Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 березня 2014 року по справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільного виробничо-комерційного товариства «Бенефіт», ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) звернувся до суду з даним позивом посилаючись на те, що 28.03.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Банк) та ТОВ «Бенефіт» (далі - Товариство) було укладено кредитний договір № 012/02-7/089-М, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 221 000 Євро, а останній зобов'язався повернути кошти до 27.03.2012 року та сплатити Банку проценти в розмірі 11 % річних.

07.05.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Бенефіт» було укладено кредитний договір № 012/02-7/155-М, згідно умов якого Банк надав Товариству кредит в сумі 82 000 Євро, а останній зобов'язався повернути кошти до 06.05.2012 року та сплатити Банку проценти в розмірі 11% річних.

23.08.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Бенефіт» було укладено кредитний договір № 010/02-7/325-М, згідно умов якого Банк надав Товариству кредит в сумі 201 000 Євро, а останній зобов'язався повернути кошти до 22.08.2012 року та сплатити Банку проценти в розмірі 11% річних.

11.01.2011 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Бенефіт» було укладено кредитний договір № 010/54-01/10-017-S, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 500 000 грн., а останній зобов'язався повернути кошти до 30.12.2012 року та сплатити Банку проценти в розмірі 18,5% річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальником за цими кредитними договорами між Банком та ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 були укладені договори поруки № 012/02-7/089-Р/1, № 012/02-7/089-Р/2, № 012/02-7/089-Р/3 від 28.03.2007 року; № 012/02-7/155-P/1, № 012/02-7/155-Р/2, № 012/02-7/155-Р/3 вiд 07.05.2007 року; № 012/02-7/325-Р/1, № 012/02-7/325-Р/2, № 012/02-7/325-P/3 вiд 23.08.2007 року та № 12/54-01/10-017-Р/1, № 12/54-01/10-017-P/2, № 12/54-01/1 0-017-Р/3 вiд 11.01.2011 року.

Додатковими угодами № 012/02-7/089-М/1 вiд 06.04.2009 року, № 012/02-7/089-М/2 вiд 21.09.2009 року, № 012/02-7/089-М/3 вiд 29.04.2010 року до Кредитного договору № 012/02-7/089-М вiд 28.03.2007 року, № 012/02-7/155-М/1 вiд 06.04.2009 року, № 012/02-7/155-М/2 вiд 21.09.2009 року, № 012/02-7/155-М/3 вiд 29.04.2010 року, № 012/02-7/155-М/4 вiд 09.09.2010 року до Кредитного договору № 010/02-7/155-М вiд 07.05.2007 року, № 010/02-7/325-М/1 вiд 23.08.2007 року, № 010/02-7/325-М/2 вiд 21.09.2009 року, № 010/02-7/325-М/3 вiд 29.04.2010 року, № 010/02-7/325-М/4 вiд 09.09.2010 року до Кредитного договору № 010/02-7/325-М вiд 23.08.2007 року внесені змiни до вищезазначених Кредитних договорiв, якими затверджено нові графіки сплати вiдсоткiв та повернення кредитiв, у зв'язку з чим зменшено суму щомiсячного погашення кредиту та вiдсоткiв.

Вiдповiднi змiни внесені додатковими угодами до договорiв поруки, укладених з поручителями по кредитних договорах та договорах застави .

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 30.07.2013 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 3 176 187,87 грн., зокрема по:

Кредитному договору № 012/02-7/089-М вiд 28.03.2007 року: 78785,70 Євро - заборгованість по тiлу кредиту; 11545,30 Євро - заборгованість по прострочених вiдсотках; 831,03 Євро - нараховані відсотки за перiод з 26.06.2013 року по 30.07.2013 року, всього: 91162,03 Євро, що становить 967949,41 грн.

У вiдповiдностi до п.10.2 Кредитного договору № 012/О2-7/089-М вiд 28.03.2007 року пеня за несвосчасне погашення кредиту за перiод з 31.07.2012 року по 30.07.2013 року становить 135180,22 грн.

По Кредитному договору № 012/02-7/155-М вiд 07.05.2007 року: 32178,17 Євро заборгованiсть по тiлу кредиту; 5246,36 Євро - заборгованiсть по прострочених вiдсотках; 339,42 Євро - нараховані відсотки за перiод з 26.06.2013 року по 30.07.2013 року; всього: 37763,95 Євро, що становить 400973,88 грн.

Вiдповiдно до п.10.2 Кредитного договору № 012/О2-7/155-М вiд 07.05.2007 року пеня за несвоєчасне погашення кредиту за перiод з 31.07.2012 року по 30.07.2013 року становить 56047,98 грн.

По Кредитному договору № 010/02-7/325-М від 23.08.2007 року: 94262,66 Євро - заборгованiсть по тiлу кредиту; 15368,68 Євро - заборгованiсть по прострочених вiдсотках; 994,28 Євро - нараховані вiдстоки за перiод з 26.06.2013 року по 30.07.2013 року; всього: 110625,62 Євро, що станом становить 1174611,88 грн.

Згідно п.10.2 Кредитного договору №010/02-7/325-М вiд 23.08.2007 року пеня за несвоєчасне погашення кредиту за перiод з 31.07.2012 року по 30.07.2013 року становить 154752,38 грн.

По Кредитному договору № 010/54-01/10-017-S вiд 11.01.2011 року: 200000 грн. - заборгованiсть по тiлу кредиту; 48724,84 грн. - заборгованiсть по прострочених вiдсотках; 3547,94 грн. - нараховані вiдстоки за період з 26.06.2013 року по 30.07.2013 року; всього 252272,78 грн.

У вiдповiдностi до п.13.4 Кредитного договору №010/54-01/10-017-S від 11.01.2011 року пеня за несвоєчасне погашення кредиту за перiод з 31.07.2012 року по 30.07.2013 року становить 34 399,34 грн.

Позивач указував, що ним були направленi претензії-вимоги ТОВ «Бенефіт» №140-5-4-00-1868 вiд 04.06.2013 року, поручителям ОСОБА_6 - претензiя про майнову вiдповiдальнiсть поручителя №140-5-4-00-1869 вiд 04.06.2013 року, поручителю ОСОБА_3 - претензiя про майнову вiдповiдальнiсть поручителя №140-5-4-00-1871 вiд 04.06.2013 року, поручителю ОСОБА_4 - претензiя про майнову вiдповiдальнiсть поручителя №140-5-4-00-1870 вiд 04.06.2013 року.

Посилаючись на дані обставини, Банк просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму заборгованості, яка станом на 30.07.2013 року становить 3 176 187,87 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 березня 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

ТОВ «Бенефіт», дане рішення не оскаржив.

Апеляційна скарга ОСОБА_6 вирішена рішенням колегії суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 04.07.2014 року.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим ставлять питання про скасування рішення місцевого суду в частині солідарного стягнення з них заборгованості та ухвалення нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову Банку до них.

Банк подав заперечення на апеляційні скарги в якому просить апеляції відхилити, а рішення суду, яке на його думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідачів, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а повідомлення ОСОБА_6 про причини неявки в судове засідання колегією визнані неповажними.

Заслухавши представника Банку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки рішення суду позичальник не оскаржив, а в частині вирішення вимоги щодо поручителя ОСОБА_6 вже переглянуто, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині солідарного стягнення з них заборгованості за кредитними договорами.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене рішення у справі в частині вирішення вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не відповідає.

Задовольняючи позов та стягуючи солідарно з позичальника та поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитними договорами суд першої інстанції виходив з того, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Проте з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Цивільно-правові зобов'язання, повинні виконуватися належним чином, особа відповідальна за порушення зобов'язання, позичальник, який не виконує кредитний договір, повинен повернути кредит, відшкодувати кредитору збитки в повному обсязі та сплатити неустойку (ст.ст. 11-16, 509, 525, 526, 550, 552, 611, 614, 623-625, 1054 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що 28.03.2007 року між Банком та ТОВ «Бенефіт» було укладено кредитний договір № 012/02-7/089-М, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 221 000 Євро, а останній зобов'язався повернути кошти до 27.03.2012 року та сплатити Банку проценти в розмірі 11 % річних.

07.05.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Бенефіт» було укладено кредитний договір № 012/02-7/155-М, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 82 000 Євро, а останній зобов'язався повернути кошти до 06.05.2012 року та сплатити Банку проценти в розмірі 11% річних.

23.08.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Бенефіт» було укладено кредитний договір № 010/02-7/325-М, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 201 000 Євро, а останній зобов'язався повернути кошти до 22.08.2012 року та сплатити Банку проценти в розмірі 11% річних.

11.01.2011 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Бенефіт» було укладено кредитний договір № 010/54-01/10-017-S, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 500 000 грн., а останній зобов'язався повернути кошти до 30.12.2012 року та сплатити Банку проценти в розмірі 18,5% річних.

Грошові зобов'язання між сторонами виникли в іноземній валюті, що узгоджується з нормами Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 5), Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 19, ч. 1, 2 ст. 47, ст.ст. 49, 55) та ЦК України (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533).

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цими кредитними договорами між Банком та ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 були укладені договори поруки №012/02-7/089-Р/1, №012/02-7/089-Р/2, №012/02-7/089-Р/3 від 28.03.2007 року; №012/02-7/155-P/1, №012/02-7/155-Р/2, №012/02-7/155-Р/3 вiд 07.05.2007 року; №012/02-7/325-Р/1, №012/02-7/325-Р/2, №012/02-7/325-P/3 вiд 23.08.2007 року та №12/54-01/10-017-Р/1, №12/54-01/10-017-P/2, №12/54-01/1 0-017-Р/3 вiд 11.01.2011 року.

Також встановлено, що позичальник належним чином умови договорів не виконував в результаті чого станом на 30.07.2013 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 3 176 187,87 грн.

Розмір заборгованості апелянти не оспорюють.

Відповідно до ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За своєю правовою природою строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим) і його закінчення є підставою для припинення поруки. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки, тому і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються.

Згідно роз'яснень п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (у редакції чинній на момент звернення до суду) при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення/ йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Зі змісту договорів поруки укладених між Банком та поручителями ОСОБА_4 і ОСОБА_3 видно, що строк дії поруки сторонами не визначений, а наявність у договорах посилання на положення п. 4 ст. 559 ЦК України юридичних наслідків не породжує, оскільки такі не можна розцінювати як домовленість про встановлення строку дії поруки.

Кредитними договорами встановлені строки виконання основних зобов'язань, з яких останнім строком є 30.12.2012 року.

До суду з позовом Банк звернувся у серпні 2013 року, тобто після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Оскільки кредитор не звернувся до суду з позовом до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитними договорами, слід визнати, що договори поруки між Банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 є припиненими і вимога Банку до них про стягнення солідарно суми заборгованості за кредитними договорами до задоволення не підлягає.

На дану обставину суд першої інстанції уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про солідарну відповідальність поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з позичальником.

Невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, відповідно до пункту 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитними договорами, та постановлення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову щодо них.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з Банку на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слід стягнути по 1827 грн. кожному судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 березня 2014 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитними договорами скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким:

У задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити.

Стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. кожному судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: