Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Григоренка М.П., Собіни І.М.

секретар судового засідання - Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 08 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 08 жовтня 2012 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено : звернуто стягнення на предмет іпотеки - 2-х-кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 55, 6 кв.м в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» в особі філії Північно-Західне регіональне управління АБ «Банк» Фінанси та Кредит» за кредитним договором № Ф1-05/37997-188 від 10 лютого 2006 р. у розмірі : по кредиту : 13145,23 доларів США (еквівалент у гривнях - 105063,25 грн.); по відсотках - 812,95 доларів США ( 6497,50 грн.); по комісії - 8907,94 грн.; по пені - 284851,37 грн., а всього 405320, 06 грн., шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України « Про виконавче провадження» за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселено та знято з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит» в особі філії Північно-Західне регіональне управління ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит» судовий збір у сумі 3219 грн. Ухвалою Рівненського міського суду від 23.01.2014 р. відмовлено представнику ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

В поданій 18.02.2014 р. на рішення апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що наданий банком розрахунок

_________________________________________________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інст. - Сидорук Є.І.

Провадження № 22ц/787 /1923/2014 Доповідач - Оніпко О.В.

заборгованості у сумі 405320, 06 грн. не відповідає дійсності, та наводить свої розрахунки, згідно з якими сума заборгованості становить 37 855 грн. Вказує, що при ознайомленні з умовами кредитного договору в іноземній валюті, банк не надав позичальнику індивідуальної ліцензії НБУ, чим порушив вимоги ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів». Також, судом не враховано вимоги ст. 258 ЦК України щодо строку позовної давності , який застосовується при стягненні пені, порушено вимоги ст. ст. 524, 533 ЦК України, оскільки зобов»язання має виконуватися лише у гривнях.

Вважає, що кредитний договір згідно зі ст. 233 ЦК України також є недійсним правочином, оскільки він був укладений ОСОБА_1 під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, зокрема: наявність у відповідача тяжкої хвороби та загрози втратити житло, з умов договору вбачається, що банк ніякої відповідальності не несе, при його укладенні банк ввів в оману позичальника.

Суд звернув стягнення на 2-хкімнатну квартиру, у якій проживають двоє неповнолітніх дітей і умова, зазначена у п.8.1.10 іпотечного договору суперечить вимогам ч. 4 ст. 29 ЦК України та Закону України « Про охорону дитинства», ст.12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних громадян і дітей». Вказаний позов банк подав без вимоги про стягнення боргу. Просив рішення скасувати, відмовити ПАТ"Банк "Фінанси та Кредит" у позові до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2006 р. між ТзОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ « Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Ф1-05/37997-188, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 25000 доларів США зі сплатою 12% річних за користування кредитними коштами, строк повернення кредиту - 10.02.2013 р. ( т. 1 а.с. 5-7).

У забезпечення виконання умов кредитного договору, в цей же день між позивачем та відповідачами був укладений іпотечний договір № 37997-188, за яким останні передали банку в іпотеку 2-х-кімнатну квартиру АДРЕСА_3 ( т. 1 а.с. 9-10).

Оскільки позичальником порушувалися умови кредитного договору, банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , яка станом на 14.06.2010 р. складала 131 654, 74 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Рівненського міського суду від 02.11.2010 р. вказаний позов було задоволено частково, у зв»язку із зменшенням розміру нарахованої банком пені з 23642,34 грн. до 5000 грн., та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 113012,40 грн. ( т.2 а.с. 18-19).

На підставі вказаного судового рішення стягувачу 18.11.2010 р. був виданий виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження від 12.07.2012 р., однак у матеріалах справи відсутні дані про виконання вказаного рішення. ( т.1 а.с. 22).

У зв»язку із подальшим невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, 26.07.2012 р. ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит» звернувся з даним позовом до суду та зазначав, що загальна сума заборгованості останнього перед банком станом на 09.07.2012 р. складає 405 320 грн. За наведених обставин, просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_4 та виселити відповідачів із вказаного житла.

Згідно зі ст.ст. 1054, 1050, 526, 530, 599 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст.ст. 33, 11 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Пунктами 8.4.3-8.4.7 договору іпотеки від 10.02.2006 р., укладеному між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання позичальником зобов»язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не були виконані, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки погасити наявну заборгованість позичальника за основним зобов»язанням, а також проценти за користування кредитними ресурсами, комісійну винагороду , неустойку за цим договором або за основним зобов»язанням, збиткі, завдані прострочкою платежів за вищезазначеними договорами. Відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, реалізувати предмет іпотеки відповідно до вимог цього договору .

Задовольняючи позов ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит», місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 10.02.2006 р. на загальну суму 405 320, 06 грн., згідно з наданим позивачем розрахунком, а наведені в апеляційній скарзі представником відповідача розрахунки та його доводи про розмір заборгованості лише у сумі 37 855 грн., не заслуговують на увагу, оскільки проведені всупереч вимогам ст.534 ЦК України, п.п. 3.2., п. 3.6., п.4.1.- п.4.8 кредитного договору та спростовуються вищевказаним обставинами справи та її матеріалами.

Не відповідають обставинам справи та спростовуються довідкою ЖКП «Паркове» від 31.01.2006 р. за № 314 доводи апеляційної скарги про проживання у спірному житлі двох неповнолітніх дітей ( т. 1 а.с. 21) .

Також не заслуговують на увагу та є безпідставними посилання апеляційної скарги на порушення банком вимог ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» та на недійсність укладеного ОСОБА_1 10.02.2006 р. кредитного договору з банком , як такого, що укладений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, і з відповідним позовом ОСОБА_1 до суду не звертався.

За наведених обставин, рішення місцевого суду на час його ухвалення є законним та обґрунтованим, проте право колегії суддів на залишення його без змін унеможливлюється набранням чинності Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який набрав чинності 7 червня 2014 року.

Норма ст. 1 цього Закону містить умови, за яких нерухоме житлове майно, яке виступає предметом іпотеки на забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами в іноземній валюті не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника). Зокрема, примусове стягнення (відчуження без згоди власника) неможливе у разі, якщо іпотечне майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя і в разі, коли у позичальника (майнового поручителя) не знаходиться у власності інше нерухоме житлове майно, а також, коли його загальна площа не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, цей Закон втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені і штрафів, які нараховуються на таку основну суму заборгованості.

З урахуванням тих обставин, що предмет іпотеки є жилим приміщенням і місцем постійного проживання відповідачів у справі, іншого нерухомого житлового майна вони у власності не мають, а загальна площа обтяженої квартири складає 55, 6 кв.м, тобто є меншою за площу, коли Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не допускається звернення стягнення, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» слід відмовити.

На підставі ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Рівненського міського суду від 08 жовтня 2012 року - скасувати.

В позові Публічному акціонерному товариству «Банк»Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий

Судді :