Справа № 154/1748/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Лященко О.В.
Провадження № 22-ц/773/1439/14 Категорія: 41 Доповідач: Стрільчук В. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,
при секретарі - Шоцькій О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду від 07 серпня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 06 березня 2014 року під час пленарного засідання тридцять четвертої сесії Володимир-Волинської міської ради шостого скликання відповідач ОСОБА_3 під час дискусії в сесійному залі в присутності 32 осіб, звертаючись до нього та присутніх, сказав наступне: «Я скажу - і все. Ви можете прийняти, яке захочете рішення. Люди не працюють ніде. ОСОБА_1, ви по підприємництву говорили. Ми ж знаємо, який ви підприємець. Ви працювали в « 3К» - ограбили їх, вони вас виперли».
Вважає, що відповідачем протиправно було поширено дану інформацію шляхом доведення її до відома депутатів міської ради та присутніх на сесії і вона є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, в якій стверджується про порушення ним норм чинного законодавства, вчинення інших дій протиправного характеру, а саме - розкрадання майна товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) « 3К».
Внаслідок таких дій відповідача було порушено його особисті немайнові права, зокрема, право на повагу до честі і гідності та право на недоторканість ділової репутації.
Тому просив визнати недостовірною поширену відповідачем інформацію щодо розкрадання ним майна ТзОВ « 3К» та його звільнення у зв'язку з цим і зобов'язати відповідача спростувати вказану інформацію шляхом доведення до відома депутатів у сесійній залі Володимир-Волинської міської ради шостого скликання остаточного рішення суду в даній справі на черговій сесії.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 07 серпня 2014 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та порушення норм матеріального права.
В запереченні відповідач ОСОБА_3 просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін, зазначаючи про його законність та обґрунтованість.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
На підставі досліджених доказів судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягом із стенограми пленарного засідання тридцять четвертої сесії Володимир-Волинської міської ради шостого скликання під час дискусії між депутатами відповідач ОСОБА_3 висловив наступне: «Я скажу - і все. Ви можете прийняти, яке захочете рішення. Люди не працюють ніде. ОСОБА_1, ви по підприємництву говорили. Ми ж знаємо, який ви підприємець. Ви працювали в « 3К» - ограбили їх, вони вас виперли» (а. с. 8-13).
Сторони у справі є депутатами Володимир-Волинської міської ради.
Частиною 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.
Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен дотримуватися правил депутатської етики, керуватися у своїй діяльності та поведінці загальновизначеними принципами порядності, честі і гідності, не допускати образливих висловлювань, не використовувати у публічних виступах недостовірні або неперевірені відомості стосовно органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, їх керівників та інших посадових чи службових осіб, депутатських груп, фракцій, окремих депутатів місцевих рад.
Згідно зі ст. 297 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (ч. 3 ст. 277 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статтею 17 Закону «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачає право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Рішенням Конституційного Суду України (справа про поширення відомостей) від 10 квітня 2003 року № 8 рп/2003 установлено, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян.
Практика Європейського суду з прав людини встановила критерії розмежування рівня захисту для позивачів та відповідачів. У позивачів політиків, до яких відноситься депутат Володимир-Волинської міської ради ОСОБА_1, межі допустимої критики в текстах рішень Європейського суду з прав людини є досить широкими. Політик неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і збоку громадського загалу і, як наслідок, має виявляти до цього більше терпимості (рішення у справах «Українська Прес-група» проти України» (2005), «Ляшко проти України» (2006).
Згідно з роз'ясненнями, даними у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Відповідач ОСОБА_3 свої висловлювання в адресу ОСОБА_1 стосовно «пограбування» ним ТзОВ « 3К» та того факту, що його «виперли», пояснив тим, що у такий спосіб він дав свою оцінку господарській діяльності відповідача на посаді керівника вказаного товариства. Така його оцінка ґрунтувалася на відповідній інформації, розповсюдженій співзасновником ТзОВ «ЗК» ОСОБА_5, що підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_6
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 у виступі на пленарному засіданні 34 сесії Володимир-Волинської міської ради шостого скликання при обговоренні піднятих депутатом ОСОБА_1 питань висловив свою критичну оцінку діяльності позивача. При цьому, як вбачається із стенограми пленарного засідання, ОСОБА_1 мав можливість скористатися наданим йому ч. 1 ст. 277 ЦК України правом на відповідь, однак не скористався ним.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутати місцевих рад не несуть відповідальності за виступ на засіданнях ради та її органів, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Згідно з академічним тлумачним словником української мови наклеп - це неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити, заплямувати кого-, що-небудь; поширення неправдивих відомостей. Отже обов'язковою умовою кваліфікації поширюваних особою відомостей як наклеп є завідоме усвідомлення нею того факту, що вказана інформація не відповідає дійсності. В даному випадку висловлені ОСОБА_3 оціночні судження щодо діяльності ОСОБА_1 не були ним вигадані, а грунтуватися на інформації, розповсюдженій іншими особами, причому тими, що мають безпосереднє відношення до ТзОВ «ЗК».
Образа - умисне приниження честі і гідності особистості, виражене в непристойній формі. На відміну від наклепу, образа не несе у собі відомостей, що ганьблять потерпілого. Образа полягає у негативній оцінці особистості людини, його якостям, поведінці, причому у формі, що суперечить встановленим правилам поведінки і вимогам загальнолюдської моралі. Свою оцінку особистості ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_3 виразив у формі, що не суперечить загальновизнаним правилам поведінки у суспільстві, тобто не мала ознак образи.
Отже, враховуючи, що у виступі депутата ОСОБА_3 на засіданні Володимир-Волинської міської ради не містилося образи чи наклепу стосовно іншого депутата ОСОБА_1, то згідно з наведеною правовою нормою відповідач не може нести за свій виступ будь-яку відповідальність, в тому числі цивільно-правову.
Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Той факт, що висловлювання відповідача на сесії ради були оціночними судженнями, які не містили фактичних даних, а виражали критику, оцінку дій позивача, крім вищенаведеного, підтверджується і поясненнями позивач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, згідно з якими слова ОСОБА_3 про «пограбування» ним ТзОВ «3К» та про те, що його «виперли», він сприйняв як твердження про завдання ним шкоди товариству в період його роботи на посаді директора і звільнення його з роботи у зв'язку з цим, а не як звинувачення у вчиненні грабежу (відкритого викрадення чужого майна) в розумінні злочину. Таке сприйняття цілком узгоджується з позицією відповідача, яка полягає в тому, що його висловлювання пов'язане з оцінкою господарської діяльності позивача, зробленою ним зі слів співзасновників ТзОВ « 3К». Тим самим він хотів звернути увагу депутатів ради на те, що особа, яка неналежним чином проявила себе при виконанні обов'язків керівника підприємства і ніде не працює, не повинна брати участь в організації процесів життєдіяльності міста.
З контексту виступу ОСОБА_3 на сесії ради, зафіксованого у стенограмі пленарного засідання (а. с. 8-13), випливає, що він не оприлюднив конкретних фактичних даних, а лише висловив з використанням мовностилістичних засобів у гіперболізованій («ограбили») та алегоричній («виперли») формі свою оцінку господарської діяльності ОСОБА_1 та факту його звільнення з роботи.
Тому на спірні правовідносини розповсюджується положення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», в якій йдеться про те, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правильності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, постановленого з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Володимир-Волинського міського суду від 07 серпня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: