Справа № 159/3068/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Луньова Т.М.

Провадження № 22-ц/773/1420/14 Категорія: 2 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Завидовська-Марчук О.Г., Свистун О. В.,

при секретарі - Черняк О.В.,

з участю:

позивача -ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення часток у праві спільної часткової власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2014 року постановлено відмовити в ухваленні додаткового рішення.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2014 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції і ухвалення додаткового рішення по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з підстав, у ній зазначених.

Відповідач ОСОБА_3 направив в суд письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду скасувати з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд виходив з того, що позивач, звертаючись із позовом, просила визначити ідеальні частки у праві спільної часткової власності співвласників у новоствореному об'єкті нерухомого майна, а не з вимогою про визнання права власності на частку у цьому майні.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які брали участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо 1) стосовно якої-небуть позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішив питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4)судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 січня 1993 року по 03 листопада 2008 року. За час шлюбу сторони набули майно шляхом приватизації квартири ¹1 в будинку АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності позивачу та відповідачам.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 11 червня 2009 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у цивільній справі № 2-910/2009 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо переходу у власність позивача ОСОБА_1 належної ОСОБА_3 частки квартири ¹ 1 по АДРЕСА_1, в результаті чого частка ОСОБА_1 у вказаній квартирі збільшилася до 2/3 частин (том 1 а.с.11). Вказана ухвала набрала законної сили.

Крім того, перебуваючи у шлюбі, сторонами була придбана квартира № 7 в цьому ж будинку та ними було розпочато роботи по проведенню добудови з мансардним поверхом до частини житлового будинку АДРЕСА_1, а саме до квартир № 1 та № 7. Для проведення таких робіт було отримано відповідні дозвільні документи та виготовлено будівельний паспорт, а квартири № 1 та № 7 були реконструйовані та об'єднані в один об'єкт нерухомості, якому присвоєно адресний номер: квартира ¹ 1 в будинку АДРЕСА_1.

Всі роботи по реконструкції квартир та проведення добудови з мансардним поверхом були завершені та об'єкт здано в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована в інспекції ДАБК у Волинській області від 02.08.2012 року № ВЛ 14212132210.

Після розірвання шлюбу стосунки між колишнім подружжям погіршилися, а тому добровільно сторони не змогли зареєструвати своє право власності на новостворений об'єкт нерухомого майна.

В травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити ідеальні частки у праві спільної часткової власності співвласників у новоствореному об'єкті нерухомого майна - квартирі ¹ 1 по АДРЕСА_1, з урахуванням часток, що належали сторонам у квартирах № 1 та № 7 по АДРЕСА_1, до реконструкції вказаних квартир та об'єднання вказаних квартир у один об'єкт нерухомого майна з адресним номером квартира ¹ 1 по АДРЕСА_1, з розрахунку належності: позивачеві ОСОБА_1 частки площею 102,18 м.кв. (20,13 м.кв. в квартирі № 1, 22,4 м.кв. в квартирі № 7 та 59,65 м.кв. в добудові); відповідачеві ОСОБА_4 частки площею 10,07 м.кв. (10,07 м.кв. в квартирі № 1); відповідачеві ОСОБА_3 частки площею 59,65 м.кв. (в добудові).

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 лютого 2014 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано право позивача ОСОБА_1 на 54/100 ідеальної частини в новоствореному об'єкті нерухомого майна, а саме в квартирі ¹ 1 по АДРЕСА_1. Визнано право відповідача ОСОБА_3 на 38/100 ідеальної частини в цьому майні, та визнано право відповідача ОСОБА_4 на 8/100 ідеальної частини в новоствореному об'єкті нерухомого майна. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

27 березня 2014 року позивачка з необхідним пакетом документів звернулась в Реєстраційну службу Ковельського міськрайонного управління юстиції з заявою про реєстрацію права власності на 54/100 ідеальної частки в новоствореному об'єкті нерухомого майна. Однак після перевірки поданих документів з'ясувалось, що у рішенні суду від 16 січня 2014 року після слів визнати право відсутнє слово власності, а тому Реєстраційна служба відмовила їй у реєстрації.

01 липня 2014 року до Ковельського міськрайонного суду Волинської області надійшла заява від ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі, однак ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 7 липня 2014 року постановлено відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення часток у праві спільної часткової власності співвласників у новоствореному об'єкті нерухомого майна (а.с. 127-129, 143-144).

З позовної заяви, поданої 23 травня 2013 ОСОБА_1, вбачається, що вона просила суд визначити частки співвласників у власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, а саме в квартирі ¹ 1 по АДРЕСА_1.

Згідно зі ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, (співвласників) належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Статтею 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

В рішенні від 16 січня 2014 року, яке набрало законної сили, Ковельський міськрайонний суд Волинської області, захистивши право позивача, не зазначив у резолютивній частині, яке конкретно речове право визнано за кожною із сторін по справі.

З викладених в підпункті 3 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснень вбачається, що ухвалюючи рішення, суд згідно з частиною першою статті 214 ЦПК України має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Із рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2014 року слідує, що суд при розгляді справи посилався на статті ЦК, що регулюють право спільної власності. Одночасно суд вирішив визнати право позивача ОСОБА_1 на ідеальну частку в новоствореному об'єкті нерухомого майна, не зазначивши зміст права.

Частка, яка належить співвласникові у праві власності на майно, має назву ідеальної частки. Таким чином ідеальними є частки у праві власності на річ.

Одночасно при розгляді справи судом порушено і норми процесуального права. Дані порушення полягають у неповідомленні про розгляд заяви 07 липня 2014 року Ковельського міжрайонного прокурора та служби у справах дітей виконкому Ковельської міської ради, які були залучені до участі у розгляді справи ухвалою суду від 14 червня 2014 року.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо відмови в ухваленні додаткового рішення та порушив порядок, встановлений для його оскарження, а відтак ухвала суду першої інстанції від 07 липня 2014 року підлягає скасуванню і питання про ухвалення додаткового рішення слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2014 року в даній справі скасувати і передати питання про ухвалення додаткового рішення на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді