійснення особою самовільного будівництва, правове регулювання здійснення якого встановлено у статті 376 ЦК України. Таким чином «Правила забудови м. Одеси»на таку особу не розповсюджуються.
Відповідно до ст.ст.2, 6, 104 КАС України суд під час розгляду адміністративної справи має вирішити які права та охоронювані законом інтереси Позивача по справі були порушені суб'єктом владних повноважень.
Оскільки СПД ОСОБА_1 здійснювалось самовільне будівництво, „Правила забудови м. Одеси” на нього не розповсюджувались, отже на момент звернення до суду ОСОБА_1 його права та охоронювані Законом інтереси у сфері містобудування порушені не були. Вказані обставини мають істотне значення для визначення матеріально-правового зміста позовних вимог по справі.
Відповідачу по справі на момент розгляду не було відомо про здійснення СПД ОСОБА_1 самовільного будівництва, про такі обставини він дізнався 19.10.06р. з листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради. Крім того цей цей факт знайшов своє підтвердження 26.12.06р. -з дати винесення Одеським апеляційним господарським судом Постанови по справі №30/255-06-7700.
Статтею 375 ЦК України право на забудову земельної ділянки визначається як право особи здійснювати на земельній ділянці будівництво як власника земельної ділянки, так аналогічно особи, якій власником надано земельну ділянку у користування, дозвільною умови реалізації такого права є неухильне дотримання вказаними особами додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Тотожній зміст мають і ст. 23 Закону України „Про основи містобудування”, ст. 39 ЗК України.
Згідно зі ст. 1 ЗУ „Про планування та забудови територій”, місцеві правила забудови -нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування. Таким чином, певні особливості здійснення містобудування на окремо визначеній місцевості визначаються місцевими правилами забудови.
На даний час на території України розроблені та діють „Типові регіональні правила забудови”, затв. Наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 10.12.01р. N 219, які відповідно до п.1.3 є обов'язковими для суб'єктів містобудування на території відповідного регіону (крім міст обласного значення, республіканського значення Автономної Республіки Крим у разі затвердження відповідними радами місцевих правил забудови, а також міст Києва та Севастополя). Виходячі з того, що Одеса є містом обласного значення та в неї Одеською міською радою рішенням від 26.09.2003 року № 1716-ХХІV затверджені „Правила забудови м. Одеси”, „Типові регіональні правила забудови”, не є обов'язковими для суб'єктів містобудування на території м. Одеси. Аналогічні положення викладені і в ст.ст. 21, 22 Закону України „Про планування та забудови територій”, де також визначено, що місцеві правила забудови повинні узгоджуватися з регіональними правилами забудови. В Типових регіональних правилах забудови детально не врегульований порядок пайової участі в розвитку замовників будівництва інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (форму та зміст договору про пайову участь, його умови та ін. ), підпункт 3.4 вказаного нормативно -правового акту містить відсильні положення про те, що створення інженерно-транспортної інфраструктури та благоустрій населених пунктів здійснюються з урахуванням комплексності забудови територій житлово-громадського і виробничого призначення та місцевих особливостей. Наведене, свідчить, що вимоги до порядок пайової участі в розвитку замовників будівництва інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста мають міститися в інших нормативно -правових актах, зокрема в місцевих правилах забудови. Відповідно до вимог ст.ст.1, 20, 22 Закону України „Про планування та забудову територій” порядок та процедура організації виконавчими комітетами ради за рахунок коштів залучених на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення мають бути врегульовані також і місцевими правилами забудови, як основним нормативно -правовим актом органів місцевого самоврядування у сфері містобудування.
Статтею 27 Закону України „Про планування і забудову територій”, виконавчим комітетам відповідних міських рад надано право встановлювати вимоги до пайової участі замовників будівництва на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування встановлений „Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів”, затв. Постановою КМ України від 30.12.00р. N 1930 і не може перевищувати 25 відсотків вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення.
Виходячи з вищенаведеного, єдиною матеріально -фінансовою вимогою, яка висувається діючим законодавством України окрім орендної плати за землю, до осіб яким органами місцевого самоврядування надається земельна ділянка під будівництво, або які будуть здійснювати будівництво на земельній ділянці іншої форми власності, є участь такої особи на пайових засадах в розвитку інженерно -транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Підтверджується наведене і вимогами ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” відповідно до якої обов'язковою передумовою надання особі дозволу на виконання будівельних робіт поряд із наявністю документу, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; є наявність у такої особи також і укладеної угоди про право забудови земельної ділянки.
Таким чином, юридичним змістом угоди про право забудови земельної ділянки, є пайова участь забудовника в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, що прямо передбачено ст. 27 Закону України „Про планування і забудову територій”, п.п. 1 п. „а” ч. 1 ст. 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Посилання Позивача на те, що встановлення плати за право за будови є встановленням податку не заслуговують на увагу, адже плата за право забудови не відповідає критеріям, які ставляться до податку законами України з питань оподаткування «Про систему оподаткування»та „Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167, 253 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Постанову господарського суду Одеської області від 29.05.2006р. по справі № 15\75-06-2301А -скасувати.
2. У задоволенні позову суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради
про визнання незаконним пункту 3.2. договору на право забудови від 30.09.2004р., укладеного між суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 і виконавчим комітетом Одеської міської ради; про визнання пункту 6.2. «Правил забудови міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1716-XXIV від 26.09.2003р. «Про затвердження «Правил забудови міста Одеси»та визнання незаконним рішення Одеської міської ради № 1716-XXIV від 26.09.2003р. «Про затвердження «Правил забудови міста Одеси»- відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені статтею 186 КАС України
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її виготовлення у повному обсязі, якщо таку заяву не було подано, або після закінчення 20-ти денного строку подання апеляційної скарги з дата подання заяви про апеляційне оскарження постанови.
У повному обсязі постанову виготовлено 15.01.2007р.
Суддя Демешин О.А.