Г о с п о д а р с ь к и й с у д
Чернігівської області
14000, м. Чернігів , пр. Миру, 20, тел. 7-99-18
Іменем України
Р І Ш Е Н Н Я
07 червня 2006 року. Справа № 16/101/1/1(7/200)
за ПОЗОВОМ : Приватного підприємства Фірми „Юстас”
(м. Чернігів пр-т Миру,32 а/с 108)
До ВІДПОВІДАЧА: Підприємства Споживчої кооперації „Кооппостач” Чернігівської
обласної спілки споживчих товариств
(м. Чернігів вул. Борисенка,47)
Третя особа: Державна податкова інспекція у м. Чернігові
(м. Чернігів вул. Кирпоноса,28)
Про стягнення 26305 грн.
Суддя Фесюра М.В.
Представники сторін:
Від позивача: Іванець Л.М., директор.
Від відповідача: Балюра Ю.О., юрисконсульт, довіреність № 4 від 29.05.2006р.; Черняк А.І., заступник директора, довіреність № 5 від 07.06.2006р.
Від третьої особи: Дзюба Л.М., старший держподатінспектор, довіреність № 30674/10/10-010 від 30.12.2005р.
Рішення приймається після перерви, оголошеної в засіданні на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов про стягнення вартості майна, по якому виявлена недостача, на загальну суму 25700 грн. та вартості товарів, які були повернуті розбитими, розукомплектованими, як такі, що не підлягають реалізації і відносяться до прямих збитків , на загальну суму 315 грн.
Позивач вважає, що вартість майна має бути стягнута з підстав, встановлених 413-419 ЦК УРСР.
Крім того, позивач вимагає повернути йому витрати, пов’язані з:
- аудиторським висновком –240 грн.;
- з юридичними послугами –50 грн.;
- зі сплатою держмита –263,05 грн.;
- з інформаційно –технічним забезпеченням –118 грн.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що приймання товару здійснювалось Пономаренко А.І., як фізичною особою, товар по бухгалтерському обліку не обліковувався, приймання- видача товару здійснювалась без участі його представника, оскільки Семенець Н.В. на день видачі товару на підприємстві відповідача не працювала. Крім того, відповідач посилається на відсутність договірних відносин між сторонами з приводу оренди приміщення та схову майна позивача.
Третя особа надала пояснення з приводу обставин вилучення, передачі на відповідальне зберігання Пономаренку О.І. майна позивача, а також з приводу видачі майна фірмі „Юстас”.
Позивач заявив клопотання про збільшення розміру та доповнення підстав позовних вимог. Так, сторона у справі вимагає стягнути додатково до заявленої суми інфляційні за період з березня 2001 р. по квітень 2006р. включно у розмірі 9846,66 грн.
Підстави стягнення доповнені приписами ст.ст.173,174, 224-226 Господарського кодексу України.
Відповідач доповнив свої заперечення тим, що до спірних правовідносин Господарський кодекс не може застосовуватись, стягнення інфляційних в силу ст.214 ЦК УРСР можливе лише в разі неналежного виконання договірного зобов’язання, якого між ним та позивачем не виникало.
За клопотанням позивача провадження у справі зупинялось у зв”язку з направленням матеріалів до слідчих органів. Провадження поновлене через невстановлення особи, яка вчинила розкрадання майна позивача ( ст.206 п.3 КПК України).
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази , суд
ВСТАНОВИВ :
Клопотання позивача про зміну позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки є його правом , передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Працівниками податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Чернігові при обстеженні складських приміщень спільного підприємства „Торгово – заготівельна база Чернігівської облспоживспілки” були виявлені та вилучені товарно –матеріальні цінності в кількості 137 найменувань, які по бухгалтерському та складському обліку не значились, про що складено протокол огляду місця події від 11.03.2001р. Товарно –матеріальні цінності були передані на зберігання Пономаренко Олександру Івановичу як фізичній особі, який на той час був керівником СП „Торгово –заготівельна база Чернігівської облспоживспілки”, і прийняті останнім згідно розписки від 11.03.2001р., написаною ним як фізичною особою, оскільки в цій розписці зазначені його анкетні дані, серія і номер паспорту, при цьому печаткою підприємства підпис Пономаренка О.І. не скріплювався.
До такого висновку слід також прийти , враховуючи приписи Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1999р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318.
Відповідно до п.2 цієї Інструкції , сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Пунктом 4 встановлено, що довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж
кількості з цього підприємства.
В силу п.10 цієї Інструкції , особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.
Зазначена Інструкція не містить виключень для випадків, коли цінності для Підприємства отримує його директор.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується поясненнями відповідача і третьої особи підприємство Облспоживспілки не уповноважувало свого директора Пономаренка А.І. отримувати вилучені у позивача товарно –матеріальні цінності. Отже Пономаренко А.І. отримуючи від податкової міліції товар, що належав ПП «Фірма «Юстас»діяв на власний розсуд , як фізична особа.
Крім того, як слідує з письмових пояснень податкового органу , єдиними документами, які складалися при передачі вилучених цінностей на відповідальне зберігання Пономаренку А.І., були протокол огляду місця події та розписка Пономаренка А.І. Отже , будь –яких договорів між третьою особою та відповідачем з приводу зберігання майна позивача не укладалось.
Після проведених податковою міліцією з березня по липень 2001 р. заходів по встановленню власника цих товарно –матеріальних цінностей було встановлено, що вони належать ПП „Фірма „Юстас”.
Листом податкової міліції ДПІ у м. Чернігові № 4836/26-23/3087 від 31.07.2001р., адресованим директору СП „ТБЗ Облспоживспілки” повідомлялось, що за результатами перевірки відносно товарно –матеріальних цінностей, залишених без відповідних документів, в порушенні кримінальної справи відмовлено, а цінності необхідно передати директору ПП „Фірма „Юстас” Іванець Л.М.
02.08. та 27.08.2001р. Семенець Н.В., як фізичною особою з одної сторони, та ПП „Фірма „Юстас” в особі директора Іванець Л.М. з іншої сторони, складено акти приймання –передачі товарно –матеріальних цінностей, відповідно, на 57 та 68 найменувань. Передача здійснювалась без участі представника податкового органу, що позивачем та третьою особою не заперечується. На час повернення товарно –матеріальних цінностей завідуюча складом Семенець Надія Володимирівна була звільнена з роботи наказом № 16-К від 21.06.2001р. До цього часу був також звільнений і директор відповідача Пономаренко О.І. згідно постанови правління № 34-К від 27.04.2001р.
Як пояснив відповідач, до моменту повернення позивачу вилучених цінностей, тобто до 02.08.2001р. та до 27.08.2001р., останні знаходились на зберіганні у Пономаренка А.І. та Семенець Н.В. Відповідачу невідомі обставини, які дозволили Семенець Н.В. видати позивачу цінності, за зберігання яких відповідав Пономаренко А.І.
Покладення відповідальності за збереження цінностей на Пономаренка А.В. на інших фізичних осіб підтверджується також наданим позивачем договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 01.01.2001р., укладеним на підставі ст.135-2 Кодексу законів про працю України між ПП „Фірма „Юстас” та членами колективу СП ТЗБ ОСС в особі керівника колективу Пономаренка А.І. Договір підписаний з боку колективу особисто Пономаренко А.І. та членом колективу Семенець Н.В.
За змістом договору колектив (бригада) у складі Пономаренка О.І. та Семенець Н.В. взяли на себе колективну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання майна та інших цінностей, переданих йому для відповідального зберігання.
Розділом 4 Договору встановлено, що підставою для притягнення членів колективу до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, заподіяна розкраденням, нестачею, умисним знищенням або зіпсуттям матеріальних цінностей, а також їх знищенням або зіпсуттям через недбалість, що підтверджується інвентаризаційними документами (п.12). Притягнення колективу до матеріальної відповідальності проводиться власником (п.13), яким за Договором є ПП „Фірма „Юстас”.
Згідно накладної № 1 від 01.01.2001р. колективу (бригаді) в особі Пономаренка А.В. та Семенець Н.В. були передані цінності у кількості 137 найменувань.
Статтею 135-2 КзпП України в редакції , яка діяла на час укладення Договору, встановлено, що при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).
Статтею 1 цього Кодексу встановлено, що він регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
За таких обставин укладений Договір регулює в першу чергу трудові відносини конкретних працівників, зокрема Пономаренка А.І. та Семенець Н.В., з позивачем і не є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків між позивачем та відповідачем. Отже посилання ПП «Фірма «Юстас»на даний Договір, як договір схову між двома юридичними особами є безпідставним.
Розпорядженням Чернігівської міської ради від 11.04.2002р. № 118 СП „ТЗБ Чернігівської облспоживспілки” реорганізовано шляхом приєднання до СП „Контора матеріально –технічного постачання облспоживспілки”.
01.06.2001р. в газеті „Чернігівська неділя” було опубліковано оголошення про те, що Спільне підприємство „Торгово –закупівельна база” Облспоживспілки ліквідовується, претензії приймаються протягом двох місяців від дня опублікування оголошення.
Відповідно до ст.36 Закону України „Про підприємства в Україні”, який діяв на час ліквідації, претензії кредиторів до ліквідовуваного підприємства задовольняються з майна цього підприємства. Претензії, виявлені і заявлені після закінчення строку, встановленого для їх заяви, задовольняються з майна підприємства, що залишилось після задоволення першочергових претензій, виявлених претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, які не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також за умови, якщо кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не подадуть позови до суду про задоволення їх вимог.
Позивачем не надано доказів звернення у встановлений термін після даної публікації з претензією до підприємства, яке ліквідувалось.
Як підтверджується наданим ліквідаційним балансом, при передачі активів та пасивів до правонаступника товарно –матеріальні цінності ПП „Фірма „Юстас”, що знаходились на території СП „ТБЗ Облспоживспілки”, не передавались.
Раніше судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 2/147 від 02.10.2002р. за позовом ПП „Фірма „Юстас” до Державної податкової інспекції у м. Чернігові за участю третьої особи ТБЗ Чернігівської облспоживспілки про стягнення 22268,4 грн. встановлено , що вартість нестачі та пошкодження вилученого товару складає 20812 грн.
В силу ст.35 ГПК України такі обставини не потребують повторного доказування.
Стягнення вищевказаної суми позивач в позовній заяві просить здійснити на підставі ст.ст.413 –419 ЦК УРСР, вважаючи, що договір схову існував між податковою міліцією ДПІ у м. Чернігові та відповідачем.
Зазначені статті ЦК УРСР регулюють правовідносини, що виникають за договором схову, при цьому ст.413 цього Кодексу встановлено, що за договором схову одна сторона (охоронець) зобов’язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості.
Як підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників відповідача та третьої особи, між відповідачем та податковим органом договір схову не укладався, товарно –матеріальні цінності були передані податковою міліцією фізичній особі на зберігання у зв”язку з правовідносинами, що виникли на підставі норм, передбачених ст.ст.190,191 КПК України, яке про це зазначено в протоколі огляду місця події, яким і було оформлено вилучення товарно –матеріальних цінностей, та передачу їх на зберігання.
Доводи позивача щодо наявності укладеного договору оренди складського приміщення судом не приймаються, оскільки наданий примірник договору відповідачем не підписувався. Правильність юридичної оцінки такого договору як неукладеного визнав Вищий господарський суд України в постанові від 11.02.2004р. при поверненні даної справи на новий розгляд. Крім того, слід зазначити, що згідно пояснень директора позивача цінності після вилучення знаходились в іншому складському приміщенні, отже не в тому, щодо якого існував намір укласти угоду оренди.
Суд не застосовує приписи статей Господарського кодексу України, на які посилається позивач, оскільки відповідно до п.4 цього Кодексу до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав та обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Як встановлено судом та наведено вище у мотивувальній частині, між позивачем та відповідачем ніяких господарських відносин не виникало.
Інфляційні, заявлені позивачем, стягненню не підлягають в силу ст.214 ЦК УРСР, оскільки у відповідача не виникало грошового зобов’язання перед позивачем.
За таких обставин всі докази у своїй сукупності, узгоджуючись між собою, доводять, що відповідач не має ніякого відношення до товарно –матеріальних цінностей позивача, які вилучались податковим органом та зберігались особами, що знаходились в трудових відносинах з позивачем.
Отже позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.44-49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем, у разі відмови у позові відшкодуванню не підлягають.
Слід зазначити, що до таких витрат не відносяться оплата аудиторських послуг та юридичних послуг, наданих юридичною фірмою, а не безпосередньо адвокатом.
Керуючись ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
У позові відмовити повністю.
Суддя М.В. Фесюра