ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2006 р. | Справа № 14/257-3443 |
12 год. 50 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Михайлишин Л.М.
Розглянув справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-МАЗ", вул. Крушельницької, 18/411, м. Тернопіль
до відповідача Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільське обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, вул. Танцорова, 51, м. Тернопіль
про скасування податкових повідомлень-рішень №54053/00011191703/0 та №54052/0000912305/0 від 19.08.2006р.
За участю представників сторін:
позивача: Запісоцький А.О., протокол зборів засновників №1 від 04.07.06р.,
відповідача: Ткач І.Я., довіреність №22350/7/10-015 від 13.04.06р.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-МАЗ" (правонаступник ТОВ "Гея ЛТД") звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень суб'єкта владних повноважень №54053/00011191703/0 та №54052/000912305/0 від 19.08.2006р.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги представники позивача посилаються на безпідставність донарахування податковим органом ТОВ "Авто-МАЗ" податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, вказуючи при цьому на відсутність з боку суб'єкта господарювання порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.
У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільське обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на вимогу суду повідомило, що в результаті повторної перевірки порушень використання коштів Фонду в ТОВ "Авто-МАЗ" не виявлено.
Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України
За відсутності відповідного клопотанням технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
За результатами проведеної виїзної планової перевірки ТОВ "Авто-Маз", (ТОВ "Гея ЛТД" Протокол зборів учасників ТОВ "Гея ЛТД" №15 від 21.06.2006р.) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, посадовими особами контролюючого органу 07.08.2006р. складено акт за №14005/23-222/7/14053514. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою з 01.10.2003 року по 31.12.2005 року.
За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення товариством вимог Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 внаслідок чого ним до складу податкового кредиту була зайво включена сума ПДВ в розмірі 17597 грн. та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003р. (надалі Закон), що обумовило донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 9359,36 грн.
Зважаючи на наведені обставини, 19.08.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №54052/0000912305/0 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 26395,5 грн. (в т.ч. 17597 грн. за основним платежем, 8798,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); згідно з податковим повідомленням-рішенням №54053/00011191703/0 визначено податкове зобов'язання по податку з доходів з найманих працівників в розмірі 28078,08 грн. (в т.ч. 9359,36 за основним платежем, 18718,72 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені платником податків у судовому порядку.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
За результатами проведеної контролюючим органом перевірки, останнім констатовано порушення товариством порядку утримання податку із доходів фізичних осіб при здійсненні виплат особам, що не перебували із податковим агентом у трудових відносинах.
Так, посадовими особами державної податкової служби з'ясовано, що громадянам, які взяли на себе згідно із договорами підряду зобов'язання по придбанню та перегону транспортних засобів позивач оформляв відрядження із виплатою добових із каси підприємства.
Факт виконання вказаних робіт саме за цивільно –правовими угодами, на думку податкового органу, засвідчується відсутністю наказів про прийняття на роботу вказаних осіб та дослідженими перевіркою договорами підряду.
А зважаючи, що згідно із п.п. 4.2.9 п.4.2 статті 4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, серед інших, і додаткові блага, надані особою, що не є працедавцем платника податку, то і компенсації за відрядження отримані фізичними особами від позивача підлягають включенню до складу місячного оподатковуваного доходу цих осіб. Невиконання вказаної правової норми податковим агентом, обумовило неутримання та неперерахування ним до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 9359,36 грн., яка і являється предметом спору у даній справі.
В той же час, наявні у справі документи вказують на невідповідність подібних висновків контролюючого органу фактичним обставинам та приписам законодавства з огляду на наступне.
Як слідує із позовної заяви та матеріалів справи на протязі 2004 -2005 років позивачем по справі укладено ряд цивільно - правових угод із фізичними особами на виконання робіт, пов'язаних із придбанням та доставкою транспортних засобів суб'єкту господарювання (копії договорів в матеріалах справи). Проте, як зазначає позивач, відповідні роботи по вказаних угодах виконані не були, оскільки на протязі цього ж періоду із цими ж громадянами укладені трудові угоди (контракти), згідно з якими останні прийняті на роботу до позивача на посаду водіїв, з огляду на що між фізичними особами та товариством виникли правовідносини, що регламентуються законодавством України про працю, а не цивільно - правові, на чому наполягає відповідач по справі.
Оцінюючи наведені доводи суд враховує, що :
· Договорами підряду та ст. 854 ЦК України обумовлено, що замовник зобов'язаний оплатити роботу після остаточної її здачі. В той же час, із наявних у справі матеріалів слідує, що акти прийому –передачі виконаних робіт сторонами договору не оформлялись, розрахунки із фізичними особами проводились не по закінченні термінів виконання робіт, які визначені правочинами, а виплата коштів здійснювалась щомісячно, із оформленням платіжних відомостей на видачу зарплати (копії у матеріалах справи), що містять прізвища працівників, яким проведені нарахування, їхні розписки про отримання коштів та суму проведених виплат. Згідно із наказом міністерства статистики України від 22 травня 1996 року № 144, платіжна відомість являється документом первинного обліку по розрахунках із робітниками та службовцями по заробітній платі, і застосовується для розрахунку заробітної плати і пенсії всім категоріям працюючих.;
· Згідно із Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 13.03.98 № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.99 № 146 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Направлення працівника підприємства у відрядження оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження ( п.1.1). Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи (п.1.3). Наявні у справі копії посвідчень про відрядження містять як відомості про осіб що перебувають у відрядженні, їхні посади (водій ТОВ „Гея ЛТД”) так і інші дані передбачені наведеним вище нормативно-правовим актом;
· Згідно до статті 253 Кодексу законів про працю України, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Зважаючи на різний порядок нарахування страхових внесків по цивільно-правових та трудових договорах укладених при прийняті на роботу працівників, судом призначено звірку взаєморозрахунків позивача (щодо повноти, правильності нарахування та утримання платником страхових внесків за спірний період) із Тернопільською міжрайонною виконавчою дирекцією обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. За її результатами виконавча дирекція Фонду листом від 20.11.2006 року №01-22/2-7 повідомила, що порушень використання позивачем коштів Фонду не виявлено, а представник третьої особи у судовому засіданні зазначив що нарахування страхових внесків за спірний період здійснювався товариством саме за трудовими договорами (контрактами), а не цивільно –правовими угодами. Так, у акті звірки від 20.11.2006 року (копія у матеріалах справи) за результатами перевірки книги відомостей нарахування зарплати за 2004-2005 роки та контрактів, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Тернополя та Тернопільського району констатовано, що водії, які виконували роботу по трудовому договору, одержували зарплату, на яку відповідно до законодавства здійснені як нарахування так і утримання внесків на соціальне страхування. Слід зазначити що дані проведеної звірки кореспондуються із відомостями акту перевірки, яка проведена третьої особою 02.03.2006 року ( копія акту у матеріалах справи) ( акт перевірки Тернопільської ОДПІ –09.06.2006 року).
· Допитана у судовому засіданні в якості свідка Пастушенко М.Д., - посадова особа управління Пенсійного фонду у м. Тернополі, яка проводила перевірку позивача (акт від 20.05.2006 року в матеріалах справи) пояснила, що в ході проведення перевірки правильності, достовірності та повноти нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.04 р. по 30.04.06 р., для перевірки представлені і нею досліджувались, поряд із іншим, трудові договори ( контракти), укладені платником збору із своїми працівниками, а не цивільно –правові угоди. За наслідками дослідження документів товариства порушень вимог законодавства з питань пенсійного забезпечення контролюючим органом не встановлено;
· Згідно до статті 21 Кодексу законів про працю України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Відповідно до статті 23 наведеного законодавчого акту строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, а статтею 48 обумовлено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів (невиконання вказаної вимоги є підставою для притягнення винних осіб для дисциплінарної відповідальності); трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи (стаття 24 КЗпПУ).
Із наведеного в сукупності суд погоджується із доводами позивача про те, що між фізичними особами та товариством у спірному періоді існували правовідносини, що регламентуються законодавством України про працю, які виникли на підставі трудових угод (контрактів) а не цивільно - правові, на чому наполягає відповідач по справі.
А зважаючи на те, що згідно із п.п.4.3.2 п.4.3. статті 4 Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону, суд вважає необґрунтованим висновок контролюючого органу про неутримання та неперерахування ТОВ „Авто-МАЗ” до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 9359,36 грн.
При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені в цій частині слід задовольнити.
Щодо висновків контролюючого органу про недотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість, суд за результатами дослідження наявних у справі доказів констатує наступне.
За наслідками перевірки представлених платником податків документів, посадовими особами ДПІ з'ясовано, що ТОВ „Гея ЛТД” у серпні 2005 року придбало легковий автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 1.6 вартістю 105580 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість –17596,68 грн., (копії агентського договору від 15.08.05 р. та додатку №1 до нього, рахунку №3/6 від 15.08.05 року, накладної №38 від 26.08.2005 року, доручення серії ЯИК №438699 від цього ж числа, акту прийому –передачі автомобіля від 23.08.05 року, податкової накладної №38 від 16.08.2005 року та № 38/1 від 23.08.2005 року в матеріалах справи).
Відображені у податкових накладних №38 від 16.08.2005 року та № 38/1 від 23.08.2005 року суми податку на додану вартість, віднесені позивачем до складу податкового кредиту із цього податку, у декларації із ПДВ за листопад 2005 року.
Підпунктом 7.4.2 п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.
За таких обставин , суд погоджується із висновками податкового органу, що викладені в акті перевірки та оспорюваному податковому повідомленні –рішенні про необґрунтоване включення платником податку до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених суб'єктом господарювання в ціні придбання легкового автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 1,6.
При цьому суд враховує, що підпункт 7.4.2 п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у зазначеній вище редакції набрав чинності з 31.03.2005 року на підставі п.1 прикінцевих положень Закону України „ Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України”.
Посилання суб'єкта господарювання на те, що наведений вище законодавчий акт набрав чинності із 01.01.2006 року з врахуванням приписів ч.8.статті 1 Закону України „Про систему оподаткування” судом оцінюється критично, оскільки зазначеною правовою нормою обумовлено, що зміни і доповнення до законів України про оподаткування вносяться не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати (ст.5, п.6.2- 6.2.8 ст.6, п.11.23 ст.11, п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”), що в спірних правовідносинах місця не має.
З наведених підстав, в цій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.
У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.08.2006 року № 54053/00011191702/0.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-МАЗ" (вул. Крушельницької, 18 к.411, м. Тернопіль) - 44 (сорок чотири) грн. судового збору.
5. Видати виконавчий лист за заявою ТОВ "Авто-МАЗ".
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.В. Руденко