РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" січня 2007 р. | Справа № 17/315-4927 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" , м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростандарт", с. Рожанівка Заліщицького району Тернопільської області
про стягнення 10158,94 грн. заборгованості
Представник від:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна», м. Київ, звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростандарт", с. Рожанівка Заліщицького району Тернопільської області, про стягнення 10 158 грн. 94 коп. заборгованості, з яких: 6 700 грн. основного боргу за поставлену згідно Договорів поставки №№12/02-КК-КМ, 21/02-СС-КМ від 09.03.2004р. сільськогосподарську продукцію, 2 793,30 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 665,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Договір поставки № 12/02-КК-КМ від 09.03.2004р., Договір поставки №21/02-СС-КМ від 09.03.2004р., видаткові накладні № VIN0279 від 16.03.2004 р. на суму 21 000 грн. та № VIN0278 від 16.03.2004 р. на суму 11 500 грн., довіреності серії НАЖ № 392595 та № 392596 від 15.03.2004 р. видані ТОВ «Агростандарт»на ім'я Бліндара Івана Олексійовича, акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «КВС –Україна»та ТОВ «Агростандарт»станом на 01.09.2004 р., копії виписок банку, інші матеріали.
Ухвалою від 14.12.2006 р. порушено провадження та призначено розгляд справи на 10:50 год. 18 січня 2007 р.
У судове засідання 18.01.2007 р. сторони не з'явилися, причин своєї відсутності суду не повідомили, незважаючи на те, що були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи (повідомлення про вручення поштового відправлення №870472 та № 870480), проте суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними у ній документами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані письмові докази, судом встановлено:
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
09 березня 2004 року між ТОВ «КВС-Україна» (Постачальником за договором), та ТОВ «Агростандарт»(Покупцем за договором), укладено договір поставки №12/02-КК-КМ, за умовами якого Постачальник (позивач у справі) зобов’язався поставити і передати сільськогосподарську продукцію (насіння кукурудзи), а Покупець (відповідач у справі) - прийняти і оплатити продукцію, найменування, вартість, кількість та базис поставки якого обумовлено в Додатку №1 до Договору (п.1.1).
На підставі укладеного договору, 16 березня 2004 року представником Покупця (відповідача у справі) –Бліндаром І.О., згідно довіреності серії НАЖ №392595 від 15 березня 2004 року по видатковій накладній № VIN0279 від 16.03.2004р. отримано насіння кукурудзи сорту «Консул» в кількості 35 000 кг на загальну суму 21 000 грн. (в тому числі ПДВ).
Умовами укладеного договору (п 3.1) сторони обумовили порядок розрахунків за поставлений товар, який визначено в Додатку № 2 до договору №12/02-КК-КМ.
Відповідно до п.п.2.3 п.2 Договору, п.6 Додатку № 2 до Договору поставки № 12/02-КК-КМ покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, а саме: 50% суми до 20.03.2004 р., а інші 50% суми до 01.11.2004р.
Як стверджує позивач, ТОВ „КВС-Україна” свої зобов’язання по договору виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов’язання, оплативши отриману продукцію лише частково в розмірі 20 500 грн. (15.03.2004 р. - 10 500 грн.; 06.05.2005 р. -10 000 грн.), про що свідчать представлені в матеріалах справи копії виписок банку.
Станом на 05.12.06 р. (день звернення до господарського суду з позовом, що підтверджується штампом поштового відділення зв’язку на конверті про відправку позовної заяви № 26/156-ОХ від 23.10.2006 р. суду) заборгованість відповідача за Договором поставки № 12/02-КК-КМ складає 500 грн.
09.03.2004 року між сторонами у справі укладено Договір поставки №21/02-СС-КМ, відповідно до умов якого ТОВ “КВС-Україна” як постачальник за договором, зобов’язався поставити та передати покупцю - ТОВ “Агростандарт”, сільськогосподарську продукцію (насіння цукрових буряків), а покупець - прийняти і оплатити товар, найменування, вартість, кількість та базис поставки якого обумовлено в Додатку № 1 до Договору.
На виконання умов даного договору позивач, на підставі видаткової накладної № VIN0278 від 16.03.2004р. передав, а відповідач прийняв через свого представника Бліндар І.О., що діяв на підставі виданої йому довіреності серії НАЖ № 392596 від 15.03.2004 р., вказаний в накладній товар в кількості 100 посівних одиниць на суму 11 500 грн.
Пунктом 3.1 Договору сторони встановили порядок проведення розрахунків за поставлений товар, який визначається додатком №2 до договору, та згідно якого оплата загальної ціни договору повинна бути проведена Покупцем до 20.03.04 р. (п. 6 додатку № 2).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як стверджує позивач, і такі його доводи не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку, зобов'язання щодо оплати вартості отриманого насіння цукрового буряка відповідач виконав частково на суму 5 300 грн., відтак, заборгованість станом на 05.12.2006р. (день звернення до господарського суду з позовом) згідно Договору поставки №21/02-СС-КМ становить 6 200 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України.
Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.
Укладені між позивачем та відповідачем договори, підлягають виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст.526 ЦК України.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що сільськогосподарська продукція (насіння цукрового буряка та насіння кукурудзи сорту „Консул”) на загальну суму 32500 грн. була передана відповідачу, але ним, в установлений договорами поставки строк, вартість купленого товару не сплачена в повній мірі, що є порушенням умов договорів, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.
Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, відтак, згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 6 700 грн. боргу за поставлену згідно Договорів поставки № 12/02-КК-КМ та № 21/02-СС-КМ від 09.03.04р. сільськогосподарську продукцію.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.
У зв’язку з тим, що грошові зобов’язання відповідачем не виконані в строк, обумовлений в договорах поставки, тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Оцінивши подані розрахунки відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд вважає вимоги про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 665,64 грн. (з них 182,55 грн. нарахованих згідно умов договору № 12/02-КК-КМ грн. та 483,09 грн. по договору № 21/02-СС-КМ) та 2793,30 грн. інфляційної суми, нарахованої з березня 2004 р. по вересень 2006 р. включно (в тому числі 1032,50 грн. нарахованих згідно умов договору № 12/02-КК-КМ грн. та 1760,80 грн. по договору № 21/02-СС-КМ), підлягають до задоволення судом як такі, що відповідають закону, встановленим судом обставинам справи та підтверджуються розрахунком.
За таких обставин справи, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в розмірі 10 158,94 грн.
Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі та підлягають стягненню в користь позивача.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 526, 527, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 - 47, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116-117 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростандарт", с. Рожанівка Заліщицького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 31877130 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна", м. Київ, вул. Закревського,85-б, кв.123, ідентифікаційний код 31189761–6 700 грн. основного боргу, 2 793 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань, 665 грн. 64 коп. 3% річних та 220 грн. судових витрат.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "_20___"_січня__________2007 року через місцевий господарський суд.
Суддя Н.О. Андрусик