Справа № 2-324/2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 січня 2009 року                                                                               м. Краснодон                      Краснодонський міськрайонний суд Луганської області  у складі:

головуючого судді:   Бойко В.Г.,

 при секретарі        :   Горпінченко М.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_2., представника відділення ВД Фонду ССНВ України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Масюти Є.В., представника ВАТ "Краснодонвугілля"  Решетнікова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду м. Краснодона цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  відділення ВД Фонду ССНВ України в м. Краснодоні та Краснодонському районі та  ВАТ «Краснодонвугілля» про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Уточнивши свої первинні позовні вимоги,  позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з  даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він з січня 1997 року  працює  у вугільній промисловості, а саме на шахті "ім. 50-річчя СРСР" ВАТ "Краснодонвугілля" на підземних  роботах.

21.04.2003 р.  МСЕК  м.Луганська  встановила  позивачу  стійку втрату  працездатності в розмірі 20 %  у зв"язку із профзахворюванням. 07.06.2007 року після повторного огляду у МСЕК м. Луганська  позивачу підтверджена стійка втрата профпрацездатності в розмірі 20%  у зв"язку з профзахворюванням - антракосілікоз 1 стадія, хронічний бронхіт,  емфізема легень.

Позивач ОСОБА_1. вказує, що у нього обмежилась можливість нормальної життєдіяльності, звузилось коло спілкування, порушився  встановлений у родині спосіб життя. Втрата працездатності викликала у позивача  почуття неповноцінності. Все це призводить до моральних страждань, які позивач оцінює у 43600 грн. Позивач вважає, що професійні захворювання спричинені порушенням  відповідачем ВАТ "Краснодонвугілля" вимог щодо  організації належних та безпечних умов праці, тому позивач просить суд стягнути з ВАТ "Краснодонвугілля" на його користь 21800 грн. у рахунок компенсації моральної шкоди. Крім того, позивач просив суд стягнути з відділення ВД Фонду ССНВ України на його користь 21800 грн. у рахунок компенсації моральної шкоди, спричиненої пошкодженням здоров"я, оскільки  вважає, що діючим законодавством України  обов"язкі щодо  відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням здоров"я на виробництві, відшкодовуються саме Фондом ССНВ України..

Представник позивача  ОСОБА_2. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, дав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив суд стягнути з відповідачів на користь  позивача суму моральної шкоди у розмірі  21800  грн   з кожного відповідача.

Представник відповідача Масюта Є.В.- Відділення Виконавчої дирекції Фонду ССНС України в м. Краснодон і Краснодонському районі Луганської області (далі по тексту ВВД ФССНВ)  у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що  Законом України "Про внесення змін  до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"" від 23.02.2007 року з Фонду ССНВ України складений обов"язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої пошкодженням здоров"я при виконанні службових обов"язків. Представник відповідача стверджує, що факт спричинення моральної шкоди позивачем не доведено,  при огляді МСЕК факт спричинення позивачу моральної шкоди не встановлений.

Представник відповідача ВАТ „Краснодонвугілля” Решетніков І.В. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, суду пояснив, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди на час, коли позивач отримав право на відшкодування шкоди, був покладений на ВВД ФССНВ згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійному захворюванні, що спричинило втрату працездатності" та відповідних рішень Конституційного Суду України.  Позивача було  проінформовано  щодо  умов  роботи, про наяву  на його робочому місці  шкідливих  виробничих  факторів, про  можливість  їх впливу  на здоров»я,  про  права та  пільги, компенсацію за роботу  у таких умовах  відповідно до законодавства та  колективного договору.  Відповідно до умов Закону «Про охорону праці» робітник  може відмовитись  від виконання роботи, яка погрожує його життю та здоров»ю, може розірвати трудовий договір за власним бажанням у випадку невиконання  власником підприємства  вимог  по  охороні  праці. Позивач від виконання робіт не відмовлявся, заяви про розірвання договору  від нього надходило. ОСОБА_1. забезпечувався  пільгами, передбаченими  законодавством, а саме  ст.. 7 Закону  України «Про охорону праці». Вважає, що позивачем не надано жодних доказів, підтверджуючих факт спричинення моральної шкоди. Крім того, представник відповідача вказав, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки дані спірні правовідносини  випливають із трудових відносин, а  ст.. 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк звернення до суду за порушенням трудового права. У задоволені позову просить відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву не обґрунтованою та такою, що не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що дійсно позивач з 1980  року по  теперішній час працює  у вугільній промисловості на різних посадах на підземних роботах, про що свідчать записи у трудовій книжці позивача (а.с. 5-11).

Відповідно  виписки з історії хвороби  за № 847   ОСОБА_1 встановлено діагноз  - антракосілікоз першої стадії, хронічний бронхіт, емфізема легенів - захворювання професійні. Також виявлені супутні захворювання -  первинний остеоартроз,  болевий синдром. (а.с. 16).

Згідно з висновком МСЕК від 21.04.2003 року позивачу встановлено 20% втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.   

У довідці Краснодонської міжрайонної МСЕК № 015381 позивачу підтверджено втрату профпрацездатності в розмірі 20% у зв"язку з антракосілікозом з 01.05.2007 року по 01.05.2009 року (а.с. 12-13).

У акті розслідування професійного захворювання № 25 від 12.03.2003 року вказано, що причиною профзахворювання позивача стала  надмірна запиленість повітря.(а.с. 17).

У зв"язку із встановленням позивачу стійкої втрати профпрацездатності  Фондом ССНВ була виплачена позивачу разова допомога у зв"язку із пошкодженням здоров"я в сумі 8800 грн (а.с.140) та призначені щомісячні страхові виплати. Вказані факти сторонами не оспорюються.

Таким чином суд встановив, що право позивача на отримання передбачених законодавством України виплат у зв"язку із пошкодженням здоров"я на виробництві. виникло з моменту встановлення стійкої втрати працездатності - з квітня 2003 року.  На той час діяв Закон України "Про загальнообов"язкове державне  соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату  працездатності" в редакції від 23.09.1999 року. У вказаному Законі дійсно був передбачений обов"язок Фонду ССНВ України у повному обсязі компенсувати  потерпілим на виробництві матеріальну та моральну шкоду. Але позивач не скористався наданим йому правом.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов"язкове державне  соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату  працездатності " від 23.02.2007 року,  з Фонду ССНВ України був знятий обов"язок відшкодовувати моральну шкоду  постраждалим на виробництві шляхом виключення  відповідних статей із ЗУ "Про загальнообов"язкове державне  соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату  працездатності ".  Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року вказаний Закон визнаний таким, що відповідає Конституції України.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду 21.10.2008 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов"язкове державне  соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату  працездатності " від 23.02.2007 року, суд визнає його вимоги  щодо стягнення суми моральної шкоди з відділення ВД Фонду ССНВ України в м. Краснодоні та Краснодонському районі необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення суми моральної шкоди з ВАТ "Краснодонвугілля", суд  встановив наступне.

 Суд критично оцінює  твердження представника відповідача ВАТ „Краснодонвугілля” про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду,  оскільки на данні спірні правовідносини не поширюється строк позовної давності, встановлений ст.. 233 КЗпП України, т.ч. згідно з п.3 ч.1 268  ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги щодо відшкодування шкоди, що завдана каліцтвом, іншим ушкодження здоров'я чи смертю. Аналогічні роз»яснення надані у пункту 16  Постанови  Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, який передбачає, що до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, строки позовної давності не застосовуються.

У Рішенні Конституційного суду  України від  08.10.08 р.  внесені до  Закону  України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійному захворюванні, що спричинило втрату працездатності» зміни  визнані конституційними. Хоча положеннями  п.1, абз. 3 п.5, п.9, абз. 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення  змін до  закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійному захворюванні, що спричинило втрату працездатності»  скасовано  право застрахованих  громадян, що потерпіли  на виробництві  від нещасного випадку  або  професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди  за рахунок Фонду, яке вони мали  відповідно до приписів  первинної редакції  Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійному захворюванні, що спричинило втрату працездатності», однак, Конституційний суд України не вважає, що  право цих громадян  на відшкодування  моральної шкоди  порушено….., оскільки це право передбачено ст.. 1167 ЦК  та  ст.. 237-1  КЗпП  - відшкодовування  моральну шкоду за рахунок  роботодавця.

Суд  вважає неправильними посилання позивача та його представника на загальні норми Цивільного Кодексу України, оскільки  позивач перебував з ВАТ "Краснодонвугілля" у трудових відносинах і тому спірні правовідносини повинні розглядатися згідно із нормами КЗпП України.

Однак, розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача ВАТ «Краснодонвугілля»  суми моральної шкоди суд вважає, що всупереч вимогам ст.. 60 ЦПК України, позивач не довів  факт спричинення йому моральних страждань, документально не підтвердив твердження  про його інтенсивні психологічні переживання з приводу  встановлення йому стійкої втрати працездатності. Суд  враховує, що позивач продовжує працювати на підземних роботах;   Фондом ССНВ України позивачу своєчасно і у повному обсязі була відшкодована матеріальна шкода, спричинена втратою працездатності. Позивач щомісячно отримує страхові виплати. Оглядами МСЕК у позивача не встановлено подальшого погіршення стану здоров"я.

Беручи до уваги викладене,  суд прийшов до висновку, що на даний час відсутні правові підстави відшкодування позивачу  ОСОБА_1 моральної шкоди. 

Керуючись ст. 5-15,60, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі Рішення Конституційного суду  України від 08.10.08 р., Постанови  Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, Закону України «Про внесення  змін до  Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійному захворюванні, що спричинило втрату працездатності» від  23.02.2007 р., ст.. 237-1 КЗпП України,  суд,-

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні  позовних вимог до відділення ВД Фонду ССНВ України в м. Краснодоні та Краснодонському районі  та ВАТ «Краснодонвугілля» про стягнення моральної шкоди - за необґрунтованістю вимог.

На рішення може бути подана заява до апеляційного суду Луганської області про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та подана апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Краснодонський міськрайонний суд.

Головуючий:                                                                                                  В.Г. Бойко