Справа №22ц-642,2008р. Головуючий в 1-й інстанції
Синьогуб М.С.
Категорія: 51 Доповідач - Цуканова I.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року березня місяця «26» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Цуканової І.В. Суддів: Капітан І.А.,
Полікарпової О.М. при секретарі - Валігурській Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Дудчанської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від «30» листопада 2007 року
за позовом
ОСОБА_1 до Дудчанської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області (далі Рада) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2007р. позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до Ради, просила поновити її на посаді інспектора військово-облікового столу Ради, посилаючись на те, що розпорядженням №05 від 30.03.2007р. (далі розпорядження №5) сільського голови Дудчанської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області (далі сільський голова) її звільнено з посади у зв'язку зі скороченням штату.
Вважає звільнення незаконним, оскільки фактично скорочення штатів не відбулося, попередню згоду на її звільнення профспілковий орган не заявив, в її родині немає інших членів сім'ї із самостійним заробітком.
Позивачка також просила зобов'язати Раду сплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 30.11.2007р. позов задоволено.
Визнано недійсним та скасовано рішення шостої сесії п'ятого скликання Дудчанської сільської Ради №64 від 06.01.2007р. (далі рішення №64) про скорочення посадової особи інспектора військово-облікового столу і паспортного обліку і розпорядження сільського голови №05 від 30.03.2007р. про звільнення із займаної посади.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора військово-облікового столу і паспортного столу Дудчанської сільської Ради.
Додатковим рішенням того ж суду від 08.02.2008р. стягнуто з Ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1663 грн. 96 коп.
2
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення від 30.11.2007р., ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 працювала у Раді інспектором військового обліку Ради з 01.04.1995р. /а.с. 85/.
06.01.2007р. Рада шостої cecії п'ятого скликання прийняла рішення №64 про скорочення посадової особи інспектора військово-облікового столу і паспортного обліку /а.с. 89-90/.
Розпорядженням сільського голови №05 від 30.03.2007р. звільнено із займаної посади інспектора військово-облікового столу і паспортного обліку ОСОБА_1 /а.с. 86/.
За запитом суду первинна профспілкова група Дудчанської сільської Ради (далі профгрупа) 11.10.2007р. дала згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за скороченням штату /а.с. 65/.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що:
· в розпорядженні сільського голови №05 від 30.03.2007р. не зазначено причину звільнення позивачки та міститься неправильне посилання на номер сесії, яка прийняла рішення про скорочення штату («сьома» замість «шоста»);
· в розпорядженні та в записі в трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення /а.с. 46/ не вказано, за якою статтею КЗпП України відбулося звільнення;
· наявні розбіжності між датою засідання профгрупи, зазначеної у витязі з рішення (11.10.2007р.), який надійшов до суду 12.10.2007р. /а.с. 65/ і датою в протоколі цього засідання (11.11.2007р.) - /а.с. 71-72/.;
- при звільненні позивачки Сільська Рада порушила вимоги
ст.49-4 КЗпП України, про забезпечення зайнятості осіб, які причинили
трудові відносини.
Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки суд дійшов його при неповному з'ясуванні обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права.
Згідно ст.212, п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; в мотивувальній частині рішення зазначаються мотиви, з яких суд вважає
3
встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтувалися вимоги чи заперечення.
Всупереч зазначеним нормам суд не встановив недостовірність фактів засідання сесії Ради і профгрупи, факту видачі розпорядження сільським головою, а обмежився переліком недоліків наданих доказів.
Усунути вищевказані розбіжності, по суті описки, шляхом повного з'ясування обставин справи мав суд з огляду на ст. 213 ЦПК України.
Крім того, позивачка на наявність розбіжностей у названих документах не посилалася, як і на підставу задоволення позову -порушення відповідачем вимог ст. 49-4 КЗпП України, яку судом застосовано з власної ініціативи.
Помилковим є також висновок суду про те, що відсутність в розпорядженні сільського голови і в записі про звільнення ОСОБА_1 в її трудовій книжці посилання на статті КЗпП України є суттєвим порушенням норм права, яке тягне поновлення працівника на роботі, оскільки цей висновок не ґрунтується на ч.3 ст.235 КЗпП України за якою, у разі визнання формулювання причини звільнення таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) Закону.
Оскільки позивачкою не надано доказів її незаконного звільнення з підстав, зазначених в позовній заяві, а з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що її звільнення відбулося у відповідності до рішення сесії Ради №64 від 06.01.2007р. про скорочення штатів, перевірити доцільність якого суд не має юридичних підстав, за згодою профспілкового органу, з додержанням встановленого строку попередження про наступне звільнення /а.с. 8/, при відсутності інших вакантних посад /а.с. 70,92/, то, за думкою судової колегії, слід вважати встановленим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося із законних підстав, тому згідно ст. 235 КЗпП України її позовні вимоги в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є незаконними, необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
Таким чином, рішення суду у вказаній частині, а також додаткове рішення від 08.02.2008р., як нерозривно пов'язане з основним рішенням, слід скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити, одночасно уточнити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 посиланням на п.1ч.1ст.40 КЗпП України, відповідно якій фактично проведено її звільнення.
Що стосується рішення суду в частині визнання недійсними та скасування рішення сесії №64 від 06.01.2007р. та розпорядження сільського голови №05 від 30.03.2007р., то колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Статтею 173ч.2 ЦПК України передбачено, що, якщо позивач змінює ці вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни в письмовій формі, встановленій для позовної заяви.
4
Як видно з матеріалів справи, позивачка у вищевказаній формі з вимогами про визнання недійсними і скасування вищевказаних рішення і розпорядження до суду не зверталася, тому у суду не було передбачених законом підстав розглядати ці вимоги, заявлені ОСОБА_1 у судовому засіданні /а.с. 99/ і ухвалювати з їх приводу рішення.
Відповідно, рішення суду у вказаній частині як незаконне слід скасувати.
На підставі п.1ч.1 ст.40, ч.3 ст.235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Дудчанської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області задовольнити.
Скасувати рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2007 року в частині визнання недійсними та скасування рішення шостої сесії п'ятого скликання Дудчанської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області №64 від 6 січня 2007р. про скорочення посадової особи інспектора військово-облікового столу і паспортного обліку і розпорядження сільського голови Дудчанської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області №05 від 30 березня 2007р. про звільнення із займаної посади інспектора ВОС.
В іншій частині рішення Нововоронцовського районного суду від 30 листопада 2007 року та додаткове рішення того ж суду від 08 лютого 2008 року скасувати, ухвалити нове.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Дудчанської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доповнити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 30 березня 2007 року посиланням на п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.