ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11:00 год м.Одеса
"12" січня 2007 р. | Справа № 28/366-06-9073А |
За позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси;
до відповідача Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської Ради
про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій 5262,77грн.
Суддя Гуляк Г.І.
При секретарі Бандиш Г.І.
Представники:
Від позивача: Васильєва С.М. - за дорученням;
Від відповідача: Прохніч Г.Л. –за дорученням;
Суть спору: позивач –Управління ПФУ в Приморському районі міста Одеси, звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про стягнення заборгованості на покриття витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах в сумі 5262,77 гривень з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.
Позивачем мотивовані свої вимоги наступним:
Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси під реєстраційним № Ж 3468 і знаходиться на обліку як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, що працювали або працюють на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами ст.12 цього Закону в разі досягнення пенсійного віку, та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Представник позивача звертає увагу суду на те, що відповідач з коштів, призначених на оплату праці, повинно вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах зі шкідливими і особливо важкими умовами за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особливий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цього Закону, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Згідно п. 6 пп. 8 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради зобов'язане в термін до 25-го числа щомісячно забезпечити відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" згідно наданих розрахунків, до досягнення зазначених осіб пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього Закону.
Згідно отриманих обґрунтованих помісячних розрахунків по відшкодуванню пільгових пенсій за 2005 та 2006 рік по пенсіонеру гр. Коваль М.М., що працював в Управлінні інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, за таких обставин позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати заборгованість по пільговим пенсіям станом на 01.08. 2006 року перед управлінням ПФУ в Приморському районі м. Одеси на загальну суму 5262,77 грн.
На адресу Управління інженерного захисту території міста та узбережжя Одеської міської ради спрямовувалися розрахунки по фактичним витратам на виплату та доставку пенсії. Розрахунок здійснювався на підставі положень ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове пенсійне страхування".
Позивач вказує, що станом на момент звернення з позовом заборгованість Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради перед управлінням ПФУ в Приморському районі м. Одеси не погашена.
Відповідач заявлений позов не визнає, надав відзив за вхідним №22237 від 11 жовтня 2006 року. Згідно якого вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити, оскільки громадянин Коваль Микола Миколайович був працівником Одеського обласного протизсувного управління, яке було ліквідовано на підставі розпорядчих документів Одеської обласної державної адміністрації у встановленому порядку, як органом, який був уповноважений це зробити. В комунальну власність міста Одеське обласне протизсувне управління за розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 17 вересня 1996 року № 62/Р-96 „Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради" передавалося як цілісний майновий комплекс: берегозахісні споруди, водознижуючі штольні, свердловини, інші основні засоби з обслуговування берегозахісного комплексу, але без обігових коштів. Робітники Одеського обласного протизсувного управління не переводилися на роботу в будь-яку виробничу структуру, яка б була підпорядкована Одеському міськвиконкому, або Одеської міської раді та були звільнені в ході його ліквідації, тем більш вони не могли бути переведені в управління інженерного захисту територій, яке було створено через 5 місяців, після передачі майна Одеського обласного протизсувного управління у комунальну власність міста Одеси, як бюджетна установа, що фінансується з бюджету міста Одеси (п. 1.1. Положення про управління інженерного захисту територій виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів) з штатною чисельністю - 10 осіб, які є службовими особами органів місцевого самоврядування, заробітна плата яким виплачується з бюджету м. Одеси.
Представник відповідача звертає увагу суду на те, що Одеське обласне протизсувне управління було госпрозрахунковим підрозділом в штаті якого було біля 400 фахівців різних спеціальностей, а Управління інженерного захисту території створювався як виконавчий орган Одеського міськвиконкому. Управлінню інженерного захисту територій не передавалися архівні матеріали Одеського обласного протизсувного управління, у тому числі щодо нарахування заробітної плати працівників Одеського обласного протизсувного управління; воно ніколи не було визначене, як правонаступник Одеського обласного протизсувного управління. Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 17 вересня 1996 року № 62/Р-96 „Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради" керівництву міста Одеси запропоновано (п. 3): „забезпечити „використання переданого об'єкта із збереженням профілю діяльності та виконання протизсувних робіт на договірних засадах на об'єктах області. Інших обмежень, або зобов'язань вказаним вище розпорядженням не передбачається.
Пунктом 3.4. Інструкції Пенсійного фонду України „Про порядок обчислення й сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальне обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 передбачений порядок зняття з обліку платника страхових внесків у разі його ліквідації, пунктом 6.3. даної інструкції передбачене, що „У разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат (тобто, - витрат на виплату пенсій на пільгових умовах та доставку пенсій до досягнення пенсіонером пенсійного віку) Пенсійному фонду вносять правонаступники.
Представник відповідача також вказує, що Управління інженерного захисту територій не є правонаступником Одеського обласного протизсувного управління, тому на нього не можуть бути покладені зобов'язання ліквідованого Одеського обласного протизсувного управління відповідно до п. 6.3. Інструкції Про порядок обчислення й сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженому постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1.
Відповідно до ст. 35 Закону України „Про підприємства в України" „Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом. Ліквідаційна комісія здійснює всі заходи пов'язані з ліквідацією підприємства, включаючи виявлення кредиторів та дебіторів підприємства. Претензії кредиторів, що не звернулися своєчасно до ліквідаційної комісії, або органу, який здійснює ліквідацію вважаються погашеними. Таким чином, представник відповідача вважає, що позов не обґрунтований, не підтверджений письмовими доказами та не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси під реєстраційним № Ж 3468 і знаходиться на обліку як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п. „б”-„з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, загальна заборгованість по витратам на виплату та доставку працівнику Коваль М.М. пенсії складає 5262,77 гривень.
З огляду на викладене і на ту обставину, що відповідач дотепер не розрахувалося згідно направленого йому Управлінням Пенсійного фонду України у Приморському районі міста Одеси розрахунку сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, позивач вимагає в судовому порядку стягнути заборгованість у розмірі 5262,77 гривень, що виникла внаслідок виплати пільгових пенсій його колишнього працівника у період за 2005 та 2006 рік.
Розглянувши викладені сторонами доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що позов слід визнати необґрунтованим з наступних підстав.
Згідно наявних в матеріалах справи довідок певна фізична особа як колишній працівник відповідача протягом 2005 року та до 1 серпня 2006 року отримувала пільгову пенсію, призначену йому відповідно до пунктів „б”, „д” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.
Проте, господарський суд вважає помилковою позицію позивача у справі, яким ставиться питання про стягнення з відповідача витрат, пов’язаних із виплатою та доставкою пільгових пенсій, виплачених названому працівнику протягом 2005 року та частини 2006 року.
Абзацом 5 підпункту 1 пункту 2 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058 в редакції Закону від 31.05.2005р. № 2613-ІУ передбачено, що виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів „в”-„е” та „ж” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року –за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
У цьому зв’язку слід визнати підставними доводи відповідача щодо відсутності у нього починаючи з 1 січня 2005 року обов’язку відшкодовувати Управлінню пенсійного фонду спірні кошти.
Згідно положень статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За таких обставин викладені в обґрунтування позовних вимог твердження не можуть братися до уваги з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення, як доводи, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
Як було встановлено в судовому засіданні, громадянин Коваль Микола Миколайович був працівником Одеського обласного протизсувного управління, яке було ліквідовано на підставі розпорядчих документів Одеської обласної державної адміністрації у встановленому порядку, як органом, який був уповноважений це зробити. В комунальну власність міста Одеське обласне протизсувне управління за розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 17 вересня 1996 року № 62/Р-96 „Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради" передавалося як цілісний майновий комплекс: берегозахісні споруди, водознижуючі штольні, свердловини, інші основні засоби з обслуговування берегозахісного комплексу, але без обігових коштів. Робітники Одеського обласного протизсувного управління не переводилися на роботу в будь-яку виробничу структуру, яка б була підпорядкована Одеському міськвиконкому, або Одеської міської раді та були звільнені в ході його ліквідації.
Пунктом 3.4. Інструкції Пенсійного фонду України „Про порядок обчислення й сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальне обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 передбачений порядок зняття з обліку платника страхових внесків у разі його ліквідації, пунктом 6.3. даної інструкції передбачене, що „У разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат (тобто, - витрат на виплату пенсій на пільгових умовах та доставку пенсій до досягнення пенсіонером пенсійного віку) Пенсійному фонду вносять правонаступники.
Управління інженерного захисту територій не є правонаступником Одеського обласного протизсувного управління, тому на нього не можуть бути покладені зобов'язання ліквідованого Одеського обласного протизсувного управління відповідно до п. 6.3. Інструкції Про порядок обчислення й сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженому постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1.
Відповідно до ст. 35 Закону України „Про підприємства в України", ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка створюється власником або уповноваженим ним органом. Ліквідаційна комісія здійснює всі заходи пов'язані з ліквідацією підприємства, включаючи виявлення кредиторів та дебіторів підприємства.
Враховуючи, що управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради не є правонаступником ліквідованого Одеського обласного протизсувного управління, що позивач не звернувся своєчасно до ліквідаційної комісії з метою резервування сум в рахунок компенсаційних виплат Ковалю Миколі Миколайовичу на, те що Коваль Микола Миколайович ніколи ні працював в управлінні інженерного захисту територій, або в управлінні інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради - які є органами виконавчої влади що фінансуються з бюджету міста Одеси.
Згідно ч. 1 ст.69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною 1 ст. 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає заявлені Управлінням ПФУ у Приморському районі міста Одеси позовні вимоги неправомірними та необґрунтованими, що є підставою для відмови в їх задоволенні.
Керуючись ст. 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовлено повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Гуляк Г.І.