ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"12" січня 2007 р. | Справа № 34/449-06-11481А |
12.01.2007р. в 11год.11хв. господарський суд Одеської області
у складі судді Фаєр Ю.Г.
при секретарі судового засідання Артем’євій В.В.,
за участю представників від позивача: Тарнакоп В.І. - представника, діючого на підставі довіреності б/н від 01.10.2006р.; Петренко Р.О.-представника, діючої на підставі довіреності № б/н від 04.12.06р.; від відповідача: Копанського С.А. –старшого державного податкового інспектора юридичного відділу Роздільнянської МДПІ, діючого на підставі довіреності №5904 від 30.05.05р.; Сарахман І.І. - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Одеській області, діючої на підставі довіреності №14960 від 17.11.2006р.;
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №7 адміністративну справу №34/449 06 11481А
за позовом Дослідного господарства «Кучурганське»
до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області
про визнання нечинними податкових повідомлень рішень Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 05.05.2006р. №0000492301/0 та №0000482301/0, від 21.09.2006р. №0000482301/2 та №0000492301/2, від 18.10.2006р. №0000482301/3 та №0000492301/3
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовною заявою та доповненням до неї, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 05.05.2006р. №0000492301/0 та №0000482301/0, від 21.09.2006р. №0000482301/2 та №0000492301/2, від 18.10.2006р. №0000482301/3 та №0000492301/3, посилаючись на неправомірне визначення перевіряючими податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 9879грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку у сумі 4480грн., внаслідок відсутності порушення позивачем вимог п.3.1 ст.3 п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р.( із змінами та доп.) та неправомірне визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 265587грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку у сумі 90204грн. внаслідок відсутності порушення позивачем вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.).
Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив.
На виконання постанови слідчим прокуратури Роздільнянського району Одеської області від 12.12.2005р. про призначення перевірки фінансово господарської діяльності та наказів ДПА в Одеській області №698 від 26.12.2005р. та №76 від 17.02.2006р., направлень на перевірку від 27.12.05р. №1238/35 02, від 17.02.2006р. №104/35 02 ДПА в Одеській області проведено позапланову перевірку позивача з 27.12.2005 року по 16.03.2006 року з перервою в роботі з 27.12.2005р. та 17.02.2006р. за період з 01.10.2002р. по 01.10.2005р. з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої ДПА в Одеській області складено акт перевірки ДПА в Одеській області №7/35 02/10 від 22.03.2006р., який надійшов до Роздільнянської МДПІ 03.05.2006р. (вх.№7430 від 03.05.2006р.).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р.( із змінами та доп.) внаслідок невключення до складу валових доходів у 4кв. 2002р. простроченої кредиторської заборгованості у сумі 26957,82грн., та у 4кв. 2004р. доходу від продажу на адресу ВАТ "Облагрохім" мідного купоросу на суму 8600грн, у т.ч. ПДВ 1433грн., у сумі 7168грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток на 9879грн. та порушення позивачем вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), що зумовило заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 73679грн., а саме: у 2002р. на суму 16327грн., у 2003р. на суму 50284грн., у 2004р. на суму 7068грн.
Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5 ст.7 названого закону, що зумовило завищення податкового кредиту у розмірі 191908,рн., в т.ч. у 2002р. на суму 6907грн., у 2003р. на суму 132662грн., у 2004р. на суму 52339грн.
На підставі акту перевірки ДПА в Одеській області №7/35 02/10 від 22.03.2006р. Роздільнянською МДПІ прийняті податкові повідомлення рішення від 05.05.2006р. №0000482301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 9879грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку у сумі 4480грн. та №0000492301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 265587грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку у сумі 90204грн.
За результатами адміністративного оскарження позивачем до Роздільнянської МДПІ, ДПА в Одеській області та ДПА України, враховуючи вимоги Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01р. N253 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 06.07.01р. за N567/5758) (із змінами та доп.) Роздільнянською МДПІ прийняті податкові повідомлення рішення від 13.07.2006р. №0000482301/1 та №0000492301/1, від 21.09.2006р. №0000482301/2 та №0000492301/2, від 18.10.2006р. №0000482301/3 та №0000492301/3.
Визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 9879грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку у сумі 4480грн. є неправомірним з наступних підстав.
Згідно акту перевірки та заперечення відповідача, у періоді, що перевірявся, позивач подавав розрахунки платника фіксованого сільськогосподарського податку, а саме у 2002р.
Згідно ст.1 Закону України ”Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998р. (із змінами та доп.) фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.
Відповідно до п.4 ст.9 названого закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників-платників фіксованого сільськогосподарського податку дію таких законодавчих актів України та їх окремих норм з питань оподаткування: Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України"; Закону України "Про плату за землю"; статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року N56-93 "Про місцеві податки і збори; Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8.
Враховуючи викладене, неврахуванням перевіряючими та відповідачем зазначених приписів закону, неправомірно включено позивачу до складу валових доходів у 4кв. 2002р. прострочену кредиторську заборгованість у сумі 26957,82грн., а відтак безпідставно донараховано податкове зобов’язання по податку на прибуток на суму 8087грн.
Поряд з цим твердження відповідача про невключення позивачем до складу валових доходів у 4кв.2004р. доходу від продажу на адресу ВАТ "Облагрохім" мідного купоросу на суму 8600грн, у т.ч. ПДВ 1433грн., з посиланням на податкову накладну б/н від 05.10.04р. судом не приймається до уваги, оскільки відповідач не довів суду правомірності такого факту, не надав суду зазначену податкову накладну як доказу, а навпаки з матеріалів справи вбачається, що позивач згідно додаткової угоди від 05.10.2004р. до договору №466 від 12.05.2004р. сторони по цій угоді прийшли до взаємної згоди щодо заміни зобов’язань покупця-позивача перед продавцем-ВАТ "Облагрохім" сплатити грошові кошти у сумі 8600грн. зобов’язаннями покупця передати продавцю товар –мідний купорос кількістю 2тонни на загальну суму 8600грн., в т.ч. ПДВ на суму 1433,33грн. на умовах франко-склад ОПХ „Кучурганське” у березні-травні 2005р., зберігання якого покупцем здійснюється безкоштовно до 01.06.2005р.
Викладене свідчить про неправомірне включено позивачу до складу валових доходів у 4кв. 2004р. доходу від продажу на адресу ВАТ "Облагрохім" мідного купоросу на суму 8600грн, у т.ч. ПДВ 1433грн., а відтак безпідставно донараховано податкове зобов’язання по податку на прибуток на суму 1792грн.
Щодо здійсненого відповідачем визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 265587грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку у сумі 90204грн. слід зазначити, що за вищевикладених обставин суд вважає неправомірним донарахування позивачу податного зобов’язання з ПДВ за жовтень 2002р. на суму 1433грн. за податковою накладною б/н від 05.10.04р. на підставі п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), тоді як позивачем була складена накладна б/н від 05.10.04р.
Відповідно до п.п.4.2 п.4. названого закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Згідно п.п.5.2.4 п. 5.2 ст.5 зазначеного закону звільняються від оподаткування операції з поставки в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я та подання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва та послуг з обробки землі багатодітним сім'ям, ветеранам праці і війни, реабілітованим громадянам, інвалідам праці, інвалідам дитинства, одиноким особам похилого віку, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та школам, дошкільним закладам, інтернатам, закладам охорони здоров'я.
Надані позивачем податкові накладні, накладні, платіжні відомості, накопичувальні відомості, відомості продажу ската в рахунок з/п відомості видачі молока в рахунок з/п, декларації, розрахунки та інші документи свідчать про неправомірність встановлення позивачу заниження податкового зобов’язання на суму 73679грн., а саме: 2002р. 16327грн., 2003р. 50284грн., 2004р. на суму 7068грн., неправомірне встановлення завищення податкового кредиту у розмірі 191908грн., в т.ч. 2002р. 6907грн., 2003р.132662грн., 2004р. 52339грн. а, отже, свідчить неправомірне донарахування податкового зобов’язання по ПДВ у сумі 265587грн.
Слід зауважити, що пунктом 2 частини ІІ розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності–юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України 16.09.2002р. N429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за N1023/7311 визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з акта позапланової документальної перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, останній містить арифметичні помилки, неточності при висвітленні показників, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичними показниками, неодноразове зазначення тих самих податкових документів, неточності відображення даних цих документів, недоведеністю відповідачем всупереч вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірності, обґрунтованості та правильності розрахування визначених податкових зобов’язань та прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищезазначене, позовні Дослідного господарства «Кучурганське»слід задовольнити, слід визнати нечинними податкові повідомлення рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 05.05.2006р. №0000492301/0 та №0000482301/0, від 21.09.2006р. №0000482301/2 та №0000492301/2, від 18.10.2006р. №0000482301/3 та №0000492301/3 повністю.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.71, 94, п.3 ст.160, ст.ст.161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги Дослідного господарства «Кучурганське»задовольнити.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області від 05.05.2006р. №0000492301/0 та №0000482301/0, від 21.09.2006р. №0000482301/2 та №0000492301/2, від 18.10.2006р. №0000482301/3 та №0000492301/3 повністю.
3. Стягнути з Державного бюджету України (на р/р 31117095600008 отримувач УДК у Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460 банк УДК в Одеській області МФО 828011 код платежу 22090200) на користь Дослідного господарства «Кучурганське»(р/р26045300000379 в ФВ ВАТ „Держощадбанк” м. Роздільна, МФО 328227, код ЄДРПОУ 00413274, адреса: Одеська область, н.п. Кучургани) судовий збір на суму 20(двадцять)грн.40коп.
4. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Фаєр Ю.Г.